21 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2489/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Вічинюка А.А. ,
представників відповідача Стецюк Т.Ф., Процан М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання необґрунтованим та скасування висновку службового розслідування, визнання протиправним та скасування наказів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області, відповідач) про визнання необґрунтованим та скасування висновку службового розслідування, проведеного відповідно до наказу №388-од від 20.12.2018; визнання протиправними та скасування наказів №3-с від 05.08.2019 «Про накладення дисциплінарного стягнення», №4-с від 05.08.2019 «Про внесення змін до наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 05.08.2019 «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за допущений дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 65 Закону України «Про Державну службу» позивача було попереджено про неповну службову відповідність відповідно до вимог частини четвертої статті 66 Закону України «Про Державну службу». Позивач вважає, що дисциплінарне стягнення на неї накладено не об'єктивно, без встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини.
Вказує, що підставою накладення дисциплінарного стягнення є недотримання підпункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про Державну службу» та Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування під час проведення позапланової перевірки, що призвело до виникнення конфлікту із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 Ці, як вважає відповідач, дисциплінарні правопорушення встановлені проведеним службовим розслідування за скаргою ОСОБА_3 в ході дисциплінарного провадження відносно позивача. Позивач вказує, що дисциплінарного проступку не вчиняла, а викладені ОСОБА_3 в своїй скарзі звинувачення щодо упередженості, зацікавленості та неправомірних дій позивача є абсурдними, надуманими та безпідставними.
Вважає, що висновок службового розслідування про наявність в її діях дисциплінарного проступку, на підставі якого було внесено подання дисциплінарної комісії та видавався наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, є необ'єктивним та необґрунтованим, а наказ про накладення стягнення незаконним.
Крім того, вважає, що накладення стягнення відбулося в порушенням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначених частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про Державну службу», оскільки скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) на дії начальника управляння захисту прав споживачів ОСОБА_1 про упередженість її дій, в інтересах третіх осіб, вчинення тиску з метою продажу кухонного гарнітуру за зниженою ціною, погрозами застосування великих штрафних санкцій; спонуканням підприємця ОСОБА_3 до завідомо не вигідних їй дій, в інтересах осіб, які перебувають в дружніх з нею стосунках надійшла начальнику ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області 03.12.2018, відтак саме з цієї дати, а не з моменту складення висновку службового розслідування та складання дисциплінарною комісією та направлення подання з пропозицією застосувати дисциплінарне стягнення обчислюється шестимісячний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Позивач також зазначає, що рішення про накладення на дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам закону та прийнято особою, яка не мала на це повноважень.
Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що оспорювані накази ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області порушують її конституційні права та інтереси, зокрема право передбачене статтею 43 Конституції України на працю.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 04 вересня 2019 року №07.12/4329 відповідач позов не визнав, вважає його безпідставним та необґрунтованим, та просить відмовити в його задоволенні. Вказує, що на підставі службової записки посадових осіб ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_4 - першого заступника начальника Головного управління, ОСОБА_15. - заступника начальника Головного управління, ОСОБА_6 - головного спеціаліста сектору з питань запобігання корупції Головного управління, ОСОБА_7 . - начальника відділу правового забезпечення з пропозицією ініціювати дисциплінарне провадження стосовно начальника управління захисту споживачів Головного управління ОСОБА_1 від 20.12.2018, наказом «Про відкриття дисциплінарного провадження» №388-од від 20.12.2018 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження та про проведення службового розслідування стосовно начальника управління захисту споживачів ОСОБА_1 . В подальшому, з метою об'єктивної перевірки фактів та з'ясування всіх обставин, викладених у скаргах ФОП ОСОБА_3 , 22.01.2019 видано наказ Головного управління №20-од «Про продовження службового розслідування».
Матеріалами дисциплінарного провадження зафіксовано, що з 29.11.2018 по 30.11.2018 начальником управління захисту споживачів Головного управління ОСОБА_1 та головним спеціалістом відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, анти тютюнового законодавства управління захисту споживачів Головного управління ОСОБА_9 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг із виготовлення кухонних меблів споживачу ОСОБА_10 03.12.2018 ФОП ОСОБА_3 до ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області подано скаргу на дії у якій вказує на упередженість та зацікавлення ОСОБА_1 при розгляді скарги споживача ОСОБА_10 20.12.2018 ФОП ОСОБА_3 в доповненні до скарги на дії начальника управління захисту прав споживачів Головного управління ОСОБА_1., вказує на відсутність відеозаписів перевірки, яка проводилась у будинку ОСОБА_10 та у приміщені управління захисту споживачів під час вручення акту і припису, хоча ОСОБА_3 була попереджена про проведення відеофіксації.
Перевірка здійснювалась 29.11.2018 на підставі наказу ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області №171-п/000153 в магазині «Нова», ТЦ «Ювант» (м.Луцьк, вул.Карпенка -Карого, 1А). Під час проведення перевірки з'ясовувались обставини, викладені у скарзі ОСОБА_10 . Дані фіксувались головним спеціалістом відділу контролю контролю у сферах захисту споживачів, реклами, анти тютюнового законодавства управління захисту споживачів ОСОБА_9 за допомогою відеореєстратора, відповідно до Методичних рекомендацій фіксування процесів здійснення планових та/або позапланових заходів державного нагляду (контролю) засобами відеофіксації затверджених Головою Державної служби України з питань безпечності та харчових продуктів та захисту споживачів 31.07.2018.
