Справа № 2-624
2009 рік
7 серпня 2009 року Баришівський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Коваленка К.В.
при секретарі Старенькій С.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт.Баришівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання угод укладеними та визнання права власності на майно,
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказуючи в позовній заяві, що з 2005 року він за попередньою, добровільною, усною домовленістю з своїм братом, ОСОБА_2, почав користуватися земельною ділянкою брата, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Одеська, буд.1.
За час користування вищезазначеною земельною ділянкою, за згодою ОСОБА_2, позивачем, за власні кошти, з дотриманням будівельних норм та правил, було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
28.01.2009 року ОСОБА_2 отримав державний акт, серія ЯЖ №413189, на право власності на земельну ділянку, площею 0, 1303 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Одеська, буд.1.
01.02.2009 року між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем, ОСОБА_2, був укладений договір суперфіцій, згідно умов якого, ОСОБА_2, як власник земельної ділянки, дав дозвіл брату на продовження користування земельною ділянкою та проведення будівництва господарських споруд.
01.07.2009 року, після припинення дії договору суперфіцій, враховуючи бажання ОСОБА_1 продовжити користуватися побудованим за власні кошти будинком та земельною ділянкою, значне перевищення вартості будинку порівняно з вартістю земельної ділянки, складний фінансовий стан брата, між ними було досягнуто згоду, щодо доцільності викупу позивачем земельної ділянки власником якої являється ОСОБА_2.
Досягнувши згоди, щодо всіх істотних умов договору, між позивачем та відповідачем, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Одеська, буд.1.
Згідно умов договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 суму у розмірі 70000 грн. за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Одеська, буд.1, а він в свою чергу зобов'язаний на протязі місяця, тобто до 01.08.2009 року, посвідчити договір купівлі-продажу нотаріально.
На даний момент відповідач, усупереч договорам, перешкоджає ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою та побудованим ним житловим будинком, нотаріально не посвідчує договір купівлі-продажу стверджуючи, що договір суперфіцій є недійсним, коштів за земельну ділянку він не брав та посвідчувати нічого не буде.
Позивач вважає, що дії брата по ухиленню від виконання ним умов договорів незаконними та такими що порушують його права.
В попередньому судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 позов підтримав, відповідач, ОСОБА_2, позов визнав в повному обсязі.
Оскільки на момент укладання договору сторонами було досягнуто згоди, шодо всіх істотних умов договору, позивач виконав свій обов'язок повністю по договору, що підтверджується письмовим доказом, визнання позову відповідачем не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб суд, враховуючи позицію сторін, вирішив продовжити слухання справи по суті та вважає за можливе, відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, ухвалити судове рішення в попередньому судовому засіданні.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому статтями 174 і 175 ЦПК України.
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки з матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що з 2005 року ОСОБА_1 за попередньою, добровільною, усною домовленістю з своїм братом, ОСОБА_2, почав користуватися земельною ділянкою брата, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Одеська, буд.1.
За час користування вищезазначеною земельною ділянкою, за згодою ОСОБА_2, позивачем, за власні кошти, з дотримання будівельних норм та правил, було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.,
28.01.2009 року ОСОБА_2 отримав державний акт, серія ЯЖ №413189, на право власності на земельну ділянку, площею 0, 1303 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Одеська, буд.1.
01.02.2009 року між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем, ОСОБА_2, був укладений договір суперфіцій, згідно умов якого, ОСОБА_2, як власник земельної ділянки, дав дозвіл брату на продовження користування земельною ділянкою та проведення будівництва господарських споруд.
01.07.2009 року, після припинення дії договору суперфіцій, враховуючи бажання ОСОБА_1 продовжити користуватися побудованим за власні кошти будинком та земельною ділянкою, значне перевищення вартості будинку порівняно з вартістю земельної ділянки, складний фінансовий стан брата, між братами було досягнуто згоду, щодо доцільності викупу позивачем земельної ділянки власником якої являється ОСОБА_2.
Досягнувши згоди, щодо всіх істотних умов договору, між позивачем та відповідачем, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Одеська, буд.1.
Згідно умов договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 суму у розмірі 70000 грн. за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Одеська, буд.1, а він в свою чергу зобов'язаний на протязі місяця, тобто до 01.08.2009 року, посвідчити договір купівлі-продажу нотаріально.
На даний момент відповідач, усупереч договорам, перешкоджає ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою та побудованим ним житловим будинком, нотаріально не посвідчує договір купівлі-продажу стверджуючи, що договір суперфіцій є недійсним, коштів за земельну ділянку він не брав та посвідчувати нічого не буде.
ОСОБА_1 вважає, що дії брата, по ухиленню від виконання ним умов договорів, незаконними та такими що порушують права позивача.
Згідно ст.413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).
Відповідно до п.2 ст.415 ЦК України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
Відповідно до п.1 ст.417 ЦК України у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.
Згідно п.2 ст.417 ЦК України якщо знесення будівлі (споруди), що розміщенна на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинку, памятники історії та культури тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.
Відповідно до ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 року, якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
На підставі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи обставини справи, а саме те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір суперфіцій, те, що позивач за попередньою згодою відповідача, за власні кошти побудував будинок на його земельній ділянці, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, на момент укладання договору сторонами було досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору, позивач виконав свій обов'язок повністю по даному договору, що підтверджується письмовим доказом, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а також те, що визнання позову відповідачем не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, враховуючи позицію сторін, суд вирішив, відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, ухвалити судове рішення в попередньому судовому засіданні.
На підстав вищевикладеного та керуючись ст.ст.220, 392, 413, 415, 417 ЦК України, ст.3, 15, 107, 114, 118, 119, 120 ЦПК України, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання угод укладеними та визнання права власності на майно, задовольнити.
Визнати дійсним договір суперфіцій укладений 01.02.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Одеська, буд.1.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку площею 0, 1303 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Одеська, буд.1.
Заява про апеляційне оскарження рішення рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20(двадцяти) днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.