21 жовтня 2019 року (об 11 год. 53 хв.) Справа № 280/4537/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., представника позивача: Мигаленко І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ 39396146)
про скасування вимоги про сплати боргу (недоїмки),
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2019 №Ф-23410-49 на суму 16108,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, не згоден з тим, що у нього існує заборгованість зі сплати єдиного внеску, оскільки він не здійснював підприємницьку діяльність. З посиланням на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) зазначає, що у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Крім того, звертає увагу, що відповідач мав право нарахувати єдиний внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі акту перевірки, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких відповідно до Закону нараховується внесок. Проте, звітність ним не подавалась та відповідач не проводив перевірку стосовно нього. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито провадження в справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 21.10.2019.
16.10.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№42825), у якому він зазначає, що з 01.10.2012 позивач перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування. З посиланням на норми Закону №2464-VI та Податкового кодексу України (далі - ПК України) вказує, що позивачу автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника податків як фізичній особі-підприємцю відповідно до програмного забезпечення. Нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску ОСОБА_1 . проведені відповідно вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
21.10.2019 представник позивача звернувся до суду із клопотанням, в якому просить розглянути справу без участі позивача та його представника, на задоволенні позову наполягає.
У судовому засіданні 21.10.2019 представник відповідача наполягав на необхідності відмови в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
21.10.2019 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні вступне слово представника відповідача, надані ним пояснення, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, суд встановив таке.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради 25.09.2012 за номером 2 103 000 0000 071752, перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області (Олександрівське управління) з 26.09.2012 за номером 462, зареєстрований як платник єдиного соціального внеску з 26.09.2012 за номером 08/11-23409, припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням 06.09.2019, номер запису: 21030060002071752.
13.06.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23410-49, відповідно до якої станом на 31.05.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску становить 16 108,72 грн.
Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску, а саме:
- зі строком сплати до 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (2017 рік);
- зі строком сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (І квартал 2018 року);
- зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);
- зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року);
- зі строком сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. (IV квартал 2018 року);
- зі строком сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн. (І квартал 2019 року);
- зі строком сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн. (ІІ квартал 2019 року).
Дана вимога оскаржена позивачем до Державної фіскальної служби України, рішенням від 23.08.2019 №40898/6/99-99-11-05-02-25 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2019 №Ф-23410-49 - без змін.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття ГУ ДФС у Запорізькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2019 №Ф-23410-49, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Як зазначено у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, в разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з абзацом 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Як зазначено у частині 16 статті 25 Закону №2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.
Переліченими нормами встановлений безальтернативний обов'язок фізичної особи- підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому в разі неотримання доходу, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Виключення з даного правила стосуються лише фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію або соціальну допомогу.
Позивачем не надано доказів наявності права на звільнення від сплати єдиного внеску.
Доводи позивача про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, не повинні сплачувати єдиний внесок якщо ними не отриманий дохід, суд вважає безпідставними, оскільки зазначене не узгоджується з вимогами частини 12 статті 9 Закону №2464-VI.
Оскільки єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, виходячи з положень частини 2 статті 19 Конституції України про зобов'язання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - у фіскальних органів, які відповідно до статті 12 Закону №2464-VI забезпечують адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійсненням контролю за його сплатою, - за відсутності доказів сплати позивачем єдиного внеску, виник обов'язок стосовно забезпечення його сплати.
Частини 4 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів в порядку, за формою та в строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 25.04.2015 (далі - Інструкція), в разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та не сплачених сум єдиного внеску, такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, які зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), застосовує до такого платника штрафні санкції.
Згідно з абзаців 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Як зазначено у абзаці 6 пункту 3 розділу VI Інструкції, орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Відповідно до абзацу 11 пункту 3 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.
Як передбачено абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою відповідно до додатку 6 (для юридичної особи) або за формою відповідно до додатку 7 (для платника - фізичної особи).
Відтак наявність в інформаційній системі даних про недоїмку та не представлення позивачем доказів про сплату єдиного внеску, свідчить про законність дій ГУ ДФС в Запорізькій області щодо формування та направлення вимоги від 13.06.2019 №Ф-23410-49. За таких обставин складання акту перевірки не є обов'язковим.
Також суд не погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для нарахування відповідачем єдиного соціального внеску у зв'язку з тим, що позивачем не подавалась звітність, бухгалтерські та інші документи, що підтверджують суми виплат (доходу), на які нараховується єдиний соціальний внесок, оскільки визначальним для вирішення даної справи є встановлення факту несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) 13.06.2019 №Ф-23410-49, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
На підставі аргументів, наведених позивачем, судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позову належить відмовити.
У зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 28.10.2019
Суддя М.О. Семененко