Так, під час перегляду матеріалів відеофіксації дисциплінарною комісією встановлено, під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 29.11.2018, ОСОБА_1 вказала ФОП ОСОБА_3 : «Щось у Вас якісь завжди проблеми із споживачами. Дуже часто пишуть на Вас споживачі скарги останнім часом. І в суди скаржаться на Вас». На це ФОП ОСОБА_3 вимагала від начальника управління захисту споживачів ОСОБА_1 підтвердити свої звинувачення. На що ОСОБА_1 відповіла, що за останні три роки проводилася одна перевірка. В свою чергу, ФОП ОСОБА_3 апелювала, що це не підтверджує факт частих скарг споживачів та звернень до суду і звинувачення з боку начальника управління захисту споживачів ОСОБА_1 є безпідставними.
ОСОБА_1 при наданні усних пояснень, повідомила дисциплінарну комісію ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області, що всі звинувачення та заперечення, викладені у скарзі ФОП ОСОБА_3 від 03.12.2018 №К-246 та Доповнення до скарги № К-246 від 18.12.2018 стосовно неї, вона вважає неправдивими та безпідставними. Крім того, ОСОБА_1 , зазначила, що під час перевірки, на її пропозицію надати пояснення, ОСОБА_3 відмовилась, вмотивувати відмову настанням перерви на обід. На зауваження Дисциплінарної комісії ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області стосовно того, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку, ОСОБА_1 відповіла запитанням: «А де вказано графік розпорядку ФОП ОСОБА_11 ?». Як підтверджують матеріали відеозйомки, дані факти щодо звинувачення ОСОБА_1 ОСОБА_3 у відмові надати пояснення - безпідставні. Так як вбачається з відеозапису, підприємець надавала всі запитувані документи і усні пояснення, а стосовно письмового пояснення, сказала що у зв'язку з перервою на обід, вона може надати пояснення після обіду. На відеозйомці чітко зафіксовано - на дверях магазину у ТЦ «ЮВАНТ», м. Луцьк, вул. Карпенка - Карого 1 А, де здійснювалась перевірка, вказано графік роботи, де передбачено з 13 до 14 год. обідню перерву. Даний факт підтверджує, що ОСОБА_1 надала дисциплінарній комісії завідомо неправдиву інформацію, адже вона особисто була присутня на перевірці і ознайомлена з графіком роботи ФОП ОСОБА_3 .
За клопотанням ОСОБА_1 , дисциплінарна комісія ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області запросила на засідання головного спеціаліста відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, антитютюнового законодавства управління захисту споживачів Головного управління ОСОБА_13 По суті дисциплінарного провадження ОСОБА_9 повідомила, що в процесі перевірки за скаргою споживача ОСОБА_10 , на її особисту думку, з невідомої їй причини, ОСОБА_1 упереджено ставилась до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , що призвело до даного конфлікту. Вказані усні пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_13 внесені до протоколу засідання Дисциплінарної комісії Головного управління від 11.06.2019 №3/19.
Таким чином, за результатами дисциплінарного провадження, в тому числі і проведення службового розслідування, Дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що начальник управління захисту споживачів ОСОБА_1 під час проведення позапланової перевірки у ФОП ОСОБА_3 вчинила дії, що негативно вплинули на авторитет державної служби, а також репутацію державного органу, нею не дотримано вимоги наступних нормативно-правових актів: пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу»; «Методичних рекомендацій фіксування процесів здійснення планових або позапланових заходів державного нагляду (контролю) засобами відеофіксації» затверджених 31.07.2018 Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів В.І. Лапою; Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2016 за №1203/29333. Відповідач вважає, що строки проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про державну службу». Вказує, що дисциплінарне провадження стосовно позивача відкрито наказом від 20.12.2018 № 388-од. Підставою для відкриття вказаного провадження стала службова записка посадових осіб ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області від 20.12.2018, подана з метою об'єктивної перевірки фактів та з'ясування всіх обставин викладених у скарзі фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 03.12.2018 вх. № К-246 стосовно можливих неправомірних дій начальника управління захисту споживачів Головного управління ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2 наказу від 20.12.2018 №388-од «Про відкриття дисциплінарного провадження» прийнято рішення про проведення службового розслідування стосовно начальника управління захисту споживачів ОСОБА_1 на предмет можливих фактів вчинення неправомірних дій останньою, викладених у службовій записці ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 від 20.12.2018.
Відповідно до вказаного вище наказу, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку вчиненого державним службовцем, 22.12.2018 розпочато проведення службового розслідування.
У період здійснення службового розслідування, відповідно до наказу Головного управління від 26.11.2018№515-вп «Про надання відпустки ОСОБА_1 .», ОСОБА_1 перебувала з 10.12.2018 по 26.12.2018 у щорічній основній відпустці (копія наказу додається), отже на період дисциплінарного провадження, відповідно і службового розслідування ОСОБА_1 - 7 календарних днів перебувала у відпустці. Таким чином, строк для реалізації службового розслідування, яке проведено відповідно до наказу начальника Головного управління від 20.12.2018 №388-од «Про відкриття дисциплінарного провадження» становить з 20.12.2018 по 27.01.2019. У зв'язку з необхідністю досконалого вивчення обставин, які призвели до відкриття дисциплінарного провадження, наказом Головного управління від 22.01.2019 № 20-од «Про продовження строку службового розслідування» службове розслідування продовжено до 20.02.2019.
