Справа № 2а-433/10/2570
24 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Розмовенко А.О.,
представника позивача Черевка А.П.,
представника відповідача Красковського М.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Чернігівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю, -
29.05.2008 року позивач, Чернігівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, звернувся до ОСОБА_1 про стягнення коштів, як одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності в розмірі 3260,49 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана сума вважається використаною не за призначенням і підлягає поверненню в установленому порядку.
29.05.2008 року ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
15.09.2009 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду направлено справу на новий розгляд.
21.01.2010 року ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова справу передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
24.03.2010 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, наголосивши на тому, що відповідач не подавав звітності протягом шести місяців з дати виплати коштів, як одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, посилаючись при цьому на ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст. 107 Закону України «Про державний бюджет на 2007рік» та ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка встановлює права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб.
Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що відповідач подавав звітність у вигляді декларацій з нульовим показником, але це не свідчить про не здійснення підприємницької діяльності. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 - інвалід ІІ групи загального захворювання, йому протипоказана важка праця, а тому підприємницьку діяльність здійснював шляхом надання юридичних послуг, винагороду за домовленістю отримував не у грошовому, а в натуральному виразі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 2 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Із 03.05.2006 по 16.10.2006 ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний в Чернігівському міському центрі зайнятості населення.
Враховуючи ст. 7 Закону України від 02.03.2000 № 1533 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» слід зазначити, що допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, є видом забезпечення.
Отже, згідно п. 7 ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані, у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Також п. 5 ст. 23 вищевказаного Закону передбачено, що одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, а також згідно наказу Чернігівського міського центру зайнятості від 13.10.2006 № 1323, на підставі особистої заяви відповідача від 09.10.2006, була виплачена 23.10.2006 одноразово допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності у розмірі 3260,49 грн. (а. с. 55-58).
Як встановлено Законом України від 25.06.1991 № 1251 «Про систему оподаткування», суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно ст. 11 вищевказаного Закону, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів та додержання законів про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України.
Так позивач наголошує на тому, що відповідач не подавав звітності протягом шести місяців з дати виплати коштів, оскільки відповідно до порядку обміну інформацією, листом Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 22.10.2007 № 27054/10/17-118 повідомлено позивача про те, що ОСОБА_1 не подавав звітності, що на його думку, підтверджує фактичне не провадження підприємницької діяльності за періоди, які включають шість календарних місяців з дати виплати коштів.
А тому у відповідності до пунктів 2,3 Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 року № 511 та на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності (протокол № 33 від 13.11.2007 року), директором Чернігівського міського центру зайнятості видано наказ від 15.11.2007 № 1525 про повернення коштів, виплачених відповідачу як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності у сумі 3260,49 грн. (а.с. 63).
На час виплати допомоги відповідачу для організації підприємницької діяльності діяв Порядок повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 № 511, дію якого було продожено на 2007 рік, згідно постанови Кабінета Міністрів України від 31.01.2007 № 98 (далі - Порядок повернення).
Відповідно до п. 3 Порядку повернення, підставою для розгляду питання повернення коштів є: неподання юридичною особою та фізичною особою-підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності, що підтверджує факт провадження підприємницької діяльності, або несплата протягом шести календарних місяців з дня отримання коштів єдиного (фіксованого) податку. Відповідна інформація надсилається органом державної податкової служби до центру зайнятості згідно з порядком обміну інформацією, що затверджується наказом Державної податкової адміністрації та Державним центром зайнятості Мінпраці.
Так, у ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та ст. 107 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено - у 2006 році та у 2007 році кошти, виплачені як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, у разі нездійснення такої діяльності протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги, повертаються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
При цьому ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців, з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною не за призначенням та підлягає поверненню в установленому порядку. Отже керуючись п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень звернувся до адміністративного суду у даному випадку, в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16.10.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії ВОО № НОМЕР_1 виданого виконкомом Чернігівської міської ради(а.с.60).
Представником відповідача надано довідку Державної податкової інспекції у м. Чернігові про подання відповідачем звітності в період з 16.10.2006 по 03.08.2007 року (а. с. 112).
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, суд встановив, що ОСОБА_1 подавав звітність в період з 16.10 2006 року по 03.08.2007 рік з нульовим показником, що свідчить про здійснення підприємницької діяльності за періоди, які включають шість календарних місяців з дати виплати коштів, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 04.04.2008 року № 10077.
Крім того, представником відповідача на підтвердження своїх пояснень надано договори про надання юридичних послуг від 03.05.2007 року та 18.10.2006 року, а тому суд зазначає, що відповідачем доведено здійснення ним підприємницької діяльності.
Також є доведеним, що 03.08.2007 відповідача було знято з обліку, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 04.04.2008 року.
Приймаючи рішення, суд враховує, що згідно ст. 3 Господарського кодексу України - під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, подання звітності з нульовим показником не свідчить про не здійснення відповідачем підприємницької діяльності.
За встановлених обставин, оскільки відповідачем подавались відповідні декларації до податкового органу, що підтверджує здійснення ним підприємницької діяльності протягом 6 місяців після отримання допомоги, тому підстав, зазначених в Порядку повернення коштів, для повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності, немає.
З огляду на встановлене, суд визнає позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст., 158-163, 167 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні позову Чернігівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складання та підписання повного тексту постанови -29 березня 2010 р.
Суддя Соломко І.І.