ПОСТАНОВА Справа№2а -2302/09р.
Іменем України
09 липня 2009 року Центрально-Міський районний суд м.Горлівка Донецькоі області в складі:
головуючого судді - Зайченко С.В.
при секретарі - Гаврилюк К.К..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Горлівка Донецькоі області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Горлівськоі міськоі ради про визнання рішення недійсним та скасування рішення
Позивачі звернулись до суду з позовом, мотивуючи тим, що їм на праві власності належить будівля автомийки по вул. Матросова, 23 у м.Горлівка Донецької області. Земельна ділянка, на якій розташовано об'єкт нерухомості, належить позивачу на праві власності відповідно до Державного акта на землю. Рішенням міської ради від 27.06.2008 року №V-33/38 земельну ділянку позивачу надано у власність, але в зазначеному рішенні відповідач вказав, що їх право власності на земельну ділянку обмежується шляхом заборони зміни її цільового призначення. В цій частині вказане рішення позивач вважає незаконним та просить визнати недійсним й скасувати його.
В судове засідання позивач не з'явився, письмово просив суд розглянути справу в його відсутність. Позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутність.
Судовий розгляд справи здійснюється без застосування технічних засобів у письмову провадженні.
Відповідно до ч. З ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будівля мийки по вул. Матросова, 23 у м. Горлівка Донецької області. Земельна ділянка, на якій розташовано вказану будівлю, належить також позивачу на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку /серія ЯЖ №428774 від 05.08.2008 року/.
Земельна ділянка була надана рішення міської ради від 27.06.2008 року №V-33/38 відповідач надав позивачам у власність земельну ділянку, але в п.2 зазначеного рішення вказав, що їх право власності на земельну ділянку обмежується шляхом заборони зміни її цільового призначення.
Посилання представника відповідача на ті обставини, що вказане обмеження зміни цільового призначення земельної ділянки, наданої стороні у власність є лише пропозицією міської ради суд сприймає критично, як таке, що не ґрунтуються на законі, бо за приписом ст.111 ЗК України право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором. Обмеження являє собою покладення на власника /або землекористувача/ земельної ділянки обов'язку утримуватися від певних дій. Конкретні обмеження або обтяження та їх обсяг щодо даної земельної ділянки визначаються законом або договором. Водночас закон не встановлює обмеження безпосередньо, а лише створює правові підстави для впровадження тих чи інших обмежень, а саме п.«ж» ст.12 ЗК України надає повноваження місцевим радам встановлювати обмеження щодо використання земельних ділянок у разі порушення їх власниками вимог земельного законодавства. Тому правовими фактами виникнення обмежень можуть бути: закон, підзаконний акт, акт органу управління.
Обмеження може бути встановлене на користь конкретної особи, а може бути встановлене, виходячи з міркувань суспільної вигоди і безпеки.
За приписом ст.6 ЦК України сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із змісту або суті відносин між сторонами.
За приписом ст.627 ЦК України відповідно до наведеної вище норми сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналіз правових норм дає підстави суду вбачати наявність звуження прав позивачів щодо можливості користування наданою земельною ділянкою за таких обставин, бо йдеться не про заборону використання землі не за цільовим призначенням, а про заборону саме легальної зміни цільового призначення земельної ділянки.
В судовому засіданні не знайшло підтвердження наміру позивачів щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, про що відповідач не заперечував, тому суд вважає, що міська рада передчасно вирішила питання про обмеження прав позивачів на земельну ділянку шляхом встановлення заборони на зміну цільового призначення, не отримавши від останніх пропозиції укласти договір з такої підстави./ст.641 ЦК України/
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. п.2 рішення Горлівської міської ради від 27.06.2008 року №V-33/38 відносно позивачів слід визнати недійсним та скасувати його.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати п.2 рішення Горлівскої міської ради від 27.06.2008 року №V-33/28 «Про передачу земельних ділянок у власність безоплатно для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, ведення садівництва, особистого селянського господарства» про встановлення обмежень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по вул.Матросова, 23 у м.Горлівка Донецької області відносно ОСОБА_1 , наданої йому у приватну власність для ведення садівництва та огородництва.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Зайченко С.В .