При цьому, зазначає, що наказ Головного управління від 22.01.2019 № 20-од «Про продовження строку службового розслідування» був виданий першим робочим днем начальника Головного управління ОСОБА_16 , у зв'язку з перебуванням з 08 по 21 січня 2019 року включно у щорічній основній відпустці.
Отже, тривалість службового розслідування тривала у період 20.12.2018 по 20.02.2019 у відповідності до вимог частини третьої статті 71 Закону України «Про державну службу».
Згідно із частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про державну службу», за результатами службового розслідування складено висновок за результатами службового розслідування стосовно начальника управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_1. від 20.02.2019 про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Проведення службового розслідування стосовно державного службовця у порядку, передбаченому статтею 71 Закону України «Про державну службу» - є одним із етапів проведення дисциплінарного провадження, з урахуванням вимог частини третьої статті 65 Закону України «Про державну службу» та частини п'ятої статті 74 Закону України «Про державну службу».
Законом України «Про державну службу» не встановлено строків проведення дисциплінарного провадження, у той же час, частиною третьою статті 65 Закону України «Про державну службу» та частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про державну службу» встановлено, що дисциплінарне стягнення до державного службовця Застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Всього за період з 20.12.2018 по 29.05.2019 ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 45 календарних днів, з них 21 календарний день лікарняні за листками непрацездатності, 24 календарні дні перебувала у відпусках.
Таким чином, оскільки Висновок за результатами службового розслідування стосовно начальника управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_1. про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності складено 20.02.2019, то строк застосування дисциплінарного стягнення у даному випадку - не пізніше 04.10.2019.
Крім того, вказує, що відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 25.07.2019 №698-в «Про надання відпустки ОСОБА_16 щорічних відпусток» у період з 03.08.2019 по 19.08.2019 начальник Головного управління перебував у відпустці, на час відсутності начальника Головного управління, виконання його обов'язків покладено на першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_4 .
Пунктом 4 частини другої статті 63 Закону України «Про державну службу» встановлено обов'язок керівника державної служби забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов'язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень.
Також, у період виконання обов'язків керівника державної служби, особа наділена повноваженнями, у тому числі щодо призначення та звільнення державних службовців (що є загальновідомим фактом, який не потребує доказів), для прикладу: призначати переможців конкурсу за результатами конкурсного відбору у встановлені законом строки; звільняти з посад державних службовців у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін.
Тимчасова відсутність начальника Головного управління (керівника державної служби) не може бути підставою для уникнення державного службовця від дисциплінарної відлові дальності за вчинений дисциплінарний проступок. Разом з цим на момент застосування дисциплінарного стягнення у Головному управлінні була визначена особа, яка виконувала його обов'язки, у тому числі й обов'язки щодо застосування дисциплінарного стягнення.
Той факт, що особа, яка виконувала обов'язки начальника Головного управління була головою дисциплінарної комісії - не є підставою для уникнення державного службовця від дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок. Разом з цим, частиною четвертою статті 63 Закону України «Про державну службу» встановлено, що керівник державної служби (особа, яка виконує обов'язки керівника державної служби), який в установленому цим Законом порядку не вжив заходів для притягнення підпорядкованого йому державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок несе відповідальність згідно із законом.
У зв'язку з цим, з метою виконання вимог Закону України «Про державну службу» та своїх обов'язків, відповідно до наказу виконуючого обов'язки начальника Головного управління від 05.08.2019 № 3-с (зі змінами, згідно із наказом Головного управління від 05.08.2019 № 4-е) на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Внесення змін пов'язане із технічною помилкою, зокрема, слова «частини третьої статті 66 Закону України «Про державну службу» замінено словами «частини четвертої статті 66 Закону України «Про державну службу».
Вважають, що прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 здійснено із дотриманням вимог частини другої статті 77 Закону України «Про державну службу». Які саме дії ОСОБА_1 є порушенням правил етичної поведінки, у чому вони полягали, та викладення суті дисциплінарного проступку на думку відповідача відображаються у матеріалах дисциплінарної справи, а не у рішенні про накладення дисциплінарного стягнення.
В поданій до суду відповіді на відзив від 12.09.2019 позивач не погодилася з доводами наведеними у відзиві, з підстав наведених у позові.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 10.10.2018.
В судовому засіданні 10.10.2018 судом було оголошено перерву до 14:30 16.10.2019.
В судовому засіданні 16.10.2018 судом було оголошено перерву до 14:30 21.10.2019.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягаютьт до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області від 20.12.2018 №388-од «Про відкриття дисциплінарного провадження» на підставі службової записки комісії в складі ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 від 20.12.2018, з метою об'єктивної перевірки фактів та з'ясування всіх обставин, викладених у скарзі ФОП ОСОБА_3 від 03.12.2018 вх.№К-246 стосовно можливих неправомірних дій начальника управління захисту споживачів ОСОБА_1 , відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача (т.1, а.с.53). Пунктом 2 вказаного наказу доручено дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області провести службове розслідування у строк протягом одного місяця з дня винесення цього наказу; сформувати дисциплінарну справу на надати висновок про наявність чи відсутність у діях начальника управління захисту прав споживачів ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для притягнення її до дисциплінарного відповідальності.
