справа №1.380.2019.004008
23 жовтня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,
з участю представників: позивача Медвідь Л.М., відповідача Дорош А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Плюс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іва-Плюс» (далі-позивач, ТзОВ «Іва-Плюс») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області (далі-відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2019 №0010991406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 4 364 103 грн, з яких за основним зобов'язанням - 2 909 402 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 454 701 грн.
Позовні вимоги мотивовані безпідставністю та невідповідністю нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 11.07.2019 №1024/14.6/33429364. Реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Сінтра Голд» та ТзОВ «Адаман Голд» спростовується належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися, реальність на повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів таких господарських операцій. Первинні документи долучені до матеріалів справи та були дослідженні контролюючим органом під час перевірки. При цьому, наявність певних неточностей в оформленні первинних документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена вимогами чинного законодавства щодо підтвердження реальності господарських операцій. Вказує, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. При цьому, пломбування вантажів є правом, а не обов'язком вантажовідправника та здійснюється за його ініціативою або на вимогу перевізника. Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Крім того, якщо контрагенти позивача чи будь-які інші особи і допустили у своїй діяльності ті чи інші порушення, позивач не може і не повинен нести відповідальність за це. З урахуванням викладеного, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зміст якого полягає в наступному. Господарські операції між ТзОВ «Іва-Плюс» та ТзОВ «Сінтра Голд», ТзОВ «Адаман Голд» не мали реального товарного характеру, оскільки позивачем не представлено до перевірки довіреності на отримання товарів, в представлених до перевірки видаткових накладних відсутні такі обов'язкові реквізити як посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, місце складання видаткових накладних, прізвища та імені особи, яка отримала товар; не підтверджено також факт транспортування та отримання ТзОВ «Сінтра Голд», ТзОВ «Адаман Голд» реалізованих товарно-матеріальних цінностей. Як вбачається з інформації з інформаційних баз податкового органу, у контрагентів позивача були відсутні трудові та інші ресурси для виконання робіт. Вважає, що господарські операції між ТзОВ «Іва-Плюс» та ТзОВ «Сінтра Голд», ТзОВ «Адаман Голд» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), оскільки придбані товари були реалізовані контрагентами позивача за ту саму ціну, що й придбавалися. Тому, на думку податкового органу, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток. Просив відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 06.08.2019 позовна заява, подана без додержання вимог встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, була залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою судді від 08.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.
Від відповідача через канцелярію суду 21.08.2019 (вх.№30170) надійшов відзив на позовну заяву.
Від позивача через канцелярію суду 05.09.2019 (вх.№31862) надійшла відповідь на відзив та 10.09.2019 (вх.№32427) надійшло доповнення до відповіді на відзив.
Від відповідача через канцелярію суду 16.09.2019 (вх.№33158) надійшло заперечення та 24.09.2019 (вх.№34341) клопотання про заміну сторони.
В підготовчому засіданні 25.09.2019 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача про заміну сторони та здійснено заміну Головного управління ДФС у Львівській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Львівській області
Ухвалою суду від 25.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач - ТзОВ «Іва-Плюс», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з присвоєнням коду ЄДРПОУ 33429364.
ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Іва-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.07.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 31.03.2019.
Зокрема, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Іва-Плюс»:
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 2 909 402 грн, в тому числі за 3 квартал 2018 року - на суму 2 216 555 грн та за 4 квартал 2018 року - на суму 692 847 грн;
Результати перевірки оформлено актом від 11.07.2019 №1024/14.6/33429364.
На підставі зазначеного висновку акта перевірки контролюючим органом 25.07.2019 винесено податкове повідомлення-рішення №0010991406, яким ТзОВ «Іва-Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 4 364 103 грн, з яких за основним зобов'язанням - 2 909 402 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 454 701 грн.
Вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Сінтра Голд», ТзОВ «Адаман Голд» полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаними контрагентом фактично не відбувались.
