Справа № 2-а-89/10
29 березня 2010 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області як адміністративний суд в складі
головуючого - судді Животова Є.Г.,
за участю секретаря судового засідання Чорнякової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в смт. Великий Березний, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора АП ВДАІ та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, закриття справи,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскарживши в порядку п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову вищезазначеного інспектора від 18.02.2010 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП - порушення правил дорожнього руху в частині недотримання вимог дорожнього знаку 3.21 ПДР України “В'їзд заборонено”.
В оскарженій постанові йдеться про те, що 18.02.2010 о 18 годині 30 хвилин, в с. Малий Березний, по вул. Центральній, ОСОБА_1, керуючи автомобілем “ВАЗ-2113”, номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з АЗС “Укрнафта”, порушив вимоги дорожнього знаку “В'їзд заборонено” - дорожній знак 3.21 ПДР України.
Дійсно, 18 лютого 2010 року о 18 год. 30 хв. в с. М.Березний по вул. Центральній позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_2, виїжджав з АЗС “Укрнафта” у дозволеному дорожніми знаками напрямку, а саме через “Виїзд” із АЗС (поза межами дії знаку “Виїзд заборонено”, який розташований на в'їзді до АЗС), тобто ПДР України не порушив.
Зі змісту описово-мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач не вказав особи водія, який керував автомобілем, натомість, не маючи на те достатніх підстав, встановлених ст.14-1 КУпАП, на своїх припущеннях прийшов до висновку, що саме позивач скоїв адміністративне правопорушення. Відповідач не здійснив посилання в постанові на докази, які б ствердили винність саме позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (відсутній зв'язок між протоколом та постановою), неправомірно розглянув справу у відсутності позивача, неправомірно не заслухав позивача при розгляді адміністративної справи. При розгляді адміністративної справи та винесенні постанови, відповідач не досліджував жодного доказу, що стверджено постановою, а відтак останнім не доведено вини позивача у вчиненні адміністративного проступку (не розкрито суті адміністративного правопорушення), неправомірно приягнуто позивача до адміністративної відповідальності та неправомірно накладено на нього адміністративне стягнення.
Разом з тим, така постанова не відповідає нормам КУпАП, зокрема, постановлена з порушенням ст.ст. 7,9,14-1,23,33,34,35,245,246,249,251,252,258,268,278,279,280,283 КУпАП зокрема: відповідачем застосовано цю норму при винесенні постанови, хоча інспектором не зафіксовано правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису; відповідачем не враховано: характер вчиненого правопорушення; особу порушника; ступінь вини особи порушника; обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність; не всебічно, не повно й не об'єктивно з'ясовано обставини справи, не вирішено її в точній відповідності закону; порушено право на правову допомогу, гарантоване Конституцією України, оскільки відповідач розглянув справу в день складання протоколу, без врахування прав та інтересів позивача, не повідомивши позивача про час та місце розгляду адміністративної справи; при розгляді справи відповідач не роз'яснив позивачу його права та обов'язки, не з'ясовано обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи; не запропоновано позивачу надати пояснення при розгляді адміністративної справи, хоча доказами є пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
У відповідності до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
У відповідності до статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу (офіційне тлумачення якої відображено в рішенні Конституційного Суду України в справі № 1-23/2009 від 30 вересня 2009 року).
У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Посилаючись, крім іншого, на вищевикладене, просить визнати протиправними: дії інспектора, постанову у справі про адміністративне правопорушення; скасувати оскаржену постанову серії АО № 067651 від 18.02.2010.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, у зв'язку із зайнятістю в роботі (а.с. 9).
