про відмову у забезпеченні позову
30 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3166/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову Приватного підприємства “МЗБ” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
28 жовтня 2019 року Приватне підприємство “МЗБ” (далі - позивач, ПП “МЗБ”, підприємство) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення ПП “МЗБ” до переліку ризикових платників податків, оформлене протоколом від 19 серпня 2019 року №93; зобов'язати Комісію ГУ ДПС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, виключити ПП “МЗБ” з переліку ризикових платників податків.
Одночасно із пред'явленням позову підприємство подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення ПП “МЗБ” до переліку ризикових платників податків, оформлене протоколом від 19 серпня 2019 року № 93, та зобов'язання комісію ГУ ДПС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, виключити ПП “МЗБ” з переліку ризикових платників податків на час розгляду справи.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що спірним рішенням Комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, у зв'язку з наявною податковою інформацією, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником, ПП “МЗБ” внесене до переліку ризикових платників податків. Це рішення позивач вважає протиправним. Внаслідок безпідставного прийняття зазначеного рішення зупинена реєстрація податкових накладних підприємства, що призводить до негативних наслідків: погіршення ділової репутації підприємства, а також до можливих прямих і непрямих збитків шляхом виставлення штрафних санкцій контрагентами підприємства та розірвання ділових відносин. Вказує, що незаконні дії контролюючого органу призвели до повного блокування роботи ПП “МЗБ”. Таким чином, на думку позивача, зупинення дії оскаржуваного рішення є основним і єдиним можливим способом захисту інтересів підприємства та забезпечення позову, з яким він звернувся.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню з таких мотивів і підстав.
Як визначено частиною першою статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову; очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, якими порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
З наведеного слідує, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Обов'язок доведення підстав для вжиття заходів забезпечення позову покладається на заявника (пункт 3 частини першої статті 152 КАС України). Суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З матеріалів долучених до позовної заяви, а саме листа ГУ ДПС у Волинській області від 11 жовтня 2019 року №1246/ФОП/20-06-03-08 вбачається, що ПП “МЗБ” внесене до переліку ризикових платників податків відповідно до абзацу шостого підпункту 1.5 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, зареєстрованих в ДФС від 07 серпня 2019 року №1962/99-99-29-01-01 у зв'язку з надходженням інформації від Генеральної прокуратури України.
Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у зв'язку з наявністю в нього суб'єктивного переконання про існування прямої загрози порушення його прав оскаржуваним рішенням, оскільки перебування підприємства в переліку ризикових платників податків унеможливлює реєстрацію податкових накладних, і, відповідно, здійснення господарської діяльності.
В силу вимог пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117), у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Отже, Порядком №117 визначено, що віднесення платника податків до ризикових є підставою для зупинення реєстрації поданих таким платником податкових накладних.
Разом з тим, пунктами 12, 13 Порядку №117 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі наведений у пункті 14 Порядку №117.
Аналізуючи вищенаведені положення Порядку №117, слід дійти висновку про те, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є однією з форм контролю щодо дотримання платником податків норм податкового законодавства та перевірки фактичного здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування.
Факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не позбавляє права платника податків на реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування за умови подання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Відтак, за наведених обставин віднесення позивача до переліку ризикових платників податків є лише підставою для зупинення реєстрації поданих ним податкових накладних та жодним чином не впливає на їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому суд зазначає, що правовий інститут забезпечення позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Також суд зазначає, що наслідки оспорюваного рішення відповідача є юридичними, тобто зворотними, а тому навіть у разі задоволення позову для поновлення права позивача не буде необхідно докладати значних зусиль та витрат.
На цьому етапі судом не встановлено ознак очевидної протиправності оскаржуваного рішення відповідача. Водночас, вказана обставина підлягає встановленню під час судового розгляду справи по суті. Зупинення дії рішення без дослідження обставин та доказів у справі є фактично вирішенням цього спору, що у свою чергу не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, вимога заяви про забезпечення позову в частині зобов'язання комісію ГУ ДПС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, на час розгляду справи виключити ПП “МЗБ” з переліку ризикових платників податків є одночасно предметом позову за позовною заявою ПП “МЗБ” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Забезпечення позову у такий спосіб також буде мати наслідком вирішення позову до розгляду справи по суті. Проте рішення стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Отже, в задоволенні заяви ПП “МЗБ” про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256, 295 КАС України, суд
В задоволенні заяви про забезпечення позову Приватного підприємства “МЗБ” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів її підписання суддею.
Суддя Ж.В. Каленюк