Наказом від 22.01.2019 №20-од «Про продовження строку службового розслідування» продовжено строк службового розслідування встановленого наказом №288-од від 20.12.2018 «Про відкриття дисциплінарного провадження» (т.1, а.с.54). Пунктом 2 вказаного наказу доручено дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області до 20.02.2019 підготувати висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
20.02.2019 дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області склала висновок за результатами службового розслідування стосовно начальника управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_1., відповідно до якого за результатами службового розслідування, встановлено, що позивач у процесі розгляду скарги споживача ОСОБА_10 та проведення позапланової перевірки у ФОП ОСОБА_3 не дотримано вимоги наступних нормативно-правових актів: підпунктів 2, 6, 7, 8 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу»; «Методичних рекомендацій фіксування процесів здійснення планових або позапланових заходів державного нагляду (контролю) засобами відеофіксації» затверджених 31.07.2018 Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів В.І. Лапою; Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2016 за №1203/29333 (т.1. а.с.218-224).
01.08.2019 дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області склала висновок про наявність в діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстави для притягнення до дисциплінарного відповідальності (т.1, а.с.231). Як слідує із вказаного висновку, комісією встановлено факт неетичної поведінки начальником управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_1 у процесі проведення позапланової перевірки у ФОП ОСОБА_3 за скаргою споживача ОСОБА_10 , не дотримано вимоги: Закону України «Про державну службу» (підпункт 2 частини першої статті 8); Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2016 за №1203/29333, а тому вважає, що ОСОБА_1 допущений дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».
Наказом виконуючого обов'язки начальника ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області від 05.08. 2019 № 3-с «Про накладення дисциплінарного стягнення» за допущений дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 65 Закону України «Про Державну службу» позивача було попереджено про неповну службову відповідність відповідно до вимог частини третьої статті 66 Закону України «Про Державну службу» (т.1, а.с.22). Наказом виконуючого обов'язки начальника ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області від 05.08.2019 №4-е «Про внесення змін до наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 05.08.2019 № 3-е «Про накладення дисциплінарного стягнення»», внесено зміни до пункту 2 наказу № 3-е «Про накладення дисциплінарного стягнення», а саме викладено його в такій редакції: «2. За допущений дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 65 Закону України «Про Державну службу» позивача було попереджено про неповну службову відповідність відповідно до вимог частини четвертої статті 66 Закону України «Про Державну службу» (т.1, а.с.21).
Позивач не погоджується із висновком за результатами службового розслідування від 20.02.2019 та наказами від 05.08.2019 №3-е та №4-е, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Законом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця, є Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», про що зазначено в частині першій статті 3 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 71 Закону України «Про державну службу» (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.
Частиною дев'ятою вказаної статті передбачено, що за результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частин другої, третьої статті 73 Закону України «Про державну службу» дисциплінарна справа повинна містити:
1) дату і місце її формування;
2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;
3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;
4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;
5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;
6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;
11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення);
12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Згідно з частиною першою статті 77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії «А» до суду, а категорій «Б» і «В» - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду (частина перша статті 78 Закону України «Про державну службу»).
З огляду на наведене, суд зазначає, що висновок за результатами службового розслідування стосовно начальника управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_1., від 20.02.2019 не є документом який створює правові наслідки для позивача, оскільки цим висновком лише оформлено результати службового розслідування. Наявність висновку службового розслідування не свідчить про обов'язок притягнути особу, відносно якої проводилось розслідування, до дисциплінарної відповідальності, а тому позовні вимоги в частині визнання необґрунтованим та скасування висновку службового розслідування, проведеного відповідно до наказу №388-од від 20.12.2018, задоволенню не підлягають.
При цьому, судом враховується, що позивачем в даній справі оскаржується рішення про накладення дисциплінарного стягнення, та з приводу даних позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення.
Частинами другою, третьою статті 71 Закону України «Про державну службу» визначено, що службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі. Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб'єктом призначення, але не більш як до двох місяців.
Як встановлено судом, начальником ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області, який, у розумінні Закону України «Про державну службу», є суб'єктом призначення, на підставі службової записки комісії в складі ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 від 20.12.2018, з метою об'єктивної перевірки фактів та з'ясування всіх обставин, викладених у скарзі ФОП ОСОБА_3 від 03.12.2018 вх.№К-246 стосовно можливих неправомірних дій начальника управління захисту споживачів ОСОБА_1 ініційовано відкриття дисциплінарного провадження щодо позивача - наказом ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області від 20.12.2018 №388-од «Про відкриття дисциплінарного провадження» (т.1, а.с.53).
Наказом від 22.01.2019 №20-од «Про продовження строку службового розслідування» продовжено строк службового розслідування встановленого наказом №288-од від 20.12.2018 «Про відкриття дисциплінарного провадження» у межах строків, встановлених Законом України «Про державну службу» (т.1, а.с.54).
Суд не погоджується, з доводами відповідача про те, що службове розслідування було продовжено в строки визначених статтею 71 Закону України «Про державну службу» (чинної на час виникнення спірних правовідносин), оскільки відповідно до вимог частини 3 вищевказаної статті тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби строк може бути продовжений суб'єктом призначення, але не більше двох місяців.
З оскаржуваних наказів вбачається, що останнім днем продовження строку службового розслідування стосовно позивача, закінчення якого припав на 20.01.2019 є перший робочий день - 21.01.2019, а не 22.01.2019, як стверджує відповідач.
З врахуванням наведених норм та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що місячний строк службового розслідування повинен був бути продовженим не пізніше 21.01.2019, однак порушення вказаного строку лише на один день не є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини третьої статті 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.
