30 жовтня 2019 року Справа № 160/8850/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
за участі секретаря судового засіданняСтогній К.В.
за участі: представника позивача: представника відповідача: Гончарова Д.І. Крейси Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення, -
ПРАТ «ІНГЗК» з урахуванням заяви про зміну предмету позову звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС, в якій просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про визначення митної вартості товарів від 11.04.2019 року №UA10000/2019/10019/2;
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про визначення митної вартості товарів від 11.04.2019 року №UA110000/2019/100020/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2019/00088 від 12.04.2019 року, прийняту Дніпропетровською митницею ДФС;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2019/00089 від 12.04.2019 року, прийняту Дніпропетровською митницею ДФС.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що усі спірні рішення про коригування митної вартості товарів, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірними, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Покликання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.
Дніпропетровською митницею ДФС до суду надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого митний орган зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні. Також зазначено, що відповідно до ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідачем зазначено про те, що оскільки товариством не було подано усіх додаткових документів (які було наведено у вимогах), що підтверджують митну вартість товару, через відсутність в поданих документах усієї необхідної інформації щодо заявленої митної вартості товару, це призвело до невиконання умов застосування основного методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, за ціною договору. Так, митна вартість імпортованого товару була визначена відповідачем за резервним методом відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України.
У відповіді на відзив на позовну заяву та у поясненнях щодо позову Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання 30.10.2019 року прибули представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позові відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити виходячи з наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ПРАТ «ІНГЗК», яке є Покупцем та компанією GLOBAL, TECHNOLODGY GROUP LTD, (м. Нью-Йорк, США), яка є Продавцем, було укладено зовнішньоекономічний контракт від 23.01.2019 року №107779 про купівлю товару у відповідності до Специфікацій до даного контракту.
Згідно з п. 4.1 контракту від 23.01.2019 № 107779 постачання Товару, у відповідності з Специфікаціями до даного контракту, здійснюється на умовах DAP Кривий Ріг, Україна, склад Покупця, м. Кривий Ріг, Інгулецький район, вул. Рудна, 47 (у відповідності з Інкотермс 2010).
Global Technology Group, Ltd до Специфікації були складені інвойси від 04.02.2019 року GT-7745-1 на постачання 24 ободів на суму 97,776 дол. США та від 04.02.2019 GT-7745-2 на постачання 14 ободів на суму 57,036 дол. США.
Продавець до інвойсів додав лист від 04.02.2019 з описом Товару ободів Rimex відповідно до Контракту, Специфікації, інвойсів та разом з листом надав розрахунок загальної вартості поставки на суму 154 812,00 дол. США, в якому вказав, що поставка відбувається на умовах DAP Кривий Ріг, Україна.
10 квітня 2019 року декларантом ТОВ «ІМЕКС КР», уповноваженою особою ПРАТ «ІНГЗК», яка надає послуги з митного оформлення, з метою здійснення митного оформлення товару, одержаного ПРАТ «ІНГЗК», подано електронну митну декларацію №UA110080/2019/002533, у якій зазначено, що товар надійшов на митну територію України за умовами зовнішньоекономічного контракту від 23.01.2019 року № 107779. Специфікації № 1 до нього, на підставі комерційних та товаросупровідних документів, а саме: частини ходових коліс вантажних автомобілів: - 815-051-0112-09-А обод п'ятикомпонентний 51-24.00/5.0/Обод Rimex для самоскидів БелАЗ 24.00-51/5.0 - 24 шт.
Під час митного оформлення митний орган зобов'язав надати прайс-листи виробника товару. ПРАТ «ІНГЗК» отримано лист від Global Technology Group, Ltd від 10.04.2019. Зазначеним листом поінформовано, що прайс-листа на дану продукцію не існує. Вартість транспортних розходів включена у вартість колісних ободів та складає 15 600,14 дол. США від загальної суми Контракту (154 812,00 дол. США), ободу на умовах Ex Works (франко завод, самовивіз) складає - 3 663,47 дол. США.
На підтвердження митної вартості товару декларантом надано до митного органу документи, передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 23.01.2019 року № 107779; специфікація № 1 до нього; сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 04.02.2019; пакувальний лист (Packing list) б/н від 04.02.2019; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) GT-7745-1 від 04.02.2019; коносамент (Bill of lading) NALE04899802 від 09.02.2019: автотранспортна накладна (Road consignment note) № 55-1 від 08.04.2019; сертифікат' про походження товару (Certificate of origin) від 04.02.2019; договір про надання послуг митного брокера 1130-59 від 01.03.2016; доповнення до внутрішнього договору (контракту) Дод.угода № 5 від 14.11.2018; повідомлення про проведення фітосанітарпого контролю справа № 3986905; технічний опис від 04.02.2019; копія митної декларації країни відправлення б/н від 04.02.2019.
11.04.2019 року декларантом направлені повідомлення про відсутність можливості надати витребувані митним органом документи.
11.04.2019 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/100019/2, відповідно до якого різниця митних платежів (з ПДВ) від митної вартості, визначної декларантом та скоригованої митницею склала 214 748,92 грн. та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2019/00089.
