0555 Справа № 2-п-2/10
Іменем України
11 березня 2010 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Черноти С.В.
при секретарі Борисової Н.Г.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про вселення в квартиру та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою,-
09 жовтня 2009 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою вказавши, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 16.06.1995 року № 17/1 вона є власником 1/2 частини квартири № 33 по вул. Карла Маркса міста Ясинувата (далі - квартира), однак здійснювати своє право власності, відносно квартири вона не можу, тому що їй в цьому перешкоджає інша власниця 1/2 частини тієї ж квартири - ОСОБА_3.
Відповідачка самостійно, без її відома змінила замки на вхідній двері у квартиру і не бажає надати позивачці примірник ключів від нового замку на вхідній двері, тим самим навмисно перешкоджає їй користуватися квартирою.
20.08.2009 року вона звернулася до ОСОБА_3 з вимогою звільнити 1/2 частину квартири та надати ключі від вхідної двері у квартиру.
Однак, не зважаючи на законність і обґрунтованість її вимог, листом від 31.08.2009 року, ОСОБА_3 відмовила в задоволенні її вимог, посилаючись на те, що вона не знає, якою кімнатою вона бажає користуватися, що наші частки не виділені в натурі, тому вона повинна звернутися до суду з позовом про виділення 1/2 частини квартири в натурі і тільки на підставі рішення суду вона задовольнить її вимоги.
Просить суд вселити її у квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні даною квартирою, а саме надати примірник ключей від квартири. Стягнути судові витрати.
Представник позивачки в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі надавши пояснення відповідно до обставин позовної заяви, а також пояснивши, що відповідачка фактично перешкоджає у користуванні даною квартирою з 1997 року. Змінила замки та відмовляється надати ключі. Вона зареєстрована за даною адресою, але не має можливості користуватися. Іншого житла вона не має.
Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Від дачі пояснень відмовилась.
Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.06.1995 року № 17/1 є власником 1/2 частини квартири № 33 по вул. Карла Маркса м. Ясинувата.
Відповідачка є власником 1/2 частини квартири № 33 по вул. Карла Маркса м.Ясинувата на підставі договору дарування від 30.06.1995 року №1082.
Позивачка з 04.08.2009 року зареєстрована за адресою кв. № 33 по вул. Карла Маркса м.Ясинувата.
З 1997 року відповідачка ОСОБА_3 перешкоджає позивачці у користуванні 1/2 частини квартири № 33 по вул. Карла Маркса м.Ясинувата та вселені її в квартиру.
Дані обставини повністю знайшли своє підтвердження письмовою відмовою відповідачки від 31.08.2009 року на звернення позивачки надати можливість вселитися в квартиру та користуватися 1/2 частини квартири № 33 по вул. Карла Маркса м. Ясинувата (арк. спр. 5,6), зверненням з заявою до органів внутрішніх справ про прийняття заходів до усунення перешкод у вселенні і користування спірною квартирою (арк. 7).
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Встановлено, що на час дії спірних правовідносин діяли норми ст.41 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася 17.07.1997 року, ЦК України (у редакції 1963 року), ЦК України 2003 року, ЖК України та Закону «Про власність».
Згідно до вимог ст.112 ЦК України (у редакції 1963 року) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.
Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Згідно до вимог ст.113 ЦК України (у редакції 1963 року) володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.
Конституцією України ст.41 та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2, 4, 48 Закону «Про власність», ст.316, 317, 319, 321 ЦК України 2003 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до вимог ст.155 ЖК України власника не може бути позбавлено право користуватися квартирою.
Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до вимог ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд вважає, що відповідачка відмовившись від пояснень в судовому засіданні скористалася таким чином своїми правами щодо предмета спору та зобов'язань довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
На підставі викладеного, оцінюючи наведені у відповідності зі ст. 57 ЦПК України докази у їх сукупності, суд вважає що необхідним вселити ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язати ОСОБА_3 надати позивачці примірник ключей від вказаної квартири.
Згідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає 16 грн. сплачених судових витрат.
На підставі викладеного і керуючись ст.41 Конституцією України, та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.112, 113 ЦК України (у редакції 1963 року) ст. ст.316, 317, 319, 321, 358, 391 ЦК України, ст.155 ЖК України, ст.ст.10,11,57, 58,59,60, 209. 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 - задовольнити.
Вселити ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_4 примірник ключей від квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачені судові витрати у розмірі 16 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя