Справа № 3-295/10
29 березня 2010 року
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого: Гал Л.Л.
при секретарі: Боротей А.Е.
з участю прокурора: Фалеса Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово справу про порушення п. “а” ч. 2 ст. 1 Закону України “Про боротьбу з корупцією” громадянкою України:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканкою с. Попово, вул. Петефі, 182, Берегівського району, Закарпатської області, сільським головою с. Попово,
за ч. 1 ст. 7 Закону України
“Про боротьбу з корупцією” від 5.10.1995 року,
встановив:
Ст. оперуповноважений СДСБЕЗ Берегівського РВ ГУМВС ОСОБА_2 склав протокол про вчинення корупційного діяння від 05.03.2010 року згідно якого, ОСОБА_1 будучи державним службовцем, обіймаючи посаду сільського голови с. Попово, в порушення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», 13.11.2009 року видала розпорядження сільського голови № 18/02-4 «Про надання матеріальної допомоги на покращення матеріально-побутових умов проживання голові сільської ради ОСОБА_1Б.», згідно якого незаконно отримала матеріальну допомогу в листопаді-грудні 2009 року в розмірі 3241,19 грн., чим порушив п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в незаконному отримані матеріальної допомоги визнала та пояснила, що дійсно видала розпорядження про надання матеріальної допомоги на покращення матеріально-побутових умов від 13.11.2009 року та отримала матеріальну допомогу листопаді-грудні 2009 року в розмірі 3241,19 грн., з порушенням порядку встановленого законодавством, оскільки потрібно було винести це питання на обговорення сесії сільради.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, висновок прокурора та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 13.11.2009 року сільським головою с. Попово ОСОБА_1 було видано розпорядження № 18/02-4 «Про надання матеріальної допомоги на покращення матеріально-побутових умов проживання голові сільської ради ОСОБА_1Б.» (а.с. 4), згідно якого вона в листопаді-грудні 2009 року отримала матеріальну допомогу в розмірі 3241,19 грн. (а.с. 5).
В порушення абзацу 2 п. 6 постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» рішення сесією сільської ради з цього приводу не приймалось.
Згідно п. “а” ч. 2 ст. 1 Закону України “Про боротьбу з корупцією” корупційними діяннями є незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості .
Однак, згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» правопорушення, пов'язані з використанням посадовими особами в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їм у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв'язку, техніки або іншого державного майна, до корупційних не належить. Відповідальність за такі правопорушення передбачена ст. 1841 КпАП України, а саме за неправомірне використання державного майна.
Суть корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону України “Про боротьбу з корупцією” полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, незаконно одержує від інших осіб матеріальні блага, послуги чи інші переваги, які їй надаються лише за те, що вона перебуває на конкретній посаді та виконує певні функції. Отже, протиправні діяння, що вчиняються особою, уповноваженою на виконання функцій держави, набувають корупційного характеру лише у тому разі, коли матеріальні блага, послуги чи інші переваги їй надаються лише іншою фізичною чи юридичною особою , і вона їх одержує. Тобто відповідальність такої особи за цією нормою Закону настає за сам факт одержання нею матеріальних благ і за умови, що вони дійсно надавалися іншою особою. У тому разі коли особа неправомірно використовує державне майно чи обертає його певним способом на свою або іншої особи користь, залежно від фактичних обставин справи, вона має нести дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.
Таким чином, оскільки сільський голова ОСОБА_1 незаконно отримала матеріальну допомогу з порушенням передбаченого законом порядку, тобто скоїла правопорушення пов'язане з використанням посадовою особою в особистих цілях державних коштів, тому її діяння до корупційних не належить і залежно від фактичних обставин справи вона має нести дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.
За таких обставин провадження у справі про вчинення корупційного діяння ОСОБА_1 передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» слід закрити за відсутністю в її діях складу корупційного діяння.
Керуючись ст.ст. 247 п. 1, 284 ч. 1 п. 3 КпАП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією»,
постановив:
Провадження у справі про вчинення корупційного діяння ОСОБА_1 передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» - закрити за відсутністю в її діях складу корупційного діяння.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови через цей суд до апеляційного суду Закарпатської області.
Суддя: Гал Л.Л.