провадження № 1-кс/631/439/19
справа № 631/981/18
24 жовтня 2019 року селище міського типу Нова Водолага
Слідчий суддя Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю
з боку сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_2
а також:
секретаря судового засідання ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага Харківської області кримінальне провадження за скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора, яка полягає у не закритті кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, -
Адвокат ОСОБА_5 , який діє як захисник підозрюваного ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Нововодолазького районного суду Харківської області зі скаргою на бездіяльність прокурора, здійснюючого процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018220390000324 від 03.07.2018 року, що полягає у його не закритті на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
На обґрунтування скарги захисник зазначив, що в провадженні СВ Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУ НП України в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12018220390000324 від 03.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, в межах якого він надає правову допомогу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до договору про надання правової допомоги № 49-18 від 15.12.2018 року, що підтверджується ордером серії АХ № 1001187 від 19.07.2019 року. 29.08.2018 року його підзахисному вручено повідомлення про підозру, складено обвинувальний акт та укладено угоду про примирення, які надіслані до суду. Однак 11.12.2018 року Валківським районним судом Харківської області у задоволенні угоди про примирення відмовлено й зазначено, що кримінальне провадження слід продовжити у загальному порядку. Незважаючи на те, що така ухвала суду не підлягає апеляційному оскарженню, прокурор подав апеляційну скаргу, у відкритті апеляційного провадження за якою відповідним процесуальним рішенням апеляційної інстанції відмовлено. Матеріали з суду надійшли до прокурора тільки 08.08.2019 року, після цього ним внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань й продовжено досудове розслідування. Однак станом на 21.10.2019 року двохмісячний термін досудового розслідування сплинув, а тому є всі підстави застосувати приписи кримінального процесуального кодифікованого закону щодо закриття провадження, однак процесуальний керівник бездіє, а тому він просив зобов'язати його (процесуального керівника Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області) закрити кримінальне провадження № 12018220390000324 від 03.07.2018 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Скаржник - адвокат ОСОБА_5 , який діяв на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ХВ № 002207), виданого 21.03.2018 року на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області № 16 від 21.03.2018 року та відповідного ордеру (серії АХ № 1001187), виданого 21.10.2019 року, у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду скарги був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом здійснення судового виклику за допомогою мобільних та електронних засобів зв'язку, однак у порядку, передбаченому частиною 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, звернувся до слідчого судді із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № ЕП-1073/19-вх від 23.10.2019 року, про розгляд справи за його відсутності внаслідок зайнятості у іншому процесі у Валківському районному суді Харківської області, зазначивши, що скаргу підтримує повністю та просить її задовольнити, зобов'язавши прокурора закрити кримінальне провадження № 12018220390000324 від 03.07.2018 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Процесуальний керівник у кримінальному провадженні № 12018220390000324 від 03.07.2018 року - прокурор Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2 , який діяв на підставі постанови про призначення групи прокурорів, прийнятої 03.07.2018 року Першим заступником керівника Первомайської місцевої прокуратури радником юстиції ОСОБА_6 , у судове засідання з'явився та пояснив, що скарга, на йогу думку, задоволенню не підлягає, та взагалі, скаржник до зали судових засідань не з'явився та не надав належних повноважень щодо своєї участі у цьому судовому процесі. Більш того, адвокат подає чисельні скарги, однак жодного разу до слідчого судді не з'явився, в подальшому просить їх залишити без розгляду, чим навмисно затягує строки досудового розслідування. Просив у задоволенні скарги відмовити повністю.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час розгляду скарги, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до висновку про те, що скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора, яка полягає у не закритті кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді слідчого судді належного суду.
Кримінальний процесуальний кодекс України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями) у пункті 18 частини 1 статті 3 визначає, що до повноважень слідчого судді як судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
В силу приписів статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі та ратифікованій Україною 17.07.1997 року відповідним Законом № 475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Як визначає Конституція України, прийнята 28.06.1996 року, в своїй статті 19, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Отже предметом судового контролю, яке здійснює слідчий суддя, є, зокрема, рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Порядок оскарження бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачений параграфом 1 глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Частина 1 статті 303 цієї глави надає перелік бездіяльності слідчого або прокурора, що підлягає оскарженню під час досудового провадження, із зазначенням того, хто це може зробити. Цей перелік є вичерпним.
В силу пункту 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України заявник на досудовому провадженні може оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Тобто процесуальний закон вимагає наявності зв'язку між зверненням заявника до слідчого судді й розгляду його скарги у судовому засіданні відповідно до порядку, визначеному Кримінальним процесуальним законодавством України.
Аналізуючи норму процесуального закону щодо порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, тобто статті 306 - 307 Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що скарга розглядається за обов'язковою участю особи, яка подала скаргу, чи її захисника або представника й за результатами її розгляду постановляється ухвала, яка може бути про:
1)скасування рішення слідчого чи прокурора;
2)зобов'язання припинити дію;
3)зобов'язання вчинити певну дію;
4)відмову у задоволенні скарги.
Отже, кримінальне процесуальне кодифіковане законодавство України не передбачає прямої вказівки на те, що слід робити слідчому судді у разі надходження заяви скаржника чи його адвоката або представника про розгляд скарги за його відсутності.
Проте таке роз'яснення надане Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму Узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» з метою сприяння забезпеченню правильного застосування слідчими суддями процесуального законодавства при ухваленні відповідних судових рішень, що є визначальним з огляду на дотримання законних прав та інтересів людини і громадянина.
Так, пунктом 7 та висновками вказаного Узагальнення зауважене, що «з моменту набрання чинності діючим кримінальним процесуальним кодексом України постало питання дій суду в разі неявки особи, яка звернулась зі скаргою, на засідання з розгляду такої скарги, оскільки Кодекс, крім вимоги щодо обов'язкової участі скаржника, питання дій суду в разі його неявки не регламентує. Результати аналізу судової практики свідчать, що дуже часто особа, яка звертається зі скаргою, або в самій скарзі, або в окремому клопотанні просить суд розглядати скаргу без її участі. В одних випадках судді, з огляду на засаду диспозитивності в кримінальному провадженні, згідно з якою сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом, здійснюють розгляд відповідних скарг без участі осіб, які їх подали. У інших випадках у разі неявки скаржника слідчі судді постановляють ухвали про залишення відповідних скарг без розгляду. Саме такий підхід суду відповідає вимогам частини 3 статті 306 кримінального процесуального кодифікованого закону, згідно із якою розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Цієї позиції дотримуються і в своїй практиці апеляційні суди».
Таким чином, у контексті вирішення питання про дії суду в разі відсутності скаржника, який заявив клопотання про розгляд скарги без його участі, а також належним чином повідомленого скаржника, який не з'явився, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає за доцільне слідчим суддям у таких випадках залишати відповідну скаргу без розгляду, що надає скаржнику можливості повторно звернутись із такою в суд.
Ураховуючи наведене, слідчий суддя водночас бере до уваги і приписи норми, що міститься у статті 55 Конституції України, якою кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань та посадових осіб.
Разом з тим приписи статей 21 і 24 Кримінального процесуального кодексу України гарантують кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом, а також на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Отже, право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і інших осіб, що беруть участь у ньому.
Керуючись принципом забезпечення доступу до правосуддя законодавцем було запроваджено інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який є однією із головних засад кримінального провадження.
Порядок, умови розгляду скарг, а також реалізація повноважень слідчого судді за результатами таких розглядів, також регламентовані саме параграфом 1 глави 26 Кримінального процесуального кодифікованого закону України.
Зокрема, частиною 1 статті 304 зазначеного нормативно-правового акту встановлено десятиденний строк, упродовж якого особа має право звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, що передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу.
Зазначена останньою норма кримінального процесуального права визначає предмет та суб'єкт оскарження й наводить вичерпний перелік випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення на досудовому розслідуванні.
З огляду на таке, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає:
?у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
?у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті цього Кодексу;
?а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
При цьому, бездіяльність, яка зазначена останньою (тобто полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений кримінальним процесуальним кодифікованим законом України строк, передбачає три обов'язкові ознаки:
1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію;
2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк;
3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, наведена норма процесуального права надає дозвіл звернутися до слідчого судді зі скаргою не на будь-яку бездіяльність посадових осіб, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством України.
Аналогічної думки й Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної у його Узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», що є обов'язковою для суддів нижчих інстанцій до тих пір, поки не буде спростована практикою Верховного суду.
Системно аналізуючи норми кримінального процесуального кодифікованого законодавства України, зокрема, пункт 9 частини 2 статті 36 та пункт 8 частини 2 статті 40, можна дійти висновку про те, що наведеним вище ознакам процесуального кримінального права відповідає й бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання прокурором вимог, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 283 і пунктом 10 частини 1 та абзацом 3 частини 4 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими кримінальне провадження закривається прокурором в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, та у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя також враховує приписи частини 1 статті 304 Кримінального процесуального кодексу України про те, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
При цьому, як зауважує Вищій суд у вище наведеному Узагальненні, у разі вчинення бездіяльності, яка з огляду на норми процесуального закону є тривалою, так як строк її виконання не обмежений у часі і моментом завершення її є винятково саме виконання, тому вона має лише початковий момент і не має кінцевого.
