15 жовтня 2019 року 16 год. 30 хв.Справа № 280/3894/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області в особі Територіального сервісного центру № 2341(69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 57, код ЄДРПОУ 40112207) про зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області в особі Територіального сервісного центру № 2341 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, в особі Територіального сервісного центру № 2341 провести державну реєстрацію автомобіля марки PEUGEOT, модель 206, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна - НОМЕР_3 , що ввезений згідно митної декларації № UA112080/2019/006615 від 20 лютого 2019 року за ОСОБА_1 .
В обгрунтування заявленого позову посилається на те, що відмова відповідача в реєстрації транспортного засобу марки PEUGEOT, модель 206, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна - НОМЕР_3 є протиправною, оскільки наданих ОСОБА_1 документів достатньо для проведення державної реєстрації транспортного засобу. Також вказує, що п.29 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів не містить жодної вимоги з приводу того, що реєстраційні або прирівняні до них документи повинні бути подані в оригіналі, а не в копіях і що це повинно бути саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. На підставі викладеного, просить задовольнити адміністративний позов.
Відповідач адміністративний позов не визнав. У письмовому відзиві від 28 серпня 2019 року за вх. №35463 зазначає, що позивачу у реєстрації/перереєстрації транспортного засобу відмовлено згідно пункту 29 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1388 від 07.09.1998 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1371 від 23.12.2009 (зі змінами та доповненнями). Пунктом 29 Порядку встановлено, що у разі коли транспортні засоби перебували в експлуатації за межами України і були зареєстровані у відповідних органах іншої держави, обов'язковим є подання до сервісних центрів МВС реєстраційних або прирівняних до них документів такої держави. Стверджує, що ОСОБА_1 надала адміністратору документи для реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу серед яких не було оригіналу реєстраційних або прирівняних до них документів такої держави, а була додана лише копія вказаних документів, що суперечить п.29 вказаного Порядку. Таким чином, до територіального сервісного центру МВС №2341, не було подано обов'язкового документу передбаченого пунктом 29 Порядку, що підтверджується позовною заявою та доданими до неї матеріалами отриманих позивачем з органів поліції, згідно яких документ викрадений. Вважає, що законодавчі підстави, якими визначено умови, спосіб реєстрації транспортного засобу, не були порушенні територіальним сервісним центром МВС №2341. У звязку із викладеним, у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3894/19. Призначено судове засідання на 29 серпня 2019 року з викликом сторін.
У судовому засіданні 29.08.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, представник відповідача проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.
Протокольною ухвалою суду від 29.08.2019 у розгляді справи оголошено перерву до 30.09.2019.
30.09.2019 представником позивача подано клопотання (вх.. №40323) про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача, належним чином повідмоленняй про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, заяв та клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відтак, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувалося.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
07.02.2019 ОСОБА_1 в Литовській Республіці придбано автомобіль марки PEUGEOT, модель 206, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 . номер двигуна - НОМЕР_3 , згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу, з метою подальшого ввезення даного транспортного засобу, державної реєстрації та його експлуатації на території України. 20 лютого 2019 року Чернігівською митницею ДФС було проведено розмитнення вказаного транспортного засобу, що підтверджується митною декларацією форма МД-2.
16.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Регіонального сервісного центра МВС в Запорізькій області, в особі Територіального сервісного центру № 2341 із заявою № 240229640 від 16.07.2019 про державну реєстрацію вказаного транспортного засобу.
16.07.2019 відповідачем відмовлено у реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу згідно п.29 Постанови КМУ №1388 від 07.09.1998.
02.08.2019 за вих. №128326 адвокатським бюро в порядку ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» направлено запит до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, відповідно до якого з метою надання правової допомоги позивачу просив надати інформацію про причини відмови у реєстрації транспортного засобу автомобіль марки PEUGEOT, модель 206, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 . номер двигуна - НОМЕР_3 .
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області від 07.08.2019 № 31/8-4129 на адвокатський запит від 02.08.2019 № 128326, у реєстрації вказаного транспортного засобу відмовлено у зв'язку із відсутністю оригіналу реєстраційних або прирівняних до них документів транспортного засобу виданого за кордоном, що не відповідає положенням пункту 29 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджженого Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998.
Ввважаючи відмову відповідача в реєстрації транспортного засобу: автомобіль марки PEUGEOT, модель 206, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна - НОМЕР_3 протиправною та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд доходить до наступних висновків.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулюються Законом України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ від 30.06.1993 (далі - Закону №3353).
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 3353 державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Згідно з частиною 2 статті 34 Закону № 3353 державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Частиною 3 статті 34 Закону № 3353 передбачено, що державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Відповідно до частини 4 статті 34 Закону № 3353 державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно з частиною 9 статті 34 Закону № 3353 власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків визначена Порядком державної реєстрації (перереєстрації-), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за № 1388 (далі - Порядок № 1388).
Пунктом 3 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обовязкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Пунктом 8 Порядку № 1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.
З огляду на пункт 28 Порядку №1388, ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих органами доходів і зборів посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС.
У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, за електронною митною декларацією така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи органу доходів і зборів, передається за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем органам МВС.
Відповідно до пункту 29 Порядку №1388 у разі коли транспортні засоби перебували в експлуатації за межами України і були зареєстровані у відповідних органах іншої держави, обов'язковим є подання до сервісних центрів МВС реєстраційних або прирівняних до них документів такої держави.
16.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Регіонального сервісного центра МВС в Запорізькій області, в особі Територіального сервісного центру № 2341 із заявою № 240229640 від 16.07.2019 про державну реєстрацію вказаного транспортного засобу.