Згідно із частиною п'ятою статті 74 Закону №889-VIII, дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
При цьому, частиною другої статті 74 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Відповідно до частин першої та дев'ятої статті 71 Закону №889-VIII, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Як встановлено судом, висновок за результатами службового розслідування стосовно позивача складено 20.02.2019, висновок про наявність в діях державного службовця дисциплінарного проступку - 01.08.2019, а спірний наказ видано 05.08.2019.
За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржуваний наказ видано в межах установлених строків застосування дисциплінарного стягнення.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 06.03.2019 у справі № 826/14204/17.
При цьому, суд також враховує, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій наказів від 26.11.2018 515-вп «Про надання відпусток ОСОБА_1 », від 10.01.2019 №6-ос «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 », від 08.04.2019 №117-вп «Про надання відпустки та виплату грошової допомоги ОСОБА_1 » та листків непрацездатності серії АДМ №319793 від 04.02.2019 та серії АДМ № 323165 від 17.04.2019 ОСОБА_1 за період з 20.12.2018 по 29.05.2019 була відсутня на робочому місці 45 календарних днів, з них 21 календарний день лікарняні за листками непрацездатності, 24 календарні дні перебувала у відпусках (т.1, а.с.73-77, 230).
Суд не погоджується з доводами позивача та її представника про те, що строк застосування дисциплінарне стягнення до державного службовця розпочався 03.12.2018 - з моменту подання ФОП ОСОБА_3 скарги на ім'я начальника управління, оскільки дисциплінарне провадження здійснювалося з метою об'єктивної перевірки фактів та з'ясування всіх обставин, викладених у скарзі ФОП ОСОБА_3 від 03.12.2018 вх.№К-246 стосовно можливих неправомірних дій начальника управління захисту споживачів ОСОБА_1 .
Разом з тим, на думку суду, відповідач у даній справі не довів правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний, зокрема, дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарним проступком є порушення правил етичної поведінки державних службовців.
Частиною першою статті 66 Закону України «Про державну службу» передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.
Згідно з частиною четвертою статті 66 Закону України «Про державну службу» у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про державну службу» передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Службове розслідування може проводитися виключно з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку» (частина перша статті 71 Закону).
Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
З аналізу наведених норм вбачається, що дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. До державних службовців, які вчинили дисциплінарні проступки, передбачені пунктом 2 частини другої статті 65 Закону, може бути застосовано зауваження, догана або попередження про неповну службову відповідність, але не може бути застосоване звільнення з посади державної служби. Отже, попередження про неповну службову відповідність як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу за порушення правил етичної поведінки державних службовців.
Таким чином, застосовуючи міру дисциплінарного стягнення відповідач повинен був належним чином обґрунтувати необхідність застосування такої міри та неможливість застосування інших видів дисциплінарного стягнення.
Як встановлено судом, підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо позивача слугувала службова записка комісії в складі ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 від 20.12.2018 (т.1., а.с. 88-89). Зі змісту вказаної записки та наявних в матеріалах справи документів слідує, що 03.12.2018 до ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області звернулася ФОП ОСОБА_3 із скаргою на дії ОСОБА_1 (т.1, а.с.104-108). 18.12.2018 ФОП ОСОБА_3 додала до вказаної скарги доповнення (т.1, а.с. 110). Скаржниця у своїй скарзі від 03.12.2018 вказує, що 29.11.2018 начальником управління захисту споживачів ОСОБА_1 та головним спеціалістом відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, антитютюнового законодавства управління захисту споживачів ОСОБА_9. проведено позапланову перевірку у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг із виготовлення кухонних меблів споживачу ОСОБА_10 . Під час проведення перевірки з'ясовувались обставини, викладені у скарзі ОСОБА_10 .. Дані дії фіксувались за допомогою відеореєстратора. В подальшому, 30.11.2018 ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та підприємець ОСОБА_3 продовжили перевірку у приміщенні управління захисту споживачів у м. Луцьку по вул. Ковельській, 8 та у житловому будинку споживача ОСОБА_10 за адресою: с АДРЕСА_2 . Разом з тим, ФОП ОСОБА_3 в доповненні до скарги на дії начальника управління захисту споживачів ОСОБА_1 від 18.12.2018 вказано, що відеозапис перевірки у будинку споживача ОСОБА_10 та у службовому кабінеті управління захисту споживачів під час вручення акту і припису не зроблено свідомо, хоча її - ОСОБА_3 , було попереджено про проведення відеофіксації, вона не заперечувала, а ОСОБА_1 вмикала і вимикала відео реєстратор. ФОП ОСОБА_3 також вказує, що під час проведення перевірки за скаргою ОСОБА_10 ОСОБА_1 діяла упереджено в інтересах осіб, які перебувають у дружніх відносинах з членами її родини, використовуючи свої службові повноваження.
З матеріалів дисциплінарної справи стосовно начальника управління захисту прав споживачів Головного управління ОСОБА_1 (т.1 а.с. 81-264), слідує, що з 29.11.2018 по 30.11.2018 начальником управління захисту споживачів Головного управління ОСОБА_1 та головним спеціалістом відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, антитютюнового законодавства управління захисту споживачів Головного управління ОСОБА_9 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг із виготовлення кухонних меблів споживачу ОСОБА_10 Перевірка здійснювалась 29.11.2018 на підставі наказу Головного управління №171-п/000153 в магазині «Нова», ТЦ «Ювант» (м. Луцьк, вул. Карпенка -Карого, 1А). Під час проведення перевірки з'ясовувались обставини, викладені у скарзі ОСОБА_10 . Дані фіксувались головним спеціалістом відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, анти тютюнового законодавства управління захисту споживачів ОСОБА_9 за допомогою відеореєстратора, відповідно до Методичних рекомендацій фіксування процесів здійснення планових та/або позапланових заходів державного нагляду (контролю) засобами відеофіксації затверджених Головою Державної служби України з питань безпечності та харчових продуктів та захисту споживачів 31.07.2018.
