Справа № 2-800/2009 рік
10.06.2009 року Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого: Дворніченка В.І.,
при секретарі: Турок Б.Б.,
за участі позивачки: ОСОБА_1,
представника позивачки: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Виноградові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної Ради Виноградівського району про визнання права власності на майно,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Королівської селищної Ради Виноградівського району про визнання права власності на майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.05.1976 року помер батько позивачки - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно - житловий будинок № 13 по вул. Червоноармійській в смт.Королево Виноградівського району. За життя спадкодавцем не було виготовлено правовстановлюючих документів на будинок та відповідно не було складено заповіту. 26.03.1987 року Королівська селищна Рада видала свдіоцтво про право власності на даний будинок на ім'я ОСОБА_4 23.03.2000 року померла дружина ОСОБА_4 - мати позивачки ОСОБА_5, якою за життя було складено та посвідчено заповіт, яким все своє майно, яке буде належати їй на день смерті, заповідала ОСОБА_1 Однак, при зверненні до Виноградівської держнотконтори для оформлення своїх спадкових прав, їй було відмовлено на тій підставі, що свідоцтво про право власності на житловий будинок було видано на померлу особу. Не дивлячись на це, позивачка спадщину прийняла належним чином, оскільки постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцями. Тому просить в судовому порядку визнати за нею право власності на дане спадкове нерухоме майно.
Позивачка ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила такі задовольнити.
Представник відповідача - Королівської селищної Ради ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю та пояснив, що не не заперечує щодо задоволення даного позову.
Заслухавши пояснення сторін, представника позивачки, обстеживши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в попередньому судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилаються позивачі в своїй заяві, представником відповідача позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст. 174 ЦПК України визнання ними позову прийнято судом.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України.
В пункті четвертому(абзац другий) Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України(2003 р.) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Отже суд вважає, що дані конкретні правовідносини носять триваючий характер, позаяк право власності спадкодавця на майно не було оформлено в установленому законом порядку, тому регулюються положеннями ст.392 ЦК України, а також Книги шостої ЦК України в редакції 2003 року.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як видно з пояснень позивачки та представлених нею доказів, її батько ОСОБА_4, помер 19.05.1976 року (а.с.3), не залишивши за життя заповіту. Після його смерті відкрилась спадщина на будинок № 13 по вул. Червоноармійській в смт.Королево Виноградівського району, який належав йому на праві приватної власності (а.с.10, 11-12зв.). Єдиними спадкоємцями першої черги за законом залишились дружина та донька, відповідно ОСОБА_5 та ОСОБА_1(нар.ОСОБА_5) М.В. (а.с.7, 8), які у відповідності до ст.1268 ЦК України спадщину в рівних частинах прийняли, оскільки проживали разом із спадкодавцем на момент його смерті та продовжили проживати в спадковому будинку після цього (а.с.6, 13-14). однак оформити своє право власності на спадковий будинок № 13 по вул. Червоноармійській в смт.Королево Виноградівського району, у встановленому законом порядку не змогли, позаяк Королівська селищна Рада Виноградівського району видала свідоцтво про право власності на згадане нерухоме майно, зареєструвавши таке на ОСОБА_4, 27.02.1987 року, тобто майже через одинадцять років після смерті останнього (а.с.16).
23.03.2000 року померла мати позивачки, дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (а.с.4), якою за життя було залишено заповіт, яким все своє майно, яке буде належати їй на день смерті, заповідала своїй доньці - позивачці по справі ОСОБА_1 (нар.ОСОБА_5) М.В. (а.с.5). Даний заповіт ніким не змінено та не скасовано, і на його підставі у позивачки виникло право на спадкування 1/2 частини будинку № 13 по вул. Червоноармійській в смт. Королево Виноградівського району, яка належала за життя її матері, як спадкоємцю за законом першої черги після смерті ОСОБА_4
У відповідності до ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин, згідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Як визначено ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, а однією з підстав виникнення права приватної власності, є одержання майна внаслідок успадкування.
Оскільки ОСОБА_1 (нар.ОСОБА_4) М.В. як на момент відкриття спадщини, так і після смерті батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 проживала, та продовжила проживати в спадковому будинку № 13 по вул. Червоноармійській в смт. Королево Виноградівського району, вона вважається такою, що спадщину, після їх смерті, як спадкоємець за законом та за заповітом прийняла.
Тому, на підставі всього вище наведеного суд приходить до переконання, що за позивачкою слід визнати право власності на житловий будинок № 13 по вул. Червоноармійській Виноградівського району, в цілому, отже позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 27, 31, 60, 130, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за позивачкою ОСОБА_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: смт. Королево, вул. Червоноармійська, 13 Виноградівського району Закарпатської області.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з наступного дня після ознайомлення з повним рішенням суду, а також апеляційна скарга протягом двадцяти днів з наступного дня після подання заяви про апеляційне оскарження, через даний районний суд.