Також, 11.04.2019 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/100020/2, відповідно до якого різниця митних платежів (з ПДВ) від митної вартості, визначної декларантом та скоригованої митницею склала 125 270,20 грн. та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA10080/2019/00088.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110080/2019/00088 та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA10080/2019/00089 відсутні дати їхнього оформлення.
Зазначені картки відмови надіслані декларанту ТОВ «ІМЕКС КР» -уповноваженій особі ПРАТ «ІНГЗК», яка надає послуги з митного оформлення у повідомленнях:
1) Ідентифікатор повідомлення с87сс8с3-33а0-4849-9ес9-ас0141b69731. Перелік документів - картка відмови. Присвоєний митницею номер документа №UA 110080/2019/002534 (номер електронної митної декларації); з дією - відмовлено в митному оформленні, момент дії 12.04.2019 09:25:20.
2) Ідентифікатор повідомлення 4b355464-е8с0-4231-9f2с-9гс5с498648с. Перелік документів - картка відмови. Присвоєний митницею номер документа № UA 110080/2019/002533 (номер електронної митної декларації); з дією - відмовлено в митному оформленні, момент дії 12.04.2019 11:27:27.
Таким чином, обидві картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110080/2019/00088 та №UA110080/2019/00089 оформлені 12.04.2019.
Як видно із матеріалів справи, для надання документів для підтвердження заявленої митної вартості ПРАТ «ІНГЗК» отримано від Rimex Supply Ltd - виробника ободів, лист від 26.04.2019, яким повідомляється, що компанія Global Technology Group, Ltd є ексклюзивним дистриб'ютором повного асортименту продукції компанії Rimex на території України.
Від Global Technology Group, Ltd ПРАТ «ІНГЗК» отримано лист від 03.05.2019, яким повідомлено, що прайс-листів та калькуляції виробничих розходів на ободи Rimex не існує. Вартість ободів Rimex по Контракту 107779 Специфікація № 1 складає 4074 дол. США за одиницю на умовах DAP Кривий Ріг.
Митним брокером ТОВ «ІМПЕКС КР», який надає послуги з митного оформлення для ПРАТ «ІНГЗК» отримано повідомлення від Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 11.06.2019 № 1399. Зазначеним документом повідомлено, що виходячи з аналізу пропозиції, отриманої у відповідь на запит «Укрпромзовнішекспертиза» до підприємства виробника відповідної продукції Global Technology Group, Ltd, можна вважати, що рівень ціни на ободи Rimex для самоскидів БелАЗ, що імпортується згідно з Інвойсами GT-7745-1, GT-7745-2 від 02.04.2019 до контракту №107779 від 23.01.2019, на умовах поставки DAP Кривий Ріг, Україна відповідає рівню ціни виробника компанії Global Technology Group, Ltd.
Підтвердженням вартості товару, яка була заявлена до митного контролю є виписки з банку про сплату його вартості на рахунок Продавця: за 23.05.2019 на суму 63 859,18 дол. США, за 05.06.2019 на суму 33 916,82 дол. США, за 10.06.2019 на суму 57 036,00 дол. США. Всього на загальну суму 154 812 дол. США. Тобто, саме та сума, яка оговорювалася в Контракті та Специфікації до нього.
Не погоджуючись із вказаними спірними рішеннями та картками відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (п. 1 ч. 2 ст. 52 Кодексу).
Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом -за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст. ст. 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. ч. 1,2, 5, 6, 7 ст. 54 Кодексу).
Відповідно ч. .ч. 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Нормою ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за піною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
З наведених норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи.
Щодо безпідставності твердження Дніпропетровської митниці ДФС, що експортна декларація вантажовідправника, яка подана декларантом, не є митною декларацією країни відправлення.
Митний орган вказує у рішеннях про визначення митної вартості товарів, що поставка оцінюваного товару здійснювана за зовнішньоекономічним контрактом від 23.01.2019 № 107779 з «GLOBAL TECHNOLODGY GROUP, LTD» 206 EAST 38TH STREETS, NEW YORK, N.Y., 10016, USA, країна відправлення та походження товару -Канада. Декларантом надано до митного контролю та оформлення документ б/н «Експортна декларація відправника», яку у графі 44 електронної митної декларації зазначено під кодом 9610 - копія митної декларації країни відправлення.
Митниця стверджує, що зазначений документ не є митною декларацією країни відправлення та містить відомості про відправника відмінного від заявленого декларантом.
Як видно із матеріалів справи, ПРАТ «ІНГЗК» надав Експортну декларацію вантажовідправника (shippers export declaration) б/н від 04.02.2019.
Цей документ є документом, який свідчить про ціну товару, заявлену відправником до фіскально - фінансової установи зони вільної торгівлі НАФТА (North American Free Trade Agreement, NAFTA) - угода між США, Канадою та Мексикою, де не має митних тарифів та тарифних бар'єрів. Саме тому, такого документа, як «митна декларація» у НАФТА не існує.
Тому, вимога Дніпропетровської митниці про надання митної декларації країни відправлення є такою, що не відповідає обставинам справи.
Відомості про експортера, а не відправника, зазначеного в експортній декларації -у графі la «Exporter (Name and Address including ZIP code)» не відрізняються від відомостей про експортера, заявленого декларантом - до графи 2 є додаткова інформація на зворотній стороні електронної митної декларації №UA110080/2019/002533 та №UA110080/2019/002534 про експортера та його адресу. А інформація про відправника, заявленого декларантом також є в експортній декларації відправника у декількох графах - згідно із правилами заповнення експортних декларацій в зоні вільної торгівлі НАФТА.
Тобто, інформація про відправника та експортера, заявлена декларантом є коректною, відповідає контракту № 107779 від 23.01.2019 та супровідним документам.
Щодо необґрунтованості вимоги Дніпропетровської митниці ДФС в наданні відомостей, що стосуються оплати транспортно-експедиційних послуг, сплату яких, на думку контролюючого органу, має здійснювати ПРАТ «ІНГЗК».
В обох оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості Дніпропетровська митниця ДФС зазначає про відсутність документально підтверджених відомостей щодо складових митної вартості оцінюваних товарів, які на думку митного органу, унеможливлюють оформлення задекларованих товарів основним методом.
З урахуванням вищевказаної обставини митним органом декларанту було направлено запит про необхідність в наданні додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, на підтвердження відомостей щодо складових митної вартості оцінюваних товарів, а саме тих, що стосуються оплати транспортно-експедиційних послуг, сплату яких, на думку митниці, має здійснювати ПРАТ «ІНГЗК».
Однак, оцінювані партії товарів слідували на комерційних умовах поставки DAP Кривий Ріг.
Про дану обставину зазначено у Контракті.
Відповідно Інкотермс 2010 умови поставки DAP означають DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) Постачання в пункті (... назва пункту)
Термін «поставка в пункті» (новий термін, введений в Інкотермс 2010) означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.
Таким чином, відповідно до умов доставки DAP Кривий Ріг, Продавець несе всі витрати, в тому числі і транспортно-експедиційні, пов'язані з доставкою товару до Кривого Рогу. ПРАТ «ІНГЗК» не здійснює оплату за транспортно-експедиційні послуги по доставці товару.
Своє твердження про те, що оплату за транспортно-експедиційні послуги має здійснювати ПРАТ «ІНГЗК» митний орган у рішеннях про визначення митної вартості товарів обґрунтовує умовою п. 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 23.01.2019 №107779 відповідно якої банківські витрати не на території продавця («GLOBAL TECHNOLODGY GROUP, LTD, США) здійснюються за рахунок покупця.
Однак, витрати за транспортно - експедиційні послуги не є банківськими витратами.
Банківськими витратами підприємства, відповідно Міжнародних стандартів фінансової звітності та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» є адміністративні витрати спрямовані на обслуговування та управління підприємством: плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти.
Тобто, висновок митного органу про те, що оплату за транспортно-експедиційні послуги має здійснювати ПРАТ «ІНГЗК» не відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту від 23.01.2019 № 107779. Вимога митниці, що полягає в наданні документів, що підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг, які, на думку митниці, має здійснювати ПРАТ «ІНГЗК» не відповідає обставинам справи загалом.
Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Приписами ст. 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. 1 ст. 51, ч. 1 та 2 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявления митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. ст. 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Тобто, згідно з норми Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Наведені норми дають підстави для висновку про те, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки па підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Нормою ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів.
Таким чином, подані ПРАТ «ІНГЗК» до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірні товарні партії та містять достатні відомості про складові їх митної вартості.
Факт ненадання ПРАТ «ІНГЗК» додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
В силу ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, ПРАТ «ІНГЗК» здійснив правомірне застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною договору, що підтверджується наданими під час митного оформлення документами.
Суд також зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Згідно з положеннями ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Необхідно зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішенням у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Як передбачено ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що митний орган не навів доказів того, що подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
За таких обставин, рішення про визначення митної вартості товарів від 11.04.2019 року №UA10000/2019/10019/2; рішення про визначення митної вартості товарів від 11.04.2019 року №UA110000/2019/100020/2; картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2019/00088 від 12.04.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2019/00089 від 12.04.2019 року є протиправними і підлягають скасуванню.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 5101 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 4500031668 від 04.09.2019 року та у розмірі 3842 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 4500031669 від 04.09.2019 року
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 8943 грн. підлягає стягненню з Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 30 жовтня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 31 жовтня 2019 року.
Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визначення митної вартості товарів від 11.04.2019 року №UA10000/2019/10019/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визначення митної вартості товарів від 11.04.2019 року №UA110000/2019/100020/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2019/00088 від 12.04.2019 року, прийняту Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110080/2019/00089 від 12.04.2019 року, прийняту Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби.
Стягнути на користь приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (код ЄДРПОУ 00190905) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8943 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сорок три гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39421732).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 31 жовтня 2019 року.
Суддя С. В. Прудник