Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 жовтня 2019 р. Справа№200/11512/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19.04.2019 року про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 06.02.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із врахуванням при цьому до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 року по 26.06.1987 року та з 19.06.1989 року по 31.07.1993 року, а також до пільгового стажу за Списком № 1 на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” періоду роботи в ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” з 17.04.2001 року по 06.12.2013 року, та із врахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, прийнятому за результатами розгляду даної справи;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.02.2019 року він звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Покровського ОУПФУ від 19.04.2019 було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недостатністю необхідного пільгового стажу за Списком №1. Відповідачем не було зараховано до пільгового стажу період роботи в ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл» з 17.04.2001 по 06.12.2013 року, оскільки підприємство знаходиться у м. Донецьку, але в системі персоніфікованого обліку відсутні дані про документ, на підставі якого підприємство надало відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, тобто дата та номер наказу, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, а за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року, з грудня 2012 року по січень 2013 року, з березня 2013 року по квітень 2013 року відсутні дані про спец стаж. Крім того, Покровським ОУПФУ до страхового стажу не було зараховано період навчання у вищому навчальному закладі, оскільки цей період збігається з періодом проходження строкової військової служби в армії.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив, що довідки, які підтверджували б пільговий стаж роботи, позивачем не надані. Підприємство, де працював позивач на пільговій роботі, знаходиться на тимчасово окупованій території, що унеможливлює направлення відповідного запиту та перевірку характеру роботи. Будь-який документ, виданий органами або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є недійсним і не створює правових наслідків. За таких обставин Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно п.1.ч.2 ст. 114 Закону №1058, оскільки до пільгового стажу не зараховано період роботи в ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл» (Україна) з 17.01.2001 по 06.12.2003 року. До страхового стажу не враховано період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 року по 29.06.1993 року, так як період навчання співпадає з періодом проходження строкової військової служби з 26.06.1987 по 27.05.1989 року, тоді як довідку підтверджуючу періоди навчання заявником не надано. До пільгового стажу не враховано період роботи в ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл» (Україна) з 17.04.2001 року по 06.12.2013 року, так як підприємство знаходиться в окупованому м. Донецьк, а в системі персоніфікованого обліку відсутні про документ, на підставі якого підприємство надало відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, тобто дата і номер наказу, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, а за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року, з грудня 2012 по січень 2013 року, з березня 2013 року по квітень 2013 року відсутні дані про спец.стаж.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 березня 1997 року Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області) та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.01.2019 року № 1427-5000009933, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (РНОКПП 42169323) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії.
Для призначення пенсії були надані наступні документи: заява про призначення пенсії від 06.02.2019 року №579; копія трудової книжки від 31.03.1999 року серія НОМЕР_3 ; копія військового квитка серії НОМЕР_4 від 25.06.1987; копія диплому від 29.06.1993 р. серія НОМЕР_5 з випискою з залікової відомості; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.01.2019 року №1427-5000009933; ксерокопія паспорту; ксерокопія картки платника податків; довідка, видана Ясинуватським об'єднаним міським військовим комісаріатом №7 від 15.01.2019 року.
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19 квітня 2019 року, відмовлено громадянину ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на дату звернення-10 років. До страхового стажу не враховано період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 року по 29.06.1993 року, так як період навчання співпадає з періодом проходження строкової військової служби з 26.06.1987 року по 27.05.1989 року. Довідку, підтверджуючу періоди навчання заявником не надано. До пільгового стажу не враховано період роботи в ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл» (Україна) з 17.04.2001 року по 06.12.2013 року так як підприємство знаходиться в м.Донецьку, але в системі персоніфікованого обліку відсутні дані про документ, на підставі якого підприємство надало відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, тобто дата та номер наказу, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, а за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року, з грудня 2012 року по січень 2013 року, з березня 2013 року по квітень 2013 року відсутні дані про стаж.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи та не зарахування до страхового стажу період навчання.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
За приписами пункту першого частини другої статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За змістом статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.
Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.
Більше того, суд наголошує, що з вищевикладеного вбачається, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.03.2018р. у справі № 233/2084/17 провадження № К/9901/2399/17.
Підставою для не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача на ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл» (Україна) з 17.04.2001 року по 06.12.2013 року слугувало те, що підприємство знаходиться в м.Донецьку, але в системі персоніфікованого обліку відсутні дані про документ, на підставі якого підприємство надало відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, тобто дата та номер наказу, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, а за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року, з грудня 2012 року по січень 2013 року, з березня 2013 року по квітень 2013 року відсутні дані про стаж.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 у спірний період, позивач працював:
- запис № 9 від 17.04.2001 року, позивач прийнятий в електросталеварну дільницю готувачем составів до розливання плавок 3 розряду на ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)»,
- запис № 10 від 15.09.2001 року переведений готувачем составів до розливання плавок 4 розряду електросталеварної дільниці;
- запис № 11 від 15.02.2002 року переведений бригадиром двору виливниць 5 розряду електросталеварної дільниці;
- запис № 12 від 10.02.2005 року призначений змінним виробничим майстром підготовки складів на гарячій дільниці робіт електросталеварної дільниці;
- запис № 13 від 01.12.2008 року ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)» у зв'язку із зміною найменування перереєстровано у ЗАТ «Донецький електрометалургійний завод» 01.12.2008 року, номер запису 12661050012003973;
- запис № 14 від 01.07.2009 року переведений підручним сталевара електропечі (третім) 4 розряду електросталеварної дільниці;
- запис № 15 від 12.08.2009 року ЗАТ «Донецький електрометалургійний завод» у зв'язку із зміною типу й найменування перереєстровано у ПрАТ «Донецький електрометалургійний завод»;
- запис № 16 від 01.10.2010 року переведений бригадиром двору виливниць 5 розряду електросталеварної дільниці;
- запис № 17 від 01.04.2011 року переведений бригадиром двору виливниць (старшим) 5 розряду цієї ж дільниці;
- запис № 18 від 04.07.2013 року переведений підручним сталевара електропечі (другим) 5 розряду електросталеварної дільниці;
- запис № 19 від 27.11.2013 року переведений підручним сталевара електропечі (третім) 4 розряду електросталеварної дільниці;
- запис № 20 від 06.12.2013 року звільнений за власним бажанням, ст.38 КЗпП України.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що в трудовій книжці позивача містяться записи про відповідний стаж роботи позивача на ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл» (Україна) з 17.04.2001 року по 06.12.2013 року.
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, у розписці-повідомленні до заяви ОСОБА_1 від 06.02.2019 року №579, у графі: Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, зазначено Довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року та Документи про роботи, яка дає право на певний вид пенсій з 17.04.2001 по 06.12.2013 року та встановлено строк подання вищезазначених документів - 06.05.2019 року.
При цьому, незважаючи на встановлений строк подання додаткових документів, всупереч приписам порядку 22-1 в частині подання у тримісячний строк з дня прийняття заяви відсутніх документів, відповідачем 19 квітня 2019 року винесено рішення про відмову в призначенні пенсії.
З огляду на викладене, судом не беруться до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем для призначення пенсії довідок, які підтверджували б пільговий стаж роботи.
Між тим, положення КАС України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Суд не може обмежити право позивача довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним для призначення пенсії. Право надавати заперечення щодо рішення Пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається позивачу на всіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Довідкою від 22.08.2019 року вих. № 09/87 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджуються записи, викладені у трудовій книжці позивача за період з 17 квітня 2001 року по 14 лютого 2002 року готувачем составів до розливання плавок 4 розряду електросталеварної дільниці з повним робочим днем, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «а» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 15 лютого 2002 року по 09 лютого 2005 року бригадиром двору виливниць 5 розряду електросталеварної дільниці з повним робочим днем, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «а» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 10 лютого 2005 року по 01 листопада 2008 року змінним виробничим майстром підготовки складів на гарячій дільниці робіт електросталеварної дільниці з повним робочим днем, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 01 листопада 2008 року по 01 грудня 2008 року змінним виробничим майстром, підготовки складів на гарячій дільниці робіт електросталеварної дільниці, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 01 грудня 2008 року по 01 липня 2009 року змінним виробничим майстром, підготовки складів на гарячій дільниці робіт електросталеварної дільниці, що передбачено списком №2, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, з 01 липня 2009 року по 12 серпня 2009 року підручним сталевара електропечі електросталеварної дільниці, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, з 12 серпня 2009 року по 30 вересня 2009 року підручним сталевара електропечі електросталеварної дільниці, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, з 01 жовтня 2009 року по 01 лютого 2010 року підручним сталевара електропечі електросталеварної дільниці з повним робочим днем, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Між іншим, у довідці зазначено, що робоче місце атестовано наказом по ЗАТ «ММЗ «Істіл» 30.12.2004 року №144. Після проведення атестації робочих місць умови та характеристика праці не змінились.
Також, у довідці зазначено, що у зв'язку з тимчасовими зупинками електросталеплавильної печі і всіх технологічно пов'язаних з нею агрегатів для накопичення металобрухту ОСОБА_1 був зайнятий повний робочий день підручним сталевара (3-х змінний 4-х бригадний графік роботи), а саме:
Листопад 2008 року - 18 робочих днів (норма 22 робочих дня)
Грудень 2008 року - 24 робочих днів (норма 24 робочих дня)
Січень 2009 року - 20 робочих днів (норма 23 робочих дня)
Лютий 2009 року - 7 робочих днів (норма 21 робочих дня)
Березень 2009 року - 24 робочих дня (норма 24 робочих дня)
Квітень - 17 робочих днів (норма 22 робочих дня)
Травень 2009 року - 18 робочих днів (норма 22 робочих дня)
Червень 2009 року - 1 робочий день (норма 23 робочих дня)
Липень 2009 року - 15 робочих днів (норма 23 робочих дня)
Серпень 2009 року - 8 робочих днів (норма 23 робочих дня)
Вересень - 19 робочих днів (норма 22 робочих дня)
Всього - 171 робочих днів (норма 249 робочих дні).
Довідкою від 22.08.2019 року вих. № 09/88 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджуються записи, викладені у трудовій книжці позивача за період з 01 лютого 2010 року по 01 травня 2010 року підручним сталевара електропечі електросталеварної дільниці, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 01 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року підручним сталевара електропечі електросталеварної дільниці з повним робочим днем, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 01 жовтня 2010 року по 01 січня 2012 року бригадиром двору виливниць електросталеварної дільниці з повним робочим днем, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 01 січня 2012 року по 01 квітня 2012 року бригадиром двору виливниць електросталеварної дільниці, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 01 квітня 2012 року по 01 травня 2012 року бригадиром двору виливниць електросталеварної дільниці з повним робочим днем, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Між іншим, у довідці зазначено, що робоче місце атестовано наказом по ЗАТ «ММЗ «Істіл» 30.12.2004 року №144, наказом по ПрАТ «ДЕМЗ» від 28.12.2009 року №271, від 10.01.2012 року №12. Після проведення атестації робочих місць умови та характеристика праці не змінились.
Також, у довідці зазначено, що у зв'язку з тимчасовими зупинками електросталеплавильної печі і всіх технологічно пов'язаних з нею агрегатів для накопичення металобрухту ОСОБА_1 був зайнятий повний робочий день бригадиром двору виливниць електросталеварної дільниці (3-х змінний 4-х бригадний графік роботи), а саме:
Лютий 2010 року - 2 робочих дня (норма 22 робочих дня)
Березень 2010 року - 11 робочих днів (норма 23 робочих дня)
Квітень 2010 року -15 робочих днів (норма 22 робочих дня)
Всього 28 робочих днів (норма 67 робочих днів)
Січень 2012 року - 22 робочих дня (норма 23 робочих дня)
Лютий 2012 року -7 робочих днів (норма 22 робочих дня)
Березень 2012 року - 18 робочих днів (норма 23 робочих дня)
Всього - 47 робочих днів (норма 68 робочих днів)
Довідкою від 22.08.2019 року вих. № 09/89 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджуються записи, викладені у трудовій книжці позивача за період з 01 травня 2012 року по 03 липня 2013 року бригадиром двору виливниць електросталеварної дільниці, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 04 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року підручним сталевара електропечі електросталеварної дільниці, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 01 жовтня 2013 року по 06 грудня 2013 року підручним сталевара електропечі електросталеварної дільниці з повним робочим днем, що передбачено списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36;
Між іншим, у довідці зазначено, що робоче місце атестовано наказом по ЗАТ «ММЗ «Істіл» 30.12.2004 року №144, наказом по ПрАТ «ДЕМЗ» від 28.12.2009 року №271, від 10.01.2012 року №12. Після проведення атестації робочих місць умови та характеристика праці не змінились.
Також, у довідці зазначено, що у зв'язку з тимчасовими зупинками електросталеплавильної печі і всіх технологічно пов'язаних з нею агрегатів для накопичення металобрухту ОСОБА_1 був зайнятий повний робочий день бригадиром двору виливниць електросталеварної дільниці (3-х змінний 4-х бригадний графік роботи), а саме:
Травень 2012 року- 20 робочих днів (норма 20 робочих днів)
Червень 2012 року - 19 робочих днів (норма 22 робочих дня)
Липень 2012 року - 22 робочих днів (норма 23 робочих днів)
Серпень 2012 року - 6 робочих дня (норма 23 робочих дня)
Вересень 2012 року - 23 робочих днів (норма 23 робочих днів)
Жовтень 2012 року - 17 робочих днів (норма 23 робочих дня)
Листопад 2012 року - 2 робочих днів (норма 22 робочих днів)
Грудень 2012 року - 0 робочих днів (норма 24 робочий день)
Січень 2013 року - 0 робочих днів (норма 23 робочий день)
Лютий 2013 року - 0 робочих днів (норма 21 робочих днів)
Березень 2013 року - 0 робочих днів (норма 23 робочих днів)
Квітень 2013 року - 0 робочих днів (норма 22 робочих дня):
Всього - 109 робочих днів (норма 269 робочих дні)
за п'ятиденним робочим тижнем;
Травень 2013 року -0 робочих днів (норма 19 робочих днів)
Червень 2013 року - 0 робочих днів (норма 18 робочих днів)
Липень 2013 року -1 робочий день (норма 23 робочих днів)
Серпень 2013 року - 0 робочих днів (норма 21 робочий день)
Вересень 2013 року - 6 робочих днів (норма 21 робочий день)
Всього - 7 робочих днів (норма 102 робочих дня).
Окрім того, у довідках зазначена інформація щодо зайнятості позивача повний робочий день у спірний період на вищезазначених посадах.
Щодо посилання відповідача у відзиві, на те, що довідки, видані на тимчасово окупованій території не можуть бути взяті до уваги, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Водночас, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Тому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17.
При цьому, факт непереміщення підприємства ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл» (Україна) на територію, підконтрольну українській владі, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість прийняття до уваги інформації викладеної в уточнюючих довідках про пільговий характер роботи позивача.
Щодо посилання відповідача у рішенні про відмову в призначенні пенсії та у відзиві на відсутність в системі персоніфікованого обліку дати і номеру наказу, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд зазначає наступне.
Проведення атестації робочих місць за умовами праці регулюється Порядком про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442).
Відповідно до пункту першого Порядку № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Пунктом 2 Порядку № 442 визначено, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Пунктом 10 Порядку № 442 передбачено, що результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII регулюється Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п ) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 383, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Згідно із підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 383, зазначена постанова (442-92-п) набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Згідно із підпунктами 4.4 та 4.5 пункту 4 Порядку № 383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Разом з цим, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надані накази про проведення атестації робочих місць по ЗАТ «ММЗ «Істіл» 30.12.2004 року №144, по ПрАТ«ДЭМЗ» від 28.12.2009 року №271, по ПрАТ«ДЕМЗ» від 10.01.2012 року №12 та історична довідка по ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)”.
Окрім того, Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36, розділ III «Чорна металургія» підрозділ 2 «Виробництво сталі та феросплавів. Підготовка сумішей та ремонт металургійних печей» підтверджується перелік посад позивача, які дають йому право на призначення пільгової пенсії.
В контексті викладеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 17.04.2001 року по 06.12.2013 року на ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл» (Україна).
Щодо вимоги позивача про зарахування до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 року по 26.06.1987 року та з 19.06.1989 року по 31.07.1993 року, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами першою, другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно п. «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховують стаж навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації, в аспірантурі, докторантурі клінічній ординатурі. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (що діяло до 13.11.2014 року) навчальний рік починається 1 вересня і складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів. Таким чином, до періоду навчання зараховується період з 1 вересня по дату прийняття рішення кваліфікаційною комісією.
У рішенні про відмову в призначенні пенсії, відповідач зазначив про неможливість зарахування періоду навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 року по 29.06.1993 року, оскільки період навчання співпадає з періодом проходження строкової військової служби з 26.06.1987 року по 27.05.1989 року та довідку, підтверджуючу період навчання заявником не надано.
Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_3 у період з 01.09.1986 року по 29.06.1993 року позивач навчався у Донецькому політехнічному інституті, що підтверджується копією диплома НОМЕР_5 , виданому ОСОБА_1 , про те, що він закінчив Донецький політехнічний інститут за спеціальністю металургія чорних металів та рішенням Державної екзаменаційної комісії від 29 червня 1993 року присвоєно кваліфікацію спеціаліста інженер-металург. Згідно виписки із залікової відомості, ОСОБА_1 навчався та здав іспити за період з 01.09.1986 року по 29.06.1993 року.
Постановою Кабінету міністрів України від 13 серпня 1993 року «Про вдосконалення мережі вищих навчальних закладів» на базі Донецького політехнічного інституту було створено Донецький державний технічний університет.
Указом Президента України від 07 серпня 2001 року «Питання надання вищим навчальним закладам статусу національного» Донецькому державному технічному університету надано статус національного.
Відповідно до Довідки Покровсько-Ясинуватського об'єднаного міського військового комісаріату Міністерства оборони України від 15.01.2019 року №7, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 26 червня 1987 року по 27 травня 1989 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил, що також підтверджується інформацією викладеною у військовому квитку НОМЕР_4 .
Крім того, позивачем надано до суду архівну довідку, мовою оригінала: "Донецкого Национального технического университета" від 24 липня 2019 року №265/19-15 з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 01 вересня 1986 року зарахований студентом 1 курсу денного навчання металургійного факультету Донецького політехнічного інституту (наказ №1738-03 від 01.08.1986 року). З 26 червня 1987 року була надана академічна відпустка на період військової служби (наказ №1445-03 від 27.06.1987 року). З 19 червня 1989 року вважався повернутим на денне навчання (наказ №1434-03 від 27.06.1989 року). 31 липня 1993 року був відрахований зі складу студентів у зв'язку з закінченням інституту (наказ 1525-03 від 29.06.1993 року).
Розглянувши довідку, суд зазначає, що навчальний заклад Донецький політехнічний інститут, було створено в період, коли м. Донецьк Донецької області знаходилося під контролем української влади, отже - відповідно до законодавства України всі первинні документи, що підтверджують період навчання позивача, були створені до проведення АТО і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на зарахування періоду навчання до стажу роботи, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на вказаній території.
Разом з цим, враховуючи, що у період з 26 червня 1987 року по 27 травня 1989 року позивач проходив військову службу в лавах Збройних Сил, відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 року по 25.06.1987 року та з 19.06.1989 року по 29.06.1993 року (оскільки рішення кваліфікаційною комісією прийнято саме 29.06.1993 року).
В контексті викладеного, суд зазначає, що відмовляючи позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач діяв необґрунтовано, без дотримання принципу пропорційності та без надання обґрунтувань документам, наданим позивачем при призначенні пенсії, отже, формально.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення відповідача від 19.04.2019 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.02.2019 року про призначення пенсії на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” періоду роботи позивача в ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” з 17.04.2001 року по 06.12.2013 року з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні, а також до страхового стажу період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 року по 25.06.1987 року та з 19.06.1989 року по 29.06.1993 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. квитанцією від 17.09.2019 року за подання до суду адміністративного позову до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19.04.2019 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, б.13, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактична адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 06.02.2019 року про призначення пенсії на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” періоду роботи позивача в ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” з 17.04.2001 року по 06.12.2013 року з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні, а також до страхового стажу період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 року по 25.06.1987 року та з 19.06.1989 року по 29.06.1993 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, б.13, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактична адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 28 жовтня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя П.В. Кочанова