Відповідач, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 8,11), як в попереднє судове засідання, так і на судовий розгляд справи не з'явилися, про причини неявки не повідомив, а тому суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів - відповідно до ч.4 ст.128 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Як встановлено по справі, 18 лютого 2010 року відповідач склав протокол на ОСОБА_1 та цього ж дня виніс щодо позивача постанову серії АО № 067651 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається наступне: “18.02.10 року о 18 год. 30 хв в с. М.Березний по вул. Центральній водій керував ав-лем ВАЗ-2113 д.н. НОМЕР_1, виїжджаючи з АЗС “Укрнафта” порушив вимогу дор. знаку 3.21 “В'їзд заборонено”. Ураховуючи, що гр. ОСОБА_3 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, та керуючись положенням статті 14-1, частин п'ятої, шостої статті 258 та статті 283 КУпАП постановив притягнути гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накласти на нього (неї) адміністративне стягнення у вигляді 260 гривень (двісті шістдесят гривень)”.
З мотивувальної частини даної постанови видно, що інспектором по справі не досліджено жодного доказу про те, що ОСОБА_1, керуючи за вищевказаних обставин цим т/з, не виконав вимоги дорожнього знаку “В'їзд заборонено”, як вказано в оскарженій постанові: складеного ним же протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень очевидців події, речових доказів (фотофіксація) та інше. Інспектором не вжито заходів щодо залучення до участі у розгляді справи свідків, які б могли ствердити/спростувати викладені в постанові обставини; в ході розгляду справи жодного свідка не опитано.
Відповідачем у постанові не вмотивовано розмір накладеного на позивача штрафу (не викладено будь-яких відомостей про майновий стан ОСОБА_1, наявність у нього заробітку та про врахування їх при накладенні стягнення), не враховано обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність - вимоги ст.33 КУпАП.
Посадова особа при провадженні справи про адміністративні правопорушення в порушення вимог ст.268 КУпАП не забезпечила права позивача щодо можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази при розгляді справи, користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права.
Мотивувальна частина оскарженої ОСОБА_1 постанови поряд зі встановленими інспектором обставинами не містить посилання на досліджувані в ході розгляду справи докази щодо доведеності вини цієї особи; резолютивна частина - висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 (визнання винуватим), а також - за якою нормою закону особу визнано винуватою та накладено адміністративне стягнення. Натомість зазначено лише “Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді 260 гривень (двісті шістдесят гривень)”.
Отже, жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП в постанові не наведено, а відтак й не досліджено в ході розгляду справи, інспектор при провадженні справи допустив низку порушень прав позивача, не залучив до участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення свідків, винесена інспектором постанова не відповідає вимогам КУпАП щодо її оформлення та змісту.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Будь-яких заперечень з боку відповідача з їх обгрунтуванням проти позову до суду не надіслано.
Відповідач двічі без поважних причин не з'явився до суду, не надавши будь-яких доказів правомірності своїх дій та рішення, винесеного у справі про адміністративне правопорушення, що дає підстави вважати про фактичне визнання ним позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникають сумніви щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Оскільки відповідачем не надано жодного доказу щодо правомірності винесеної ним постанови у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням встановлених судом вищезазначених обставин суд визнає, що ця постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню із закриттям справи відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП. Закриваючи справу про адміністративне правопорушення, суд виходить за межі позовних вимог з метою захисту прав позивача - відповідно до ч.2 ст.11 КАС України.
Керуючись ч.3 ст.2, ст.ст. 9,11,70,69-72,86,159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії інспектора АП ВДАІ та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району ОСОБА_2, допущені ним 18 лютого 2010 року під час провадження справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора АП ВДАІ та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району ОСОБА_2 від 18 лютого 2010 року серії АО № 067651 про накладення адміністративного стягнення у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закрити справу.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Великоберезнянський районний суд як адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів після її проголошення заяви про апеляційне оскарження та наступного подання протягом двадцяти днів після цього апеляційної скарги (апеляція може бути подана в строк, передбачений для подання вищезазначеної заяви про апеляційне оскарження без попереднього подання останньої) і набере законної сили після закінчення вищезазначених строків, якщо її не буде оскаржено, а в разі оскарження - після апеляційного розгляду справи, якщо постанову не буде скасовано.
Головуючий