Разом із заявою про державну реєстрацію транспортного засобу позивачем було надано відповідачу наступні документи:
- оригінал митної декларації форма МД-2 від 20.02.2019, що підтверджує розмитнення вказаного транспортного засобу;
- оригінал сертифікату відповідності ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» №UA.009.75282-19 від 01.03.2019 на вказаний автомобіль;
- засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого за кордоном № Н НОМЕР_4 від 22.09.2018;
- договір купівлі-продажу транспортного засобу від 07.02.2019;
- довідку № 16447410 від 07.02.2019 про зняття транспортного засобу з обліку.
При цьому, підставою для відмови в державній реєстрації транспортного засобу стала відсутність оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого за кордоном.
Суд наголошує на тому, що п.29 Порядку №1388 не містить жодної вимоги з приводу того, що реєстраційні або прирівняні до них документи повинні бути подані в оригіналах або в копіях. Відтак, посилання відповідача як на підставу для відмови у реєстрації транспортного засобу на недотримання ОСОБА_1 вимог п. 29 Порядку № 1388 є безпідставним та законодавчо необгрунтованим.
Крім того, під час судового розгляду встановлено, що під час розмитнення транспортного засобу Чернігівською митницею ДФС, позивачем було пред'явлено всі необхідні документи, в тому числі, оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого за кордоном № Н НОМЕР_4 від 22.09.2018 та довідку № 16447410 від 07.02.2019 про зняття автомобіля з обліку. 01 березня 2019 року, видано сертифікат відповідності ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» №UA.009.75282-19 на автомобіль марки PEUGEOT, модель 206, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна - НОМЕР_3 .
Суд звертає увагу, що вказаний автотранспортний засіб проходив митний контроль при перетині кордону з Україною.
Наказом Державної митної служби № 1118 від 17 листопада 2005 року затверджені Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України (далі по тексту Правила № 1118), які поширюються на транспортні засоби (далі - ТЗ), що переміщуються через митний кордон України громадянами, які не є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, для вільного обігу (у тому числі з метою розкомплектування на запасні частини) на митну територію України (за її межі) або з метою транзиту, а також тимчасово вивозяться за межі митної території України.
Відповідно до пункту 7 абзаців 1, 2 Правил № 1118, власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом.
Згідно з пунктом 9 абзаців 1, 2, 4 Правил № 1118 не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ номер кузова (або ідентифікаційний номер), шасі (рами) чи двигуна якого знищено, підроблено або який не відповідає запису в реєстраційних документах; що ввозиться в Україну громадянином для вільного обігу, не знятий з обліку в реєстраційних органах країни придбання або іншої країни; увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
У відповідності до положень Розділу III пункту 1 підпункту 1.1. Правил № 1118 при ввезенні ТЗ на митну територію України його власник або вповноважена особа представляє уповноваженій посадовій особі митного органу, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, ТЗ для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, зокрема, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом.
Таким чином, з аналізу вищенаведених положень, вбачається, що пропуску через митний кордон України підлягають автомобільні засоби при наявності оригіналів реєстраційних документів.
Пунктом 4 митної декларації від 20 лютого 2019 року № UA112080/2019/006615, підтверджено подання позивачем при здійсненні митного оформлення, оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого за кордоном № Н НОМЕР_4 від 22.09.2018 у зв'язку із чим Чернігівською митницею ДФС було проведено розмитнення вказаного авто.
Проте, 07 березня 2019 року у позивача викрали документи, в тому числі, оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого за кордоном № Н НОМЕР_4 від 22.09.2018 та паспорту громадянки України, які знаходилися в автомобілі, що підтверджується листом Вознесенівського ВП Дніпровського ВП в Запорізькій області від 07.03.2019 № 46/04-/02.
ОСОБА_1 було частково відновлено перелік викрадених документів. У судовому засіданні судом досліджено засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого за кордоном № Н НОМЕР_4 від 22.09.2018, під час чого встановлено, що вказана копія є роздруківкою з сервісного центру та містить відтиск мокрої печатки Литовської Республіки про завірення.
Представник позивача пояснив, що можливості надання інших документів щодо реєстрації транспортного засобу наразі не існує, оскільки оригінал втрачено у зв'язку із крадіжкою, а повторна видача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за законодавством Литовської республіки не передбачено.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У пунктах 38, 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) вказано, що Суд повторює, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як «окремі», тобто не пов'язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства» від 8 липня 1986 року, п. 106, серія A, № 102). Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).
На думку суду, виходячи із правил застосування норм статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закладених у судовій практиці Європейського суду з прав людини, у спірних правовідносинах мало місце втручання у право власності позивача на спірний транспортний засіб шляхом обмеження такого права, при цьому, «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав позивача дотримано не було, оскільки добросовісно та у встановленому законом порядку набувши право власності на транспортний засіб, який попередньо був розмитнений на кордоні та пройшов відповідну перевірку, позивач був обмежений у реалізації такого права шляхом відмови у державній реєстрації автомобіля без відповідної правової підстави.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практики Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у державній реєстрації належного йому транспортного засобу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, відтак, з наведених вище підстав та виходячи з наданих суду повноважень, позовні вимоги про зобовязання Регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області провести реєстрацію транспортного засобу підлягають до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області в особі Територіального сервісного центру № 2341(69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 57, код ЄДРПОУ 40112207) про зобов'язання вчинити дії,- задовольнити повністю.
Зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області в особі Територіального сервісного центру №2341 провести державну реєстрацію автомобіля марки PEUGEOT, модель 206, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна - НОМЕР_3 , що ввезений на територію України згідно митної декларації №UA112080/2019/006615 від 20.02.2019 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області в особі Територіального сервісного центру №2341 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят всім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 15 жовтня 2019 року.
Суддя Л.Я. Максименко