17 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою приватного підприємства «Могучий» на неправомірні дії державного виконавця,
У грудні 2008 року приватне підприємство «Могучий» (далі - ПП «Могучий») звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області.
Зазначало, що на виконанні державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області знаходиться виконавчий лист за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2007 року, яким підприємство зобов'язано передати ОСОБА_6 земельну ділянку, що належить йому на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності.
1 грудня 2008 року підприємство отримало дві постанови державного виконавця, однією з яких йому надавався строк до 7 грудня 2008 року для передачі ОСОБА_6 земельної ділянки, а іншою накладено штраф у сумі 510 грн. за невиконання рішення суду.
Посилаючись на те, що постанову про накладення штрафу винесено одночасно із встановленням строку для виконання рішення суду, чим його позбавлено можливості виконання у встановлений державним виконавцем строк, просило визнати неправомірною дію державного виконавця щодо накладення штрафу і зобов'язати його скасувати зазначену постанову.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 25 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 4 березня 2009 року, скаргу задоволено. Визнано неправомірною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Бабініна А.В. від 1 грудня 2008 року про накладення штрафу на боржника - ПП “Могучий”, у розмірі 510 грн. та скасовано її.
У касаційній скарзі відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення скарги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що постанова про накладення штрафу державним виконавцем винесена одночасно з постановою про встановлення для ПП “Могучий” строку для виконання рішення суду, чим боржника позбавлено можливості виконання у зазначений державним виконавцем строк і що є порушенням ч. 1 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 та ч. 1 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії, встановлює строк добровільного виконання рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції.
Судом установлено, що 24 січня 2008 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою ПП “Могучий” встановлено строк до 31 січня 2008 року для добровільного виконання виконавчого документа та попереджено про наслідки невиконання рішення у добровільному порядку.
Постановляючи ухвалу про задоволення скарги суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, оцінки цій обставині не дав, хоча це має значення для правильного вирішення справи, та помилково задовольнив скаргу ПП “Могучий” на дії державного виконавця.
Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення слід скасувати та відповідно до п. 2 ст. 442 ЦПК справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області задовольнити частково.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін