16 березня 2010 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів: Берднік І.С., Вовка І.В., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б., Щотки С.О.,
за участі представників:
відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” - Вошколупа В.Г., Нижника О.М., Чобанюк Т.М.,
товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Євразресурс” Україна” - Крупської О.В., Рибалка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі - Комбінат) на постанову Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року у справі №30/45-09 за позовом Комбінату до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Євразресурс” Україна” (далі - Товариство) про стягнення суми,
У січні 2009 року Комбінат звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 37 839 994 грн. 47 коп. основного боргу за поставлений товар, 1 926 258 грн. 82 коп. пені за порушення строків його оплати, трьох процентів річних в сумі 438 779 грн. 04 коп., 3 009 310 грн. 07 коп. інфляційних втрат, а також штраф за відмову Товариства від узгоджених обсягів поставок у розмірі 9 257 619 грн. 60 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання Товариством зобов'язань, взятих на себе за укладеним між сторонами договором поставки №2139д(10) від 30 вересня 2008 року, щодо оплати вартості поставленого товару (концентрату) в обумовлений строк, а також на безпідставну відмову відповідача від узгоджених обсягів поставок, оскільки останній в порушення договірних зобов'язань не надав постачальнику рухомого складу для навантаження та відпуску товару.
Товариство позов визнало в частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з чим після звернення Комбінату з відповідним позовом добровільно погасило частину вказаної заборгованості в розмірі 450 000 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2009 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 року, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 450 000 грн. 00 коп. основного боргу припинено за відсутності предмету спору, позов задоволено частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року вказані судові рішення скасовано в частині задоволення та відмови у позові, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 28 січня 2010 року за касаційною скаргою Комбінату порушено провадження з перегляду у касаційному порядку вказаної постанови Вищого господарського суду України.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови з підстав різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, а також порушення судом касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України, зокрема, виходив із того, що згідно з пунктом 3.1. договору безпосередні умови поставок визначаються специфікаціями, відповідно до яких за завантаження товару мав відповідати продавець. Оскільки судами нижчих інстанцій вказана обставина належним чином не досліджувалася, застосування штрафних санкцій щодо відповідача за відмову від прийняття продукції є передчасним.
Проте з таким твердженням погодитись не можна, оскільки висновку про незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанцій Вищий господарський суд України дійшов з перевищенням наданих йому повноважень, визначених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вказаної статті касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Частково задовольняючи позов Комбінату, суди першої та апеляційної інстанцій вказували на те, що відповідно до пункту 3.1. договору поставки №2139д(10) від 30 вересня 2008 року конкретні умови поставки зазначаються в додатках-специфікаціях згідно “Інкотермс-2000”.
Водночас судами вказаних інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 3.4. цього ж договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом маршрутними нормами в рухомому складі, що надає покупець.
Вказані висновки судів нижчих інстанцій також підтверджуються наявною у матеріалах даної справи копією договору поставки №2139д(10) від 30 вересня 2008 року (т. 1, а.с. 13-14).
Відтак, скасовуючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України фактично надав перевагу певним доказам над іншими, які в сукупності були вивчені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, встановивши нові обставини справи, чим грубо порушив вимоги статті 1117 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в порядку касації.
Також не можна погодитися з висновком суду касаційної інстанції щодо незаконності рішення місцевого господарського суду в зв'язку з відсутністю у його тексті розрахунку суми позову, оскільки такий висновок суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.
Безпідставним є й висновок суду вказаної інстанції щодо відсутності в матеріалах справи квитанції про сплату державного мита за подачу Комбінатом заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під час звернення до суду з позовом дана особа сплатила максимальну суму державного мита, визначену для даної категорії спорів, що підтверджується відповідним платіжним документом (т. 1, а.с. 9).
Інші мотиви, з якими Вищий господарський суд України пов'язував незаконність рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2009 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 року, також не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та суперечать дійсним встановленим обставинам справи.
За таких обставин у суду касаційної інстанції не було визначених Господарським процесуальним кодексом України підстав для скасування законних і обґрунтованих рішень судів нижчих інстанцій, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статей 125, 129 Конституції України, статей 2, 39 Закону України “Про судоустрій України” щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законної постанови суду апеляційної інстанції. Отже, наведений у статті 11118 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для залишення в силі Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 року.
Керуючись статтями 11117-11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року скасувати, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.П. Барбара
Судді: І.С. Берднік
І.В. Вовк
В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.І. Колесник
О.І. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
І.Б. Шицький
С.О. Щотка