Справа № 22-4050 Головуючий у 1-ій інстанції - Антонова Н.В.
Доповідач - Карпенко C.O.
22 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Карпенко С.О.
суддів Прокопчук Н.О., Желепи О.В.,
при секретарі Ярошенку С.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 2 березня 2009 року
за заявою ОСОБА_1
про перегляд рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.09.05 року
у зв'язку з нововиявленими обставинами
в справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_3,
ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_4,
ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,
ОСОБА_16
до Голосіївської районної у м.Києві ради,
Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації,
Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва,
ОСОБА_6, ОСОБА_17,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,
Комунальне підприємство «Голосієво-житло» в особі відокремленого підрозділу ЖЕО № 101,
про визнання недійсним та скасування рішення, розпорядження, договорів купівлі-продажу
та приведення підвального приміщення будинку у первісний стан,
встановила:
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.03.09 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.09.05 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.
ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог.
Посилається на те, що справа розглянута неповажним суддею, так як, на його думку, має місце повторна участь судді Антонової И.О. у розгляді справи. Вважає, що суд не дав належної оцінки постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.08 року і з порушенням норм процесуального права постановив незаконну ухвалу.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 - апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у скарзі, і просив її задовольнити.
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 апеляційну скаргу визнали і просили її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - апеляційну скаргу не визнала і просила її відхилити, вважаючи ухвалу суду першої інстанції правильною.
Інші особи, які беруть участь у розгляді справи, у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином; клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Тому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутності.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23.09.05 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва від 05.10.06 року та ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 12.12.07 року, яка розглянула справу у касаційному порядку, позивачам відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним і скасування рішення Голосіївської районної в місті Києві ради від 26.02.04 року № 2207, розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.03.02 року № 257, договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 23.06.04 року та договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 18.10.04 року.
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд вказаного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.09.05 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом 16.12.08 року постанови про визнання нечинним та скасувати рішення Київської міської ради від 27.12.01 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м.Києва» в частині запису N312 у таблиці № 7 додатку № 2 щодо будинку АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції, відмовляючи у скасуванні рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, виходив з того, що обставина, на яку посилається заявник, на час вирішення спору не існувала, тому важати її нововиявленою підстав немає.
Такі висновки суду є правильними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Підставами для такого перегляду частина друга цієї статті встановлює:
- істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається в заявою, на час розгляду справи;
- встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвання рішення чи постановления ухвали, що підлягають перегляду;
- встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Зі змісту наведеного вище слідує, що істотними є саме обставини, які не були й не могли бути відомі заявнику під час розгляду справи, а не докази; такі обставини мають бути нововиявленими, а не новими обставинами чи обставинами, що змінилися.
Визнання нечинним і скасування у грудні 2008 року рішення Київської міської ради від 27.12.01 року № 208/1642 „Про формування комунальної власності територіальних громад районів м.Києва" в частині запису № 312 у таблиці № 7 додатку № 2 щодо будинку АДРЕСА_1 не можна вважати нововиявленою обставиною у розумінні правил ст.361 ЦПК України.
Право сторони на суд було б абсолютно примарним, якби внутрішнє законодавство передбачало можливість скасування остаточного рішення, яке набрало чинності, у зв'язку з наявністю іншого доказу, який не може розглядатися у якості нововиявленої обставини (ст. 361 ЦПК України).
Ризик скасування остаточних рішень є таким, що суперечить принципу правової певності, який є одним з головних аспектів верховенства права у сенсі ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположним свобод.
Крім того, якщо за рішенням суду нормативно-правовий акт визнаний нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду. Іншого посилання на час, з якого рішення Київської міської ради від 27.12.01 року № 208/1642 „Про формування комунальної власності територіальних громад районів м.Києва" в частині запису № 312 у таблиці № 7 додатку № 2 щодо будинку АДРЕСА_1 втрачає чинність, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.08 року не містить.
Посилання апелянта на розгляд справи неповажним суддею суперечить правилам ст.ст. 15, 363 ЦПК України, так як перегляд суддею у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення, постановленого під його головуванням при вирішенні справи у суді першої інстанці, не є повторною участю судді у розгляді справи.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обгрунтованою, постановленою з додержанням вимог закону, тому підстав для скасуування такої ухвали та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 2 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.