Справа №2-542
2009 рік
Іменем України
16 липня 2009 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого
судді Коваленко К.В.
при секретарі Старенькій C.M.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання майна особистою приватною власністю.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав свої позовні вимоги викладені в заяві до суду та пояснив суду, що 03.09.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції Київської області було зареєстровано шлюб, між ним та ОСОБА_2. 05.062009 року ОСОБА_2 забрала ключі від належного йому на праві власності житлового будинку, який знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Баришівка, вул. Леніна, буд.59, в якому він проживає з сином та не дає їм користуватися жилим приміщенням стверджуючи, що даний будинок являється її власністю. На неодноразові прохання вирішити дане питання мирним шляхом відповідачка нехтує, та не повертає ключі тому він з сином змушений проживати в родичів, в однокімнатній квартирі в іншому місті, що негативно впливає на стан здоров'я та психіку сина. Вважає, що вищезазначений житловий будинок являється його приватною власністю, а відповідачка незаконно перешкоджає у користуванні даним житловим будинком, порушує його права та права дитини.
Відповідачка по справі ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 визнала в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в своїй сукупності суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що 03.09.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції Київської області було зареєстровано шлюб, між позивачем та ОСОБА_2. 05.06.2009 року ОСОБА_2 забрала ключі від належного ОСОБА_1 на праві власності житлового будинку, який знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Баришівка, вул. Леніна, буд. 59, в якому він проживає з сином та не дає їм користуватися жилим приміщенням стверджуючи, що даний будинок являється її власністю. На неодноразові прохання позивача вирішити дане питання мирним шляхом відповідачка нехтує, та не повертає йому ключі, тому він з сином змушений проживати в родичів, в однокімнатній квартирі в іншому місті, що негативно впливає на стан здоров'я та психіку сина.
02.06.2006 року рішенням Баришівського районного суду Київської області за ОСОБА_1 було визнано право власності на вищезазначений будинок, згідно угоди укладеної 10.05.2004 року (до реєстрації шлюбу). За час фактичного припинення шлюбних відносин між позивачем та відповідачкою, позивачем за власні кошти, було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на наданій йому земельній ділянці та перебудовано з житлового в не житловий будинок, що належав йому згідно рішенням Баришівського районного суду Київської області.
Відповідно до п.1.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним до шлюбу.
Згідно п.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до п.6 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Згідно п.30 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.
Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
На підставі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи п.22 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи
Керуючись ст.ст. 321, 392 ЦК України, ст.57 СК України, ст.ст. 15, 30, 60, 130 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Баришівка, вул. Леніна, буд.59.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.