Так, під час перегляду матеріалів відеофіксації дисциплінарною комісією встановлено, шо під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 29.11.2018, ОСОБА_1 вказала ФОП ОСОБА_3 : «Щось у Вас якісь завжди проблеми із споживачами. Дуже часто пишуть на Вас споживачі скарги останнім часом. І в суди скаржаться на Вас». На це ФОП ОСОБА_3 вимагала від начальника управління захисту споживачів ОСОБА_1 підтвердити свої звинувачення. На що ОСОБА_1 відповіла, що за останні три роки проводилася одна перевірка. В свою чергу, ФОП ОСОБА_3 апелювала, що це не підтверджує факт частих скарг споживачів та звернень до суду і звинувачення з боку начальника управління захисту споживачів ОСОБА_1 є безпідставними.
Дисциплінарна комісія на підставі даного відеозапису встановила, що перевірка проходила в напруженій атмосфері. Проте, ОСОБА_1 при наданні усних пояснень, повідомила дисциплінарну комісію Головного управління, що всі звинувачення та заперечення, викладені у скарзі ФОП ОСОБА_3 від 03.12.2018 №К-246 та доповнення до скарги № К-246 від 18.12.2018 стосовно неї, вона вважає неправдивими та безпідставними. Крім того, ОСОБА_1 , зазначила, що під час перевірки, на її пропозицію надати пояснення, ОСОБА_3 відмовилась, вмотивувати відмову настанням перерви на обід. На зауваження Дисциплінарної комісії Головного управління стосовно того, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку, ОСОБА_1 відповіла запитанням: «А де вказано графік розпорядку ФОП ОСОБА_11 ?». Дисциплінарна комісія встановила, що факти щодо звинувачення ОСОБА_1 ОСОБА_3 у відмові надати пояснення - безпідставні, оскільки відеозаписами підтверджується, що підприємець надавала всі запитувані документи і усні пояснення, а стосовно письмового пояснення, сказала що у зв'язку з перервою на обід, вона може надати пояснення після обіду. Крім того, Дисциплінарною комісією із відеозаписів перевірки встановлено, що на дверях магазину у ТЦ «ЮВАНТ», м. Луцьк, вул. Карпенка - Карого 1 А, де здійснювалась перевірка, вказано графік роботи, де передбачено з 13 до 14 год. обідню перерву, відтак ОСОБА_1 надала Дисциплінарній комісії завідомо неправдиву інформацію, адже вона особисто була присутня на перевірці і ознайомлена з графіком роботи ФОП ОСОБА_3 .
За клопотанням ОСОБА_1 , Дисциплінарна комісія ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області запросила на засідання головного спеціаліста відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, антитютюнового законодавства управління захисту споживачів Головного управління ОСОБА_9.. По суті дисциплінарного провадження ОСОБА_9 повідомила, що в процесі перевірки за скаргою споживача ОСОБА_10 , на її особисту думку, з невідомої їй причини, ОСОБА_1 упереджено ставилась до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , що призвело до даного конфлікту. Вказані усні пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_13 внесені до протоколу засідання Дисиплінарної комісії Головного управління від 11.06.2019 №3/19 (т.1, а.с. 225-229).
За результатами дисциплінарного провадження, в тому числі і проведення службового розслідування, Дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що начальник управління захисту споживачів ОСОБА_1 під час проведення позапланової перевірки у ФОП ОСОБА_3 вчинила дії, що негативно вплинули на авторитет державної служби, а також репутацію державного органу, нею не дотримано вимоги: Закону України «Про державну службу» (підпункт 2 частини першої статті 8); Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2016 за №1203/29333.
Суд звертає увагу на те, що у висновку службового розслідування та оскаржуваних наказах не вказано, які конкретно обов'язки, який саме пункт Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства з питань державної служби від 05.08.2016 №158 було порушено позивачем.
В судовому засіданні представники відповідача ствердили суду, що позивачем було порушено абзац 2 пункту 5 розділу ІІ Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а саме: державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.
В свою чергу позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечила, що нею під час проведення перевірки була сказана фраза «Щось у Вас якісь завжди проблеми із споживачами. Дуже часто пишуть на Вас споживачі скарги останнім часом. І в суди скаржаться на Вас».
Однак суд, дослідивши відеозапис перевірки, встановив, що на 18 хв. проведення перевірки 29.11.2018 ОСОБА_1 дійсно була сказана вищевказана фраза.
ФОП ОСОБА_3 заперечувала та просила позивача підтвердити сказане. Позивач мотивувала часті звернення споживачів із скаргами на ФОП ОСОБА_3 , наявністю в журналі проведення перевірок записів про проведення в 2016 та 2017 роках перевірок останньої, на що ФОП ОСОБА_3 відповіла: «...Ви рахуєте, що за три роки одна перевірка це є так багато?».
Належних та допустимих доказів на підтвердження дуже частих скарг на ФОП ОСОБА_3 суду не надано. Таким чином, суд зазначає на відсутність підстав для констатування позивачем факту наявності дуже частих скарг на підприємця ОСОБА_3 .
