Справа № 149/1026/19
Провадження №2/149/426/19
іменем України
21.10.2019 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Робак М. В.,
при секретарі Поліщук Л. А.,
за участі позивача ОСОБА_1 , іі представника - адвоката Ткаченко Я.К.
відповідача ОСОБА_2 , її представника - адвоката Захарченка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича до Кривошиївської сільської ради, ОСОБА_2 , про визнання права власності на самочинне будівництво та відшкодування витрат на будівництво
Представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивовано тим, що рідному брату позивача ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та спадщину прийняла його донька - ОСОБА_2 . За життя брата, позивач здійснювала догляд за братом, останні 6 місяців до смерті разом з ним проживала, після смерті провела його поховання. Позивач за життя брата здійснювала догляд за подвір'ям, на земельній ділянці за власні кошти самочинно збудувала сіновал, літню цегляну кухню з шиферним дахом, встановила паркан, обладнала будинок газопостачанням, поставила в будинку нові вікна, викопала криницю. Для поліпшення житлових умов брата нею було позичено у чоловіка кошти в сумі 100000 грн. У зв'язку з наявним боргом в сумі 72000 грн Оболонським районним судом від 28.03.2018 року позику було стягнено. На день подачі позову, позивачка позбавлена можливості доглядати за батьківським подвір'ям у зв'язку з скрутним матеріальним становищем та незадовільним станом здоров'я. Тому, позивач просить визнати за нею право власності на самочинно збудоване майно: сіновал, сарай, літню цегляну кухню; визначити її дольову участь у будівництві господарських будівель та споруд у розмірі Ѕ всього майна разом з відповідачем ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 понесені нею витрати на поліпшення умов проживання в розмірі 35 000 грн. та сплачений нею судовий збір, витрати на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 27.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження.
19.06.2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого відповідач позовні вимоги не визнає, зазначаючи, що земельна ділянка, на якій розташований успадкований нею житловий будинок батьком приватизована не була. Самовільно збудоване майно нею не успадковувалось, оскільки воно підлягає зносу, паркан біля житлового будинку відсутній. Вказує, що спадкодавець стороннього догляду не потребував, отримував щомісячну пенсію та тримав господарство. Доказів, які б свідчили про матеріальні витрати позивача, останньою не надано, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими.
04.07.2019 року ухвалою суду призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Ткаченко Я.К. позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, що зазначені в позовній заяві. Крім того позивач зазначила, що будинок, у якому проживав її брат, належав їхнім батькам. Брат проживав одиноко, з дочкою не спілкувався за бажанням останньої. У зв'язку з важким матеріальним становищем вона йому допомогала та за власні кошти утримувала будинок, здійснювала будівництво споруд. Здійснюючи будівництво, вона вважала, що будинок перейде у її власність та вона буде проживати у ньому влітку, приїжджаючи з міста Києва. Відповідач будь-якої участі у будівництві не приймала, батькові не допомагала. Позивач, витрачаючи позичені у чоловіка кошти на будівництво, жодних квитанцій на підтвердження цього не зберегла, тому що не сподівалась, що виникне спір.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник Захарченко В.О. заперечили щодо задоволення позовних вимог та відповідач зазначила, що дійсно з батьком не спілкувалась, оскільки ще в її дитячі роки батьки розлучились, спадкодавець участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні не приймав, спілкуватись не бажав, останній раз вона з ним спілкувалась приблизно у 2010 році. Хто здійснював будівництво спірних об'єктів вона не знає. Проте від сусідів чула, що батько сторонньої допомоги не потребував, вів господарство та тримав худобу, отримував пенсію та сам себе забезпечував.
Також представник відповідача зазначив, що підстав для визнання за позивачем права власності на самовільно збудовані нею допоміжні до головної речі споруди немає.
Представник Кривошиївської сільської ради в судове засідання не з"явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень щодо задоволення позову не має.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він являється чоловіком позивача. Остання у нього позичала кошти на утримання батьківського будинку, про що було укладено договір. Крім того, він також приймав участь у будівництві та догляді спадкового майна. Щороку влітку вони приїжджали в село Колибабенці та допомагали братові дружини.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він приймав участь у будівництві господарських будівель та споруд на території домогосподарства померлого брата позивача. За життя ОСОБА_3 неодноразово зазначав, що йому у всьому допомогає сестра, проте за чиї кошти здійснювалось будівництво не знає. ОСОБА_3 тримав господарство, обробляв город. Стан його здоров'я погіршився приблизно за дві неділі перед смертю. Відповідач участі у будівництві не приймала.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що відповідач з батьком не спілкувалася, у всьому ОСОБА_3 допомогала його сестра, в тому числі здійснювала будівництво господарських будівель та приймала участь у проведенні газопостачання до будинку. ОСОБА_3 постійно говорив про відсутність у нього коштів на будівництво.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що ОСОБА_3 за станом свого здоров'я здійснювати будівництво не міг. Через важкий матеріальний стан йому допомогала позивач, в тому числі і коштами на проведення газу, які вона передавала йому, оскільки на той час він був сільським головою. Позивач останні 10 років щоліта приїжджала до брата та допомогала по господарству.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини..
