Справа № 489/4096/19
Номер провадження 1-кп/489/659/19
29.10.2019
29 жовтня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого ОСОБА_1
із секретарем судових
засідань ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краснотур'їнська, Свердловської області, Російської Федерації, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 14.06.2019 р. до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та ухвалою суду від 16.09.2019 р., строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено до 14.11.2019 р.
Прокурором подано клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, в зв'язку з не зменшенням ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідка, а його захисник заявила клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, суд незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу, за наслідками розгляду якого скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи, вказане питання, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд вважає недоцільним продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Суд приходить до такого висновку, оцінивши в сукупності відповідно до вимог ст.178 КПК України, обвинувачення ОСОБА_6 у вчинені тяжкого насильницького злочину, відсутності у нього постійного місця роботи, а також наявність постійного місця проживання, тривалості тримання під вартою, відсутності судимостей, також в судовому засіданні встановлено, що свідок ОСОБА_7 не проживає по АДРЕСА_1 , що суттєво зменшує ризик незаконного впливу обвинуваченого на вказаного свідка, на підставі якого було застосовано та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, враховую, що тримання обвинуваченого під вартою не можна обумовлювати лише минулим обвинуваченого, до застосування до нього запобіжного заходу, що з урахуванням досліджених судом і інших обставин, щодо особи обвинуваченого, а також думки потерпілого щодо запобіжного заходу, відсутності у обвинуваченого судимостей, тривалого тримання його під вартою у вказаному кримінальному провадженні, обставини не проживання свідка ОСОБА_7 разом із обвинуваченим за однією адресою, настільки зменшує вірогідність виникнення зазначеного ризику, що не дає підстав вважати його значним на момент прийняття рішення щодо запобіжного заходу.
Також, відповідно до рішення Європейського суду "Адам'як проти Польщі" від 19.12.2006 р., доводи щодо наявності ризиків та тяжкість злочину можуть бути достатніми для виправдання позбавлення волі, на початку цих доводів. Однак, з плином часу вони неминуче втрачають свою ревалентність, і лише справді виняткові доводи здатні переконати Суд в тому, що тривале позбавлення волі, може бути виправдане з огляду на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що в даному випадку має бути прийнято судом до уваги з врахуванням тривалого тримання обвинуваченого під вартою.
При цьому, суд не бере до уваги ризик переховування обвинуваченого від суду, зазначений прокурором у клопотанні, оскільки ухвалою суду 16.09.2019 р. він був виключений, у зв'язку із недоведеністю.
Враховуючи вказане висновки Європейського суду з прав людини та вимоги ч.3 ст.194 КПК України, щодо рішення суду у разі висновку про недоведеність обставин недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів, вважаю необхідним відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, змінити запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, з забороною залишати житло цілодобово та покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч.4 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.331, 372 Кримінального процесуального кодексу України,
Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, на строк 2 місяці, зобов'язавши обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.
Покласти на обвинуваченого обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти прокурора і суд про зміну місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну,
у разі невиконання яких, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк закінчення дії ухвали - 29.12.2019 р.
Ухвалу направити на виконання до Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області, для постановки обвинуваченого на облік, про що негайно повідомити суд.
Ухвала може бути оскаржена через місцевий суд, шляхом подачі в 7-денний строк з дня її проголошення, апеляційної скарги, на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019.
Головуючий: