Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Скотаря А.М.,
суддів Канигіної Г.В., Кузьменко О.Т.,
за участю прокурора Кривов'яза Я.І.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 24 листопада 2009 року,
яким засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Рубанка Малинського району
Житомирської області, судимого 24 вересня 2004 року апеляційним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 185, пунктами 4, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі, що
відбуває покарання в Житомирській ВК № 4 УДДУ ПВП у Житомирській області,
за ч. 2 ст. 15, пунктами 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на двадцять три роки.
Вирішено питання про речові докази.
ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК України, біля гуртожитку № 4-а на території Житомирської установи виконання покарань УДДУ ПВП у Житомирській області (№ 4) по вул. Ватутіна в м. Житомирі на ґрунті неприязних відносин з метою умисного вбивства з особливою жорстокістю ОСОБА_6 металевою трубою, яку підібрав на розташованому поруч смітнику, збив навісний замок підсобного приміщення гуртожитку, проник у дане приміщення, де взяв моток.
Реалізуючи свої злочинні наміри, засуджений підійшов до ОСОБА_6 та, усвідомлюючи, що своїми діями завдає останньому фізичного болю та страждань, умисно із значною силою завдав потерпілому не менше шістнадцяти ударів молотком в область розташування життєво-важливих органів, а саме по голові, виконавши при цьому всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але з причин, які не залежали від його волі, зокрема, надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги потерпілому, не довів злочин до кінця.
У результаті таких дій засудженого ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить вирок змінити шляхом виключення із вироку рішення про засудження ОСОБА_5 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України. Своє прохання мотивує тим, що згідно з матеріалами справи потерпілий втратив свідомість вже від перших ударів молотком, тому особливих фізичних і психічних страждань не відчував, а сам засуджений не застосовував до нього мучення, тортури, мордування та інших дій, які б завдавали таких страждань.
Зі змісту касаційної скарги засуджений ОСОБА_5, вважаючи, що судом неправильно встановлено місце вчинення злочину та неправильно застосовано кримінальний закон, просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15, пунктів 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання за цією нормою закону. Також зазначає, що через психічне захворювання під час вчинення злочину не розумів своїх дій та не міг керувати ними.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, вважав, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи подання та скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Винність ОСОБА_5 у злочину, вчиненому за викладених у вироку обставин, доведена об'єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку, і належним чином оцінені судом.
Доводи в касаційній скарзі ОСОБА_5 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильність кваліфікації дій засудженого є безпідставними.
Сам засуджений у судовому засіданні не заперечував, що він завдав потерпілому велику кількість ударів молотком по голові. Такі ж показання засуджений неодноразово давав під час досудового слідства, підтверджував при відтворенні обстановки та обставин події.
За його показаннями він перестав бити потерпілого лише через те, що його хтось окликнув.
Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснював, що удари йому завдавав ОСОБА_5, він втратив свідомість після перших ударів, послідуючих дій не пам'ятає, прийшов до свідомості лише у лікарні. Із його показань вбачається, що причиною заподіяння засудженим йому тілесних ушкоджень стало те, що він розповів своїй сестрі про принизливе становище ОСОБА_5 у колонії, тому вона припинила відносини з останнім.
Свідок ОСОБА_7 дав показання про те, що потерпілого було доставлено до медчастини колонії без свідомості, подій, що з ним відбувалися, ОСОБА_6 не розумів.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_8, він виявив засудженого разом з побитим потерпілим у місці, встановленому судом як місце вчинення злочину. ОСОБА_5 повідомив свідка, що саме він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, та висловлював думку, що останній не повинен вижити.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дали суду аналогічні показання.
Наявність між засудженим та потерпілим неприязних відносин у суді підтвердив свідок ОСОБА_11, який пояснював, що такі відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склалися після того, як останній повідомив своїй сестрі про принизливе становище її співмешканця ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_6 у суді підтвердила факти повідомлення їй потерпілим про принизливий стан ОСОБА_5 у колонії та розірвання з останнім стосунків.
Під час огляду місця події у місці для паління на території Житомирської установи виконання покарань було виявлено та вилучено знаряддя злочину зі слідами крові, яка згідно з висновком судово-цитологічної експертизи могла походити від потерпілого.
Згідно з протоколом виїмки у засудженого було вилучено футболку червоно кольору зі слідами крові, належність якої потерпілому висновком судово-медичної імунологічної експертизи не виключається.
Висновками судово-медичної та додаткової судово-медичної експертиз встановлено, потерпілому було заподіяно не менше 16 ударів молотком, а отримані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Враховуючи швидку втрату свідомості після спричинення виявлених ушкоджень, судово-медичний експерт дійшов висновку, що потерпілий не відчував при заподіянні ударів особливого фізичного болю.
Виходячи із фактичних обставин справи, врахувавши при цьому спосіб, знаряддя вчинення злочину, кількість, характер і локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій засудженим, його взаємовідносини з потерпілим, поведінку обох, що передувала злочину, суд дійшов обґрунтовано висновку про спрямованість умислу ОСОБА_5 на умисне вбивство ОСОБА_6
За таких обставин суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - як закінчений замах на умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК України.
Разом з цим, суд необґрунтовано кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.
Зі змісту наведеної норми закону видно, що вбивством, вчиненим з особливою жорстокістю, слід вважати ситуацію коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливих фізичних, психічних чи моральних страждань.
Велика кількість тілесних ушкоджень сама по собі не свідчить про особливу жорстокість, оскільки неодмінною умовою визнання особливої жорстокості є намір і бажання винного спричинити потерпілому страждання. Однак, такі дані у матеріалах кримінальної справи відсутні. Із наведених у вироку доказів випливає, що ОСОБА_6 не відчував при заподіянні ударів особливого фізичного болю.
Оскільки судом неправильно застосовано кримінальний закон, вирок суду підлягає зміні шляхом виключення засудження за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
Що стосується посилання засудженого на те, що через психічне захворювання під час заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень він не розумів своїх дій та не міг керувати ними, то воно не відповідає матеріалам справи.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 будь-якими психічними захворюваннями не страждав та не страждає, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, усвідомлював свої дії та міг керувати ними. Цей висновок узгоджується з матеріалами справи та є науково обґрунтованим.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни чи скасування вироку, не виявлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
Касаційне подання прокурора задовольнити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково, вирок апеляційного суду Житомирської області від 24 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключити рішення про засудження за ч. 3 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне визначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на двадцять три роки.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді:
А.М. Скотарь Г.В. Канигіна О.Т. Кузьменко