Справа № 22-4667 Головуючий у 1-ій інстанції - Твердохліб В.А.
Доповідач - Карпенко С.О.
1 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Карпенко С.О.
суддів Прокопчук Н.О., Слободянюк С.В.,
при секретарях Ярошенку С.В.
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
та їх представника - ОСОБА_10,
представника СT „Квітникар" - Парко З.І.,
представника Київської міської ради - Руденко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві
апеляційну скаргу ОСОБА_11, ОСОБА_7,
ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13,
ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_9,
ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_6,
ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_3
на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2009 року
в справі за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_7,
ОСОБА_12. ОСОБА_5, ОСОБА_13,
ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_9,
ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_6,
ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_3
до Садівницького товариства „Квітникар", Київської міської ради
про визнання права користування земельною ділянкою
та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
встановила:
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03.03.09 року ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги. Вважають, що судом неповно з'ясовано обставини закріплення за позивачами земельних ділянок в момент набуття членства у садівницькому товаристві та фактичну наявність права користування земельними ділянками, що призвело до неправильного висновку про відсутність у останніх права користування закріпленими за ними земельними ділянками. Також, на думку апелянтів, при постановленні рішення судом невірно застосовано ст.344 ЦК України та п.п.1, 2 Прикінцевих положень Земельного кодексу України.
В суді апеляційної інстанції апелянти та їх представник апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у скарзі, і просили скаргу задовольнити.
Представник СТ „Квітникар" апеляційну скаргу визнала.
Представник Київської міської ради апеляційну скаргу не визнала і просила її відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним; письмові заперечення долучені до матеріалів справи.
Інші особи, які беруть участь у розгляді справи, у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином; клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності. Тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності осіб, що не з'явилися.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що рішень органів місцевого самоврядування щодо надання у користування чи передачу у власність Садівницькому товариству «Квітникар» земельної ділянки не надано, як і не надано доказів, яким саме чином та у який спосіб відповідачами порушено права позивачів щодо користування земельною ділянкою. А право власності чи користування земельною ділянкою за набувальною давністю у позивачів може виникнути не раніше 2017 року.
Такий висновок суду є правильним, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів радгоспу «Декоративне садівництво» від 18.04.88 року позивачам виділено земельні ділянки розміром 0, 06га по вул. Стеценка у м.Києві (а.с.40).
Згідно з довідками, виданими СТ „Квітникар" у 2006 році кожному з позивачів, вони є членами садового товариства «Квітникар» та користуються земельними ділянками відповідно ОСОБА_11 - №47 з 1980 року (а.с.39), ОСОБА_7 - №57 з 1979 року (а.с.43), ОСОБА_12 - №34 з 1980 року (а.с.47), ОСОБА_5 - №13 з 1980 року (а.с.50), ОСОБА_13 - №38 з 1974 року (а.с.54), ОСОБА_14 - №64 з 1973 року (а.с.57), ОСОБА_4 - №3 з 1985 року (а.с.60), ОСОБА_8 - №63 з 1970 року (а.с.64), ОСОБА_1 - №44 з 1980 року (а.с.68), ОСОБА_6 - №59 з 1981 року (а.с.71), ОСОБА_15 - №6 з 1974 року (а.с.74), ОСОБА_2 - №56 з 1974 року (а.с.77), ОСОБА_3 - №50 з 1982 року (а.с.80) та членські внески ними внесені в повному обсязі, заборгованість відсутня.
15.04.98 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією СТ «Квітникар» видано свідоцтво про державну реєстрацію; 12.06.07 року проведена заміна свідоцтва в зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи (а.с. 106).
Відповідно до Статуту, затвердженого на загальних зборах 15.05.07 року, садівницьке товариство «Квітникар» створено у 1994 року і є добровільним об'єднанням робітників ВАТ агрофірми «Теплиці України»; основним завданням товариства є організація колективного саду і використання його членами ділянок для вирощування фруктів, овочів, ягід та іншої сільгосппродукції, а також культурного відпочинку; члени товариства мають право будувати на виділених земельних ділянках опалювальні будинки у розмірах, встановлених державними актами, та садові ділянки можуть обмежуватись в натурі огорожами, які повинні відповідати естетичним вимогам (а.с.108-115).
Як вбачається з листа ВАТ агрофірми «Теплиці України» від 06.01.1998 року, надісланого на ім'я Голови райдержадміністрації Ленінградського (нині Святошинського) району м. Києва, адміністрація товариства дає згоду на відведення земельної ділянки 6, 39 га для створення садового товариства з працівників та пенсіонерів, які працювали або працюють в агрофірмі (а.с. 116).
Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом - п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється Земельним кодексом України.
Відповідно до ст.119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б засвідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір земельної ділянки встановлюється в межах норм, передбачених цим Кодексом.
Згідно до Прикінцевих положень Земельного кодексу України він набирає чинності з 01 січня 2002 року. Таким чином право власності чи користування земельною ділянкою за набувальною давністю може виникнути у позивачів з 2017 року та, крім того, законом визначено порядок подання клопотань з цього приводу.
Статтею 35 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Позивачами не були надані докази того, яким саме чином відповідачами було порушено їх права на користування земельними ділянками.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним і обгрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки якого доводами апеляційної скарги не спростовані. Тому підстав для скасування такого рішення немає.
Посилання апелянтів на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права помилкове і на законі не грунтується.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України шляхом подання безпосередньо до цього суду касаційної скарги.