Справа № 2-1331/11 Головуючий суддя І інстанції Хайкін В.М.
Провадження № 22-ц/818/3868/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
24 жовтня 2019 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Кіся П.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Мухатаєва Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 червня 2019 року, постановлену у складі судді Хайкіна В.М., по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», на дії та постанови приватного виконавця щодо примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.10.2011 року по справі №2-1331/11,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із скаргою на неправомірні дії та постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області щодо примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.10.2011 по справі №2-1331/11, в якій, зокрема просила на час розгляду скарги винести ухвалу, якою зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №2-1331/11, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова від 11.04.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості в розмірі 366554,10 гривень за виконавчим провадженням ВП№59101092.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 червня 2019 року прийнято до провадження скаргу ОСОБА_1 на дії та постанови приватного виконавця щодо примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.10.2011 по справі №2-1331/11, та відмовлено в зупиненні стягнення за виконавчим листом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу в частині відмови в зупиненні стягнення за виконавчим листом та постановити нову, якою задовольнити таку вимогу.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначено, що оскаржувана ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом не з'ясовано всі обставини, що мають значення для законної постанови рішення, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Послалась на те, що судом першої інстанції помилково застосовано до виниклих правовідносин перший абзац п.15 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2004 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» оскільки другий абзац цього пункту зазначеної Постанови наголошує: Разом з тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п. 4 ч. 1ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»)
Учасники справи не скористались правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Вельковського С.В., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутої судом скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З огляду на те, що ОСОБА_1 оскаржила ухвалу суду першої інстанції лише в частині відмови у зупиненні стягнення за виконавчим листом, то в іншій частині судове рішення районного суду не переглядається згідно із положенням ч. 1 ст. 367 ЦПК України, за яким суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувана ухвала вказаним вимогам в оскарженій частині відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 24.06.2019 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із скаргою на неправомірні дії та постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області щодо примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.10.2011 по справі №2-1331/11, а саме просить суд: визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича щодо прийняття до виконання виконавчого листа №2-1331/11, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова від 11.04.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості в розмірі 366554, 10 грн. примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.10.2011 у справі №2-1331/11; скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича про відкриття виконавчого провадження ВП №59101092 від 13.05.2019 року; скасувати постанову від 13.05.2019 приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича про стягнення з боржника основної винагороди; скасувати постанову від 13.05.2019 приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича про арешт майна боржника; скасувати постанову від 14.05.2019 приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича про арешт майна боржника - кв. АДРЕСА_1 ; скасувати постанову від 17.05.2019 приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича про опис та арешт майна боржника; на час розгляду скарги винести ухвалу, якою зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №2-1331/11, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова від 11.04.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості в розмірі 366554,10 гривень за виконавчим провадженням ВП№59101092.
Свою скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що виконавцем було прийнято до виконання виконавчий документ, який було подано із порушенням строків прийняття до виконання, тобто з пропуском річного строку.
Відмовляючи у зупиненні стягнення за виконавчим документом, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що заява ОСОБА_1 не містить обґрунтування необхідності зупинення стягнення на підставі виконавчого листа та наведення відповідних підстав. До заяви скаржник не надала жодного доказу, який би підтверджував наявність підстав для зупинення стягнення на підставі виконавчого листа. Не надано суду і доказів, що вона звертався до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження, та що у задоволенні такої заяви було відмовлено і ним було оскаржене відповідне рішення до суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов, зокрема, забезпечується: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:
1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:
1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, підлягають виконанню на всій території України.
Згідно зі ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як роз'яснено у пункті 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).
У якості підстави для зупинення стягнення за виконавчим документом скаржник зазначила лише сам факт оскарження дій державного виконавця, виконавчий документ не оскаржується боржником у судовому порядку.
В порушення свого процесуального обов'язку, який передбачено статтями 12, 81 ЦПК України, ОСОБА_7 не довела необхідності зупинення такого стягнення.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_7 надано копії постанов державного виконавця про арешт коштів боржника - ОСОБА_7 , від 25.06.2019 та 26.07.2019.
Постанова від 26.07.2019 прийнята вже після постановлення оскарженої ухвали.
Вказане свідчить, що учасником справи без поважних причин не було дотримано строків та порядку подання доказів без поважно причини, а тому відповідно до ст. 367 ЦПК України такий доказ колегія суддів не бере до уваги.
Представник скаржника, обґрунтовуючи належність доказу вказав на те, що у ОСОБА_7 не було можливості надати суду першої інстанції копію постанови приватного виконавця Бабенка Д.А. від 25.06.2019 про накладення арешту на рахунки боржника, відкриті у банківських та фінансових установах.
Однак, цей факт не є підставою для суду для зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, оскільки скаржниця не довела наявність передбачених у п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України підстав для цього. Тому посилання в доводах скарги на зазначене у п. 15 Постанови Пленуму роз'яснення є безпідставним.
З огляду на те, що при постановленні ухвали районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Передбачених у ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат не встановлено.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2019 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії П.В. Кісь.
О.М. Хорошевський.