У відповідності до свідоцтв про народження позивач та ОСОБА_3 являються рідним братом та сестрою (а.с. 5-7,8)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.7, зворот), після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 1,9110 га, що розташована на території Кривошиївської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9)
05.01.1995 року позивач розірвала шлюб із ОСОБА_11 (а.с. 12 зворот)
13.08.2005 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_7 (а.с. 12)
У відповідності до довідки виданої виконавчим комітетом Кривошиївської сільської ради від 11.08.2017 року, ОСОБА_1 . останні десять років здійснювала догляд за братом (а.с. 13)
Позивач займалась похоронами брата (а.с.10,11)
У відповідності до договору позики від 05.09.2005 року ОСОБА_1 отримала від чоловіка кошти в сумі 100000 грн., рішенням Оболонського районного суду від 28.03.2018 року стягнуто з неї борг в сумі 72000 грн (а.с. 14-17)
Замовником проекту з газопостачання будинку, а в подальшому і стороною договору виступає ОСОБА_3 (а.с.18-22)
У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.10.2018 року відповідач ОСОБА_2 являється спадкоємцем майна померлого батька ОСОБА_3 (а.с.53-57)
У відповідності до довідки, виданої виконавчим комітетом Кривошиївської сільської ради від 20.06.2019 року протягом 2007-2016 років ОСОБА_3 тримав господарство (а.с. 84).
Суд, заслухавши позиції сторін, пояснення свідків та дослідивши докази, прийшов до наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
З аналізу вищезазначених вимог законодавства слідує, що вимоги ст. 376 ЦК України застосовуються лише щодо самочинно збудованого нерухомого майна. Позивач же просить визнати за нею право власності на сіновал, сарай, літню цегляну кухню.
У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно вимог ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами: про визнання права власності на самочинно збудовані тимчасові споруди та про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).
Таким чином, розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення статті 376 ЦК не є підставою для визнання за особою самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін та допитаних свідків, позивач ОСОБА_1 добровільно приймала участь у самовільному будівництві господарських споруд біля будинку брата як працею так і коштами. Однак, на думку суду, участь окремих осіб своєю працею і коштами у такому будівництві не може бути підставою для визнання за ними права співзабудовника. При цьому договірних зобов'язань з братом у позивача не виникло. Будинок, де проживав спадкодавець, було збудовано батьками останнього, а тому така вимога позивача щодо визнання її дольової участі у будівництві господарських будівель та споруд у розмірі Ѕ всього майна разом з відповідачем ОСОБА_2 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підлягає до задоволення. Крім того, відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що участі у самовільному будівництві не приймала.
У відповідності до вимог ст.ст. 1281,1282 ЦК України підставою для пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців є наявність невиконаних зобов'язань (боргів), які спадкоємець зобов'язаний задовольнити шляхом одноразового платежу.
Позивач свої вимоги до ОСОБА_2 обгрунтовує тим, що нею за життя спадкодавця неодноразово надавались кошти для поліпшення умов проживання брата (внутрішній та зовнішній ремонт будинку, газофікація будинку, тощо). Проте належних доказів про наявність у спадкодавця перед нею боргових зобов'язань не надала, як і доказів які підтверджують передачу коштів чи їх витрату за цільовим призначенням.
Укладення з власним чоловіком договору позики, відповідно до якого позивачем отримано від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 100 000 грн. для здійснення ремонтних робіт будинку не підтверджують використання позики саме для цих цілей. Крім того, як зауважив представник позивача, договір позики носить сумнівний характер, оскільки з його змісту вбачається, що договір було укладено значно пізніше ніж проводились будівельні роботи, про що свідчать зазначені в договорі паспортні дані сторін.
За таких обставин, підстав для стягнення з ОСОБА_2 частини витрат, понесених позивачем на поліпшення умов проживання спадкодавця в сумі 35 тис. грн., не доведено належними доказами.
До початку судових дебатів представник відповідача заявив клопотання про стягнення з позивача 8000 гривень, понесених відповідачем витрат на правову допомогу адвоката.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відповідності до ч. 8 вказаної норми Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Беручи до уваги те, що клопотання заявлено у встановлені законодавством строки з долученням необхідних доказів, тому воно підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 186,328,381,1281,1282 ЦК України, ст.ст. 12,13,81,264,265,268,354 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 8000 (вісім) тисяч гривень витрат на понесену правову допомогу.
Дата складення повного тексту рішення - 30.10.2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду або через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.В. Робак