Такий висновок зроблено на підставі інформації з інформаційних систем податкового органу та узагальненої податкової інформації відносно контрагентів позивача, відповідно до якої у ТзОВ «Сінтра Голд», ТзОВ «Адаман Голд» відсутні основні засоби та достатня кількість трудових ресурсів, наявність яких може забезпечити виконання зобов'язань за вказаними договорами.
Пподатковим органом не заперечується факт наявності первинних документів, що підтверджують господарські операції. Відповідач вважає, що оскільки видаткові накладні та товаро-транспортні накладні містять неточності, то такі не відображають реальний рух активів між учасниками господарської операції. З огляду на значну протяжність маршрутів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей, зазначений у первинних документах затрачений водієм час, є нереальним. Контрагентами позивача не надано довіреності на отримання товару від ТзОВ «Іва-Плюс». Окрім того, такі господарські операції не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети), оскільки придбані товари були реалізовані контрагентами позивача за тією ж ціною, що й придбавалися.
При цьому, в ході проведення перевірки відповідачем не встановлено порушень щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за такими договорами.
Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Сінтра Голд» та ТзОВ «Адаман Голд», судом встановлено таке.
Між ТзОВ «Іва-Плюс» (продавець) та ТзОВ «Сінтра-Голд» (покупець) 19.07.2018 укладено договір поставки №1907, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар, згідно доповнення-накладної, яка укладається за кожною окремою партією, та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору). Найменування, кількість та якість товару, який продавець відпускає покупцю, вказується у накладній до цього договору (п. 2.1. договору). Ціна на проданий за цим договором товар узгоджуються покупцем та продавцем та вказуються у накладних до договору (п. 4.1 договору). Строк дії договору до 31.12.2018р. (п. 10.1. договору).
На виконання вимог вказаного договору позивачем видано податкові накладні: від 19.07.2018 №85 на суму 612 968 грн 40 коп.; від 20.07.2018 №91 на суму 368 607 грн 60 коп.; від 21.07.2018 №94 на суму 695 259 грн 60 коп.; від 22.07.2018 №96 на суму 570 699 грн 60 коп.; від 23.07.2019 №104 на суму 568 537 грн 20 коп.; від 25.07.2018 №113 на суму 610 244 грн 40 коп.; від 26.07.2018 №121 на суму 560 901 грн 60 коп.; від 28.07.2018 №126. на суму 614 865 грн 66 коп.; від 29.07.2018 №129 на суму 453 931 грн 20 коп.; від 30.07.2018 №137 на суму 310 773 грн 60 коп; від 31.07.2018 №141 на суму 607 023 грн 60 коп; від 01.08.2018 №3 на суму 744 658 грн 80 коп; від 02.08.2018 №10 на суму 575 725 грн 20 коп.; від 03.08.2018 №14 на суму 448 879 грн 20 коп.; від 04.08.2018 №16 на суму 618 368 грн 40 коп.; від 05.08.2019 №19 на суму 621 931 грн 20 коп.; від 06.08.2018 №28 на суму 168 000 грн; від 07.08.2018 №33 на суму 243 068 грн 40 коп.; від 08.08.2018 №38 на суму 127 620 грн.; від 09.08.2018 №47 на суму 85 080 грн.; від 12.08.2018 №56 на суму 707 665 грн 20 коп.; від 16.08.2018 №71 на суму 585 913 грн 20 коп.; від 17.08.2018 №80 на суму 752 871 грн 60 коп; від 21.08.2018 №91 на суму 660 600 грн.
Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій, вказані податкові накладні направлено позивачем на реєстрацію та прийнято податковим органом.
