Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Редьки А.І.
суддів Пивовара В.Ф., Заголдного В.В.
за участю прокурора Сорокіної О.А.
засудженого ОСОБА_5
та захисника ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення.
Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 грудня 2008 року
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого, -
засуджено за ч. 1 ст. 367 КК України до 1 року виправних робіт з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік.
На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_5 звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 350 грн. 80 коп. судових витрат за проведення судової експертизи.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12 травня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
За викладених у вироку обставин, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді директора ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», будучи службовою особою, у серпні - жовтні 2004 року скоїв службову недбалість, тобто неналежним чином виконував свої обов'язки через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам та інтересам юридичної особи - підрив авторитету у працівників державного підприємства і неотримання ДП «Херсонський облавтодор» у повному обсязі тих результатів від укладання договорів підряду, на які воно розраховувало.
Так ОСОБА_5 за вказівкою керівництва ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» уклав договори підряду з підприємством «Укрінвопромінвест» на проведення оцінки протипожежного стану всіх комплексів, територій та об'єктів виробничого призначення і обстеження системи управління охорони праці ДП «Херсонський облавтодор» та всіх його філій. Загальна вартість робіт складала 1 250 000 грн. з її стовідсотковою передплатою. Проте, внаслідок неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_5, ДП «Херсонський облавтодор» отримало роботи від підприємства «Укрінвопромінвест», які не відповідають зобов'язанням, взятим цим підприємством за договорами підряду і не мають практичного застосування.
У касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому вказує на невідповідність вироку суду вимогам ст. 334 КПК України, зазначає, що ОСОБА_5 не був зобов'язаний виконувати вказівки керівництва ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», а його умисні дії призвели до неотримання робіт на суму 1250000 грн., що суперечить суб'єктивній стороні складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України, за вчинення якого засуджено ОСОБА_5 Вказує на наявність в діях останнього складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Посилається на невідповідність вимогам закону висновку судово-економічної експертизи, проведеної під час судового слідства, та недопустимість цього доказу. Зазначає, що неправильна кваліфікація дій засудженого призвела й до невідповідності призначеного йому покарання внаслідок м'якості. Крім того, вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, засудженого та захисника, які просили вирок та ухвалу залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 323, 334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо винуватості підсудного. При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано. Мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у співставленні ознак установленого судом злочинного діяння та ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.
При розгляді даної кримінальної справи та постановленні вироку суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд лише навів у ній досліджені докази, але ніякого аналізу їм не дав, не зазначив мотивів прийняття одних і відхилення інших доказів, зокрема, тих, якими органи досудового слідства обґрунтовували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Судом зазначено, що ОСОБА_5, згідно з його показаннями, не бачив можливості не виконувати вказівки керівництва ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», не давши при цьому оцінки тій обставині, що, згідно Статуту ДП «Херсонський облавтодор», директором якого був ОСОБА_5, директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, несе повну відповідальність за його стан і діяльність, дотримання фінансової та договірної дисципліни, розпоряджається засобами та майном згідно з чинним законодавством і Статутом, укладає договори, контракти, видає накази, дає обов'язкові для виконання всіма працівниками вказівки та інше. Засновник, тобто ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», не має права втручатись в оперативну та господарську діяльність підприємства, за винятком питань, віднесених Статутом до виняткового права засновника.
Крім того, з показань ОСОБА_5, на які суд послався при кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 367 КК України, вбачається, що він умисно підписав та скріпив печаткою ДП «Херсонський облавтодор» акти про прийняття виконаних робіт за договорами, в яких містились завідомо неправдиві дані, що свідчить про визнання судом умисності дій ОСОБА_5 Проте суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України характеризується необережністю.
Дійшовши висновку про вчинення ОСОБА_5 службової недбалості, суд послався лише на те, що матеріальної шкоди очолюваному ним підприємству не завдано. При цьому у вироку не наведено ніяких суджень на спростування висновків органу досудового слідства про те, що ОСОБА_5 при укладенні та виконанні договорів підряду з підприємством «Укрінвопромінвест», порушуючи нормативні акти, інструкції, накази, зокрема, Статут ДП «Херсонський облавтодор», контракт між ОСОБА_5 та ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», діяв умисно, з інших особистих інтересів та в інтересах третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище всупереч інтересам служби, внаслідок чого підприємство зазнало матеріальних збитків у розмірі 1 250 000 грн.
При цьому судом зазначено, що ДП «Херсонський облавтодор» не отримало у повному обсязі тих результатів від укладання договорів підряду, на які воно розраховувало, чим фактично визнано доведеним спричинення вказаному підприємству шкоди матеріального характеру.
Крім того, визнаючи ОСОБА_5 винним у службовій недбалості, суд фактично не вказав, в чому полягає істотна шкода як наслідок неналежного виконання засудженим своїх службових обов'язків, хоча це є обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
При цьому, якщо шкода полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру, питання про її істотність вирішується з урахуванням конкретних обставин справи, тобто це оціночне поняття і тому суд у вироку повинен зазначити, у чому полягає істотна шкода та на підставі чого він дійшов такого висновку.
Всупереч наведеним вимогам закону та роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 25 грудня 2003 року № 15 у вироку суду відсутні відповідні висновки та їх мотивування.
Крім цього, встановивши, що ОСОБА_5 у першій половині жовтня 2004 року підписав та скріпив печаткою підприємства акти завершення етапу робіт № 32 від 30.09.2004р. за договором підряду № 66/08 від 12.08.2004р. та № 5 від 30.09.2004р. за договором підряду № 39/08 від 12.08.2004р., хоча результати робіт за цими договорами були передані лише у січні2005 року, що органами досудового слідства було розцінено як службове підроблення, суд дійшов висновку, що ці дії також охоплюються ч. 1 ст. 367 КК України, не навівши у вироку жодних доводів на спростування висновку органів досудового слідства у цій частині.
Отже, оскільки суд першої інстанції свої висновки належним чином не мотивував, допустив суперечності у своїх висновках, це позбавляє суд касаційної інстанції можливості перевірити законність та обґрунтованість судового рішення та розглянути по суті доводи касаційного подання щодо неправильного застосування кримінального закону, яке потягло за собою призначення засудженому несправедливого покарання внаслідок м'якості.
Крім того, згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляції залишаються без задоволення, зазначити підстави, через які вони визнані необґрунтованими.
Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав, викладені в апеляції доводи не перевірив належним чином і не дав на них обґрунтованої відповіді. По суті мотивувальна частина ухвали є копією мотивувальної частини вироку.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді й вирішенні справи істотно порушили вимоги кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку з чим вирок та ухвалу належить скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно й всебічно дослідити всі докази по справі, дати їм належну оцінку, перевірити викладені в касаційному поданні доводи щодо невідповідності вимогам закону висновку судово-економічної експертизи, за необхідності призначити додаткову судово-економічну експертизу та прийняти законне й обґрунтоване рішення з викладенням у вироку аналізу доказів та мотивів прийнятого рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
судді:
Редька А.І. Пивовар В.Ф. Заголдний В.В.