Разом з тим, суд не погоджується з доводами представників відповідача, що така фраза сказана позивачем ОСОБА_1 призвела до виникнення конфлікту, та в результаті є достатньою підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, який є крайнім заходом дисциплінарного впливу за порушення правил етичної поведінки державних службовців, оскільки в подальшому без будь-яких конфліктів була продовжена бесіда позивача з підприємцем та погоджено, що після обідньої перерви перевірка буде проведена в приміщенні ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області, де вона і надалі проходила.
Суд наголошує, що скарги ФОП ОСОБА_3 від 03.12.2018 та від 18.12.2018 перш за все стосувалися дотримання ОСОБА_1 порядку відеофіксації та перебування у дружніх відносинах з членами родини ОСОБА_10 за скаргою якої проводилася перевірка, проте вказані обставини не лягли в основу висновку дисциплінарної комісії про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку. В даних скаргах, жодним чином не вказано, що позивач під час виконання своїх посадових обов'язків недотримувалась загальновизнаних етичних норм поведінки, була недоброзичливою, неввічливою, чи недотримувалась культури спілкування.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Приймаючи спірний наказ, відповідач не дослідив чи є вчинені позивачем дії дисциплінарним проступком, оскільки підставою для застосування висновку про неповну службову відповідність є вчинення працівником протиправного винного діяння, яке визнається дисциплінарним проступком.
До того ж, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Суд вважає, що жодних вагомих, чітких та узгоджених доказів, які б вказували на правомірність та обґрунтованість спірних наказів відповідач не надав, натомість спірні накази прийнято лише з формальних підстав.
З огляду на викладене, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність є безпідставним.
Крім того, частиною 2 статті 77 Закону України № 889-VIII визначено, що у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Спірні накази не містять чіткого формулювання суті вчиненого порушення з посиланням на конкретні пункти Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, зі змісту яких було б видно який саме обов'язок не виконала, чи неналежно виконала позивач та в якому порядку вона мала би діяти, щоб не допустити таке, на думку відповідача, порушення.
Таким чином, замість конкретизації протиправних дій (бездіяльності) позивача, відповідач обмежився лише загальною констатацією факту вчинення дисциплінарного проступку, не зазначивши стислий виклад обставин справи та вид дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, ст.6 п. 1 Конвенції з прав людини не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що виявивши правову суть спору та висловивши щодо неї свої аргументи, суд в достатній мірі мотивував своє рішення, а тому деталізація інших питань, у відповідь на аргументи позивачки та її представника, представників відповідача, які не змінюють правову позицію суду, не має, а ні правого сенсу, а ні відповідних наслідків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність оскаржуваних наказів.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на наведене, з урахуванням зазначених судом обставин в цілому, суд приходить до висновку, що накази №3-с від 05.08.2019 «Про накладення дисциплінарного стягнення» та №4-с від 05.08.2019 «Про внесення змін до наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 05.08.2019 «Про накладення дисциплінарного стягнення» не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
Відтак, позов належить задовольнити частково.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Позивач просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати в сумі 11536,80 грн., з них 10000,00 грн. витрати, пов'язані з правничою допомогою, 1536,80 грн. витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за звернення до суду із даним позовом (т.2, а.с. 33-36).
Відповідач в поданому заперечені на заяву про відшкодування судових витрат (т.2, а.с.53-56) не погоджується із заявою про відшкодування судових витрат, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., оскільки вказана сума є завищеною та не обґрунтованою. Зазначає, що заявником необґрунтовано час який був потрачений для надання послуг, які описані в акті від 10 жовтня 2019 року №1 наданих послуг за договором про надання правової допомоги №197 від 06 серпня 2019 року та акті приймання-передачі наданих послуг від 17 жовтня 2019 року №2 за договором про надання правової допомоги №197 від 06 серпня 2019 року. При цьому, умовами договору про надання правової допомоги №197 від 06 серпня 2019 року не передбачений деталізований перелік послуг та їх вартість. Аналіз акту приймання-передачі наданих послуг від 17 жовтня 2019 року №2 за договором про надання правової допомоги №197 від 06 серпня 2019 року не дає можливості визначити за якими критеріями адвокатом визначено вартість години його роботи, кожна із затрачених годин оцінюється по різному. Відповідач вважає, що адвокатом завищено час та відповідно вартість послуги «ознайомлення із матеріалами та документами, наданими позивачем для виконання договору». Також звертає увагу, що послуги правової допомоги були оплачені ОСОБА_1 07 серпня 2019 року, при цьому на час їх оплати не було відомого фактичного переліку наданих послуг та їх вартості. Вважає, що позивач та її представник зловживали своїми процесуальними правами, оскільки докази про оплату послуг були наявні на час написання позовної заяви, проте подані суду лише перед судовими дебатами. На думку відповідача послуги з аналізу норм чинного законодавства України та судової практики і вироблення правової позиції клієнта охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «підготовка позовної заяви», а відповідь на відзив відповідача дублює обставини, які викладені в позовній заяві. Наголошує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи. Відтак, відповідач вважає, що розрахунок витрат на правову допомогу, який міститься в актах прийому, є необґрунтованим, неспівмірним із затраченим часом та обсягом наданих адвокатом послуг.
Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що сплата судового збору у сумі 1536,80 грн. підтверджуються квитанцією від 14.08.2019 № 0.0.1434145370.1 (т.1, а.с.2), відтак у зв'язку з частковим задоволенням позову за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано суду договір №197 про надання правової допомоги від 06.08.2019 року, укладений між адвокатським об'єднанням «ВІЧИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_1 (т.2, а.с.37-38).
Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 вказаного договору адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту адвокатські послуги: представництво інтересів клієнта у справі про оскарження притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вартість юридичних послуг, передбачених п.1.1 цього Договору, становить 10000,00 грн.
Як вбачається із доданих письмових доказів, а саме: рахунку на оплату №27 від 06 серпня 2019 року, квитанції від 07.08.2019 №0.0.1429080292.1, акту від 10.10.2019 №1 наданих послуг за договором про надання правової допомоги №197 від 06.08.2019 та акті приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2019 №2 за договором про надання правової допомоги №197 від 06.08.2019, ОСОБА_1 сплатило на рахунок адвокатського об'єднання «ВІЧИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» 10000,00 грн. за такі послуги: ознайомлення із матеріалами та документами, наданими клієнтом для виконання договору - 300,00 грн. (2 год.); аналіз норм чинного законодавства України та судової практики і вироблення правової позиції Клієнта - затрачено часу - 500,00 грн. (4 год.); підготовка та направлення адвокатського запиту вих. № 35 від 07.08.2019 до ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області - затрачено часу - 500,00 грн. (1 год.); підготовка позовної заяви про визнання рішень протиправними та їх скасування - затрачено часу - 3000,00 грн. (4 год.); підготовка клопотання про виклик свідків - 300,00 грн. (1 год.); підготовка клопотання про витребування доказів - 300,00 грн. (1 год.); вивчення відзиву на позовну заяву по справі №140/2489/19 з додатками (загалом 312 аркушів) - 600,00 грн. (6 год.); ознайомлення із матеріалами відеофіксації проведення перевірки у ФОП ОСОБА_3 від 29.11.2018 по 30.11.2018 р., що були додані відповідачем до відзиву на позовну заяву по справі № 140/2489/19 (загалом 18 відеозаписів загальною тривалість 1 год. 34 хв.) - 500,00 грн. (2 год.) підготовка та надсилання відповіді на відзив на позовною заяву по справі №140/2489/19 - 3000,00 грн. (4год.); представництво інтересів клієнта в підготовчому судовому засіданні 24.09.2019 у справі № 140/2489/19 - 500,00 грн. (1год.); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 10.10.2019 під час розгляду справи № 140/2489/19 по суті - 500,00 грн. (2год.).
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає, умовами договору про надання правової допомоги №197 від 06.08.2019 не передбачений деталізований перелік послуг та їх вартість, а аналіз акту приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2019 №2 за договором про надання правової допомоги №197 від 06.08.2019 не дає можливості визначити за якими критеріями адвокатом визначено вартість години його роботи, кожна із затрачених годин оцінюється по різному. Зокрема, суд зауважує, що одна година за участь в підготовчому судовому засіданні 24.09.2019 оцінюється адвокатом в розмірі 500,00 грн., а одна година участі в судовому засіданні 10.10.2019 під час розгляду справи по суті оцінюється в розмірі 250,00 грн. Відтак, відсутня можливість встановити об'єктивну вартість однієї години роботи адвоката та визначити вартість наданих ним послуг.
На думку суду, адвокатом завищено час (2 год.) та відповідно вартість послуги «ознайомлення із матеріалами та документами, наданими позивачем для виконання договору», оскільки як слідує матеріалів справи, позивачем було надано адвокату лише оскаржувані накази та розписки про їх отримання, при цьому самим адвокатом зазначено, що відзивом та доданими документами на 312 аркушів він ознайомлювався 6 год.
Водночас суд зазначає, що відповідь на відзив відповідача дублює обставини, які викладені в позовній заяві, а отже заявлені до стягнення витрати адвоката по складенню відповіді на відзив в сумі 3000,00 грн. є необґрунтованими.
Крім того, суд погоджується з доводами відповідача, що послуги з аналізу норм чинного законодавства України та судової практики і вироблення правової позиції клієнта охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «підготовка позовної заяви», а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу.
Також слід, зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
З огляду на наведене, суд вважає, що підготовка та направлення адвокатського запиту, підготовка клопотання про витребування доказів та підготовка клопотання про допит свідка не мають впливу на кінцевий результат розгляду справи та відповідно не повинні бути включені до розрахунку понесених витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268).
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Отже, на переконання суду, розрахунок витрат на правову допомогу, який міститься в акті від 10.10.2019 №1 наданих послуг за договором про надання правової допомоги №197 від 06.08.2019 та акті приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2019 №2 за договором про надання правової допомоги №197 від 06.08.2019, є необґрунтованим, неспівмірним із затраченим часом та обсягом наданих адвокатом послуг.
Таким чином, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, враховуючи заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, та часткове задоволення позовних вимог, на думку суду справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3000,00 грн.
З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області судові витрати на загальну суму 3768,40 грн., з них: судовий збір - 768,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 3000,00 грн.
Керуючись статями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну службу», суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати накази Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області № 3-с від 05.08.2019 «Про накладення дисциплінарного стягнення» на ОСОБА_1 у вигляді попередження про неповну службову відповідність та № 4-с від 05.08.2019 «Про внесення змін до наказу № 3-с від 05.08.2019 «Про накладення дисциплінарного стягнення».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області (43020, м. Луцьк, вул. Поліська Січ, 10, ЄДРПОУ 40317441) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 3768 (три тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський
Повний текст судового рішення виготовлено 30.10.2019