На підтвердження факту передачі товару позивачем представлено видаткові накладні:
від 19.07.2018 №РН-90; від 20.07.2018 №РН-00097; від 21.07.2018 №РН-0000100; від 22.07.2018 №РН-000103л; від 23.07.2018 №РН-112; від 25.07.2018 №РН-121; від 26.07.2018 №РН-000129; від 28.07.2018 №РН-136; від 29.07.2018 №РН-139; від 30.07.2018 №РН-000150; від 31.07.2018 №РН-000155к; від 01.08.2018 №РН-003; від 02.08.2018 №РН-11; від 03.08.2018 №РН-0016с; від 04.08.2018 №РН-000019; від 05.08.2018 №РН-00023-с; від 06.08.2018 №РН-000033с; від 07.08.2018 №РН-00039с; від 08.08.2018 №РН-0043с; від 09.08.2018 №РН-00051; від 12.08.2018 №РН-00060с; від 16.08.2018 №РН-78с; від 17.08.2018 №РН-87с; від 21.08.2018 №РН-98с.
Постачання позивачем товарів ТзОВ «Сінтра-Голд» здійснювалося автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 на підставі договору перевезення вантажу від 02.01.2017 №1, ФОП ОСОБА_2 на підставі договору перевезення вантажу від 05.01.2017 №1 та ФОП ОСОБА_3 на підставі договору від 02.01.2017 №1.
Вказані договори є тотожними за замістом.
Транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується товарно-транспортними накладними: від 19.07.2018 №ТТН-000090; від 20.07.2018 №ТТН-00097; від 21.07.2018 №ТТН-000100; від 22.07.2018 №ТТН-000103; від 23.07.2018 №ТТН-000112; від 25.07.2018 №ТТН-000121; від 26.07.2018 №ТТН-000129; від 28.07.2018 №ТТН-000136; від 29.07.2018 №ТТН-000139; від 30.07.2018 №ТТН-000150; від 31.07.2018 №ТТН-000155; від 01.08.2018 №ТТН-00003; від 02.08.2018 №ТТН-000011; від 03.08.2018 №ТТН-000016; від 04.08.2018 №ТТН-000019; від 05.08.2018 №ТТН-000023; від 06.08.2018 №ТТН-000033; від 07.08.2018 №ТТН-000039; від 08.08.2018 №ТТН-000042; від 09.08.2018 №ТТН-000051; від 12.08.2018 №ТТН-0060; від 16.08.2018 №ТТН-000078; від 17.08.2018 №ТТН-000087; від 21.08.2018 №ТТН-000098.
Окрім того, на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт, укладені із перевізниками ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 за липень, серпень 2018 року.
Як убачається з акта перевірки та довідки про стан розрахунків між ТзОВ «Іва-Плюс» та ТзОВ «Сінтра-Голд», на розрахунковий рахунок ТзОВ «Іва-Плюс» надійшла оплата за товар (м'ясо та субпродукти курей-бройлерів) від ТзОВ «Сінтра-Голд» в сумі 12 314 193 грн 66 коп., що підтверджується виписками банку (платіжними дорученнями), які описано податковим органом у акті перевірки: від 23.07.2018 на суму 981576 грн; від 24.07.2018 на суму 1265959 грн 20 коп.; від 25.07.2018 на суму 568537 грн 20 коп.; від 26.07.2018 на суму 610244 грн 40 коп.; від 27.07.2018 на суму 560901 грн 60 коп.; від 30.07.2018 на суму 614865 грн 66 коп.; від 31.07.2018 на суму 453931 грн 20 коп.; від 02.08.2018 на суму 917797 грн 20 коп.; від 03.08.2018 на суму 744658 грн 80 коп.; від 06.08.2018 на суму 448879 грн 20 коп.; від 07.08.2018 на суму 575725 грн 20 коп.; від 08.08.2018 на суму 1240299 грн 60 коп.; від 09.08.2018 на суму 411068 грн 40 коп.; від 10.08.2018 на суму 127620 грн.; від 13.08.2018 на суму 85080 грн.; від 14.08.2018 на суму 707665 грн 20 коп.; від 17.08.2018 на суму 585913 грн 20 коп.; від 20.08.2018 на суму 752871 грн 60 коп.; від 23.08.2018 на суму 660 600 грн.
Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» станом на 31.03.2019 відсутня заборгованість по взаєморозрахунках із ТОВ «Сінтра Голд» по реалізації м'яса та субпродуктів курей-бройлерів.
Результати вказаних операцій ТзОВ «Іва-Плюс» відобразило в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Між ТОВ «Іва-Плюс» та ТОВ «Адаман-Голд» 09.10.2018 укладено договір поставки, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар, згідно доповнення-накладної, яка укладається за кожною окремою партією, та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору). Найменування, кількість та якість товару, який продавець відпускає покупцю, вказується у накладній до цього договору (п. 2.1.). Ціни на проданий за цим договором товар узгоджуються покупцем та продавцем та вказуються у накладних до договору (п. 4.1). Строк дії договору до 31.12.2018р. (п. 10.1).
На виконання вимог вказаного договору позивачем видано податкові накладні: від 09.10.2018 № 51 на суму 225 000 грн; від 10.10.2018 № 57 на суму 225 000 грн; від 11.10.2018 № 61 на суму 225 000 грн; від 12.10.2018 № 71 на суму 225 000 грн; від 13.10.2018 № 74 на суму 814 500 грн; від 15.10.2018 №84 на суму 288 837 грн 60 коп.; від 17.10.2018 №93 на суму 296 282 грн 40 коп.; від 18.10.2018 №101 на суму 178 080 грн; від 19.10.2018 №105 на суму 474 362 грн 40 коп.; від 21.10.2018 №114 на суму 534 240 грн; від 23.10.2018 №127 на суму 469 562 грн 40 коп.; від 06.11.2018 №10 на суму 241 862 грн 40 коп.; від 06.11.2018 №11 на суму 387 114 грн; від 07.11.2018 №16 на суму 467 692 грн 02 коп.; від 08.11.2018 №25 на суму 333 811 грн 20 коп.; від 09.11.2018 №29 на суму 285 763 грн 20 коп.; від 10.11.2018 №30 на суму на суму 668 773 грн 20 коп.; від 11.11.2018 №34 на суму 753 853 грн 20 коп.; від 12.11.2018 №42 на суму 630 176 грн 40 коп.; від 13.11.2018 №49 на суму 200 942 грн 40 коп.; від 14.11.2018 №54 на суму 212 700 грн; від 16.11.2018 №67 на суму 297 780 грн; від 17.11.2018 №68 на суму 627 572 грн 40 коп.; від 18.11.2018 №72 на суму 325 538 грн 40 коп.; від 21.11.2018 №89 на суму на суму 372 332 грн 40 коп.
Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій, вказані податкові накладні направлено позивачем на реєстрацію та прийнято податковим органом.
На підтвердження факту передачі товару позивачем представлено видаткові накладні:
від 09.10.2018 №РН-00054; від 10.10.2018 №РН-61; від 11.10.2018 №РН-0065; від 12.10.2018 №РН-0076; 13.10.2018 №РН-0081; від 15.10.2018 №РН-00091; від 17.10.2018 №РН-000101; від 18.10.2018 №РН-000111; від 19.10.2018 №РН-000115; від 21.10.2018 №РН-00125; від 23.10.2018 №РН-000138; від 06.11.2018 №РН-011; від 06.11.2018 №РН-012; від 07.11.2018 №РН-017; від 08.11.2018 №РН-026; від 09.11.2018 №РН №00031; від 10.11.2018 №РН №00035; від 11.11.2018 №РН-00038; від 12.11.2018 №РН-00047; від 13.11.2018 №РН-00056; від 14.11.2018 №РН-00061; від 16.11.2018 №РН-075; від 17.11.2018 №РН-077; від 18.11.2018 №РН-080; від 21.11.2018 №РН-000102.
Постачання позивачем товарів ТзОВ «Адаман-Голд» здійснювалося автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 на підставі договору перевезення вантажу від 02.01.2017 №1, ФОП ОСОБА_2 на підставі договору перевезення вантажу від 05.01.2017 №1 та ФОП ОСОБА_3 на підставі договору від 02.01.2017 №1.
Вказані договори є тотожними за замістом.
Транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується товарно-транспортними накладними: від 09.10.2018 №ТТН-000054; від 10.10.2018 №ТТН-00061; від 11.10.2018 №ТТН-000065; від 12.10.2018 №ТТН-000076; від 13.10.2018 №ТТН-00081; від 15.10.2018 №ТТН-00091; від 17.10.2018 №ТТН-000101; від 18.10.2018 №ТТН-000111; від 19.10.2018 №ТТН-000115; від 21.10.2018 №ТТН-000025; від 23.10.2018 №ТТН-0000138; від 06.11.2018 №ТТН-00011; від 06.11.2018 №ТТН-00012; від 07.11.2018 №ТТН-00017; від 08.11.2018 №ТТН-000026; від 08.11.2018 №ТТН-000026; від 09.11.2018 №ТТН-000031; від 10.11.2018 №ТТН-000035; від 11.11.2018 №ТТН-000038; від 12.11.2018 №ТТН-000047; від 13.11.2018 №ТТН-000056; від 14.11.2018 №ТТН-00061; від 16.11.2018 №ТТН-000075; від 17.11.2018 №ТТН-000077; від 18.11.2018 №ТТН-000080; від 21.11.2018 №ТТН-000102;
Окрім того, на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт, укладені із перевізниками ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 за жовтень, листопад 2018 року.
Як убачається з акта перевірки та довідки про стан розрахунків між ТзОВ «Іва-Плюс» та ТзОВ «Адаман-Голд», на розрахунковий рахунок ТзОВ «Іва-Плюс» надійшла оплата за товар (м'ясо та субпродукти курей-бройлерів) від ТзОВ «Сінтра-Голд» в сумі 9761776 грн 02 коп., що підтверджується виписками банку (платіжними дорученнями), які описано податковим органом у акті перевірки: від 12.10.2018 на суму 675000 грн; від 16.10.2018 на суму 1039500 грн.; від 19.10.2018 на суму 763200 грн ; від 23.10.2018 на суму 474362 грн 40 коп.; від 24.10.2018 на суму 534240 грн; від 25.10.2018 на суму 469562 грн 40 коп.; від 08.11.2018 на суму 628976 грн 40 коп.; від 09.11.2018 на суму 467692 грн 02 коп.; від 12.11.2018 на суму 333811 грн 20 коп.; від 14.11.2018 на суму 701773 грн 20 коп.; від 15.11.2018 на суму 1636792 грн 80 коп.; від 16.11.2018 на суму 200942 грн 40 коп.; від 19.11.2018 на суму 1138052 грн 40 коп.; від 20.11.2018 на суму 325538 грн 40 коп.; від 23.11.2018 на суму 372332 грн 40 коп.
Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» станом на 31.03.2019 року відсутня заборгованість по взаєморозрахунках із ТзОВ «Адаман Голд» по реалізації м'яса та субпродуктів курей-бройлерів.
Результати вказаних операцій ТзОВ «Іва-Плюс» відобразило в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Позивачем до матеріалів справи також долучено договори купівлі-продажу товарно- матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізованими ТзОВ «Іва-Плюс» контрагентам та ТзОВ «Сінтра-Голд» та ТзОВ «Адаман-Голд» за вищевказаними договорами поставки.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).
Згідно з підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.
Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Згідно з пп.137.4 ст.137 Податкового кодексу датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
В статті 2 Закону №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п.3.2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, передбачено, що дані, наведені в декларації повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійснені господарської операції. Крім того, підпис на документі може бути скріплений печаткою (п.2.5 Положення №88).
Господарські операції, які були предметом дослідження в ході проведення перевірки, відповідають видам діяльності позивача та його контрагента. Станом на час здійснення господарських операцій такі були зареєстрованими належним чином. Жодних ознак фіктивного підприємництва щодо таких не встановлено.
Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом №996-XIV до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Сінтра Голд», ТзОВ «Адаман Голд».
При цьому, наявність деяких помилок чи неточностей у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Саме такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.
При цьому, твердження податкового органу щодо відсутності у товарно-транспортних накладних відомостей про перевірку стану пломб при здачі вантажу покупцю, температури вантажу, який подається для перевезення, інформації щодо очищення і дезінфекції транспортного засобу після перевезення, тощо не беруться судом до уваги з огляду на те, що така інформаціє не вказує про транспортування придбаного товару, а лише відображає технічні умови щодо збереження такого товару.
Предметом податкової перевірки були господарські операції щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 816/1587/17 вказав, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.
Стосовно доводів відповідача, що з огляду на значну протяжність маршрутів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей зазначений у первинних документах затрачений водієм час є нереальним, варто зазначити, що такі твердження податкового органу не підтверджуються жодними первинними документами.
Відповідно до пункту 2.3 всіх договорів перевезення вантажу, укладених ТзОВ «Іва-Плюс» з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 дотримання режиму роботи і відпочинку водіями транспортних засобів є відповідальністю перевізників.
При цьому, нереальність господарських відносин та безтоварність операцій між контрагентами не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинна підтверджуватись первинними документами.
Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагентів позивача умов, необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо не береться судом до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
При цьому, сумнівність господарських операцій позивача з ТзОВ «Сінтра Голд», ТзОВ «Адаман Голд» обґрунтовується податковим органом виключно посиланням на інформацію, викладену в інформаційних базах даних податкового органу та узагальнену податкову інформацію.
З цього приводу суд зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу та узагальнена податкова інформація не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, а тому не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.
Необґрунтованими є також посилання податкового органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність у позивача довіреностей на отримання товару. Суд зазначає, що відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена положеннями чинного законодавства. Вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 у справі № 815/423/17.
Судом не беруться до уваги доводи податкового боргу щодо відсутності економічного ефекту при здійсненні господарської операцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною 1 статті 43 Господарського кодексу України визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).
Як вже зазначалось, ГУ ДПС у Львівській області обґрунтовує відсутність економічної вигоди від здійснення господарських операцій за вказаними договорами твердженням про те, що придбані товари були реалізовані контрагентами позивача за ціною придбання.
Правовідносини контрагентів із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Порушення податкового законодавства контрагентами позивача тягнуть негативні наслідки саме для таких контрагентів.
Матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «Іва-Плюс» реалізовано товар за ціною, вищою від тої, за якою він придбавався. Вказане свідчить про позитивні зміни в майновому стані позивача та відповідно отримання доходу, у зв'язку з чим таким правомірно відображено суми отриманого доходу до податку на прибутку.
Натомість реалізація контрагентами таких товарів за тою самою ціною ніяк не впливає на результати господарської діяльності позивача. При цьому, такі суб'єкти господарювання є вільними у здійснені своєї господарської діяльності.
Разом з тим суд зазначає, що як вбачається із акта перевірки від 11.07.2019 №1024/14.6/33429364 ГУ ДПС у Львівській області в межах податкової перевірки ТзОВ «Іва-Плюс» здійснено аналіз правомірності відображення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за одним і тими самим договорами. При цьому, контролюючим органом не встановлено порушень обчислення податку на додану вартість.
Крім того, обґрунтування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також і з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.07.2019 №0010991406.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.07.2019 №0010991406, суд дійшов переконання, що таке прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 19 210 грн, сплаченого платіжним дорученням від 02.08.2019 №3404.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Плюс» (вул. Дорошенка, 1-Б, м. Жовква, Жовківський район, Львівська область, 80300, код ЄДРПОУ 33429364) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 25.07.2019 №0010991406.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Плюс» (вул. Дорошенка, 1-Б, м. Жовква, Жовківський район, Львівська область, 80300, код ЄДРПОУ 33429364) 19 210 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2019 року.
Суддя О.П. Хома