Зі змісту скарги убачається, що заявник скаржиться на бездіяльність прокурора щодо не закриття кримінального провадження після спливу строку досудового розслідування з часу повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, який не є ані тяжким, ані особливо тяжким проти життя та здоров'я особи.
Зміст пункту 1 частини 2 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України зобов'язує прокурора зробити це у найкоротший строк.
Таким чином, норма процесуального права не обмежує його в часі, лише зазначаючи, що строк виконання такого обов'язку має бути найкоротшим.
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що бездіяльність прокурора щодо будь-якого не закриття провадження у справі є тривалою як така, що має лише початковий момент і не має кінцевого, й зникає винятково моментом виконання покладеного на процесуального керівника обов'язку, слідчий суддя вважає, що скаргу подано захисником у строк.
Однак, із оглядом на зміст зазначеного вище рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води), а також виходячи з засад диспозитивності, визначених у частині 1 статті 26 Кримінального процесуального кодексу України, про те, що сторони кримінального провадження, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом, слідчий суддя зауважує, що порушення захищеного приписами статті 64 Основного Закону нашої Держави права на судовий захист є тільки тоді, коли не прийняті до розгляду, зокрема, скарги, оформлені у процесуальний спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Так, з матеріалів цього кримінального провадження вбачається, що із відповідною скаргою, яка розглядається слідчим суддею, звернувся захисник підозрюваного, повноваження якого згідно із частиною 1 статті 50 Кримінального процесуального кодексу України повинні бути підтверджені свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
При цьому слідчий суддя ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду, прийнятої 06.02.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 752/11464/16-к (провадження № 51-355 км 17),- щодо тлумачення пункту 2 частини 1 статті 50 Кримінального процесуального кодексу України, в пункті 16 якої суд дійшов висновку про те, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо - на додаток до документу, передбаченого пунктом 1,- захисник надав хоча б один з документів, передбачених пунктом 2 частини 1 цієї статті.
Ретельно дослідивши долучені до скарги копії документів на підтвердження повноважень скаржника - захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , слідчий суддя упевнився, що ним надано копію документу, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 50 кримінального процесуального кодифікованого закону України (свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ХВ № 002207), виданого 21.03.2018 року на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області № 16 від 21.03.2018 року) та один з документів, передбачених пунктом 2 частини 1 цієї статті (ордер (серії АХ № 1001187), виданий 21.10.2019 року.
Перевіряючи наданий ордер на відповідність вимогам діючого законодавства України, слідчий суддя бере до уваги, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регламентовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012 року (зі змінами та доповненнями), частина 2 статті 26 якого визначає ордер - як письмовий документ, що у випадках, встановлених цим законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
З огляду на таке, Рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 року затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (у новій редакції), що у той же день набрало чинності і у відповідності до пункту 1 якого встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Таким чином, згідно із пунктами 3, 4 та 12 зазначеного нормативно-правового акту в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордеру та він повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням, а саме: пунктом 12, де чітко регламентовано, що ордер повинен містити, зокрема:
1)посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа (підпункт 12.3. Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги);
2)дату його видачі (підпункт 12.9. Положення);
3)а також адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/ адвокатського об'єднання, яке видає ордер (підпункт 12.7 цього ж Положення).
Ураховуючи, що частиною 1 та 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» обумовлено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі й до нього застосовуються загальні вимоги договірного права, беручи до уваги, що датою видачі ордеру є 21.10.2019 року, а датою договору, на підставі якого його видано - 15.12.2019 року (тобто дата, яка ще не настала відповідно до загальних правил спливу терміну у часі), наданий ордер не відповідає ані здоровому глузду, ані приписам спеціального закону, що регламентує адвокатську діяльність в нашій державі, ані вимогам Положення про ордер щодо його оформлення.
Крім того, слідчий суддя також розуміючи зміст підпункту 12.14 пункту 12 діючого Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, звертає увагу адвоката на те, що адрес робочого місця адвоката та адрес місцезнаходження адвокатського бюро, яке видає ордер, маючи посилання на один і той же будинок, вулицю, місто, район та область, зазначає різні поштові індекси (63002 та 63001), що неприпустимо, оскільки такого не може бути у природі.
Отже, наведене дає підстави вважати, що документи, які підтверджують повноваження скаржника, оформлені не у законний спосіб, а тому не можуть бути взяті слідчим суддею до уваги.
Таким чином, аналізуючи всі обставини, встановлені і перевірені під час судового розгляду скарги, а також ураховуючи наведені вище норми процесуального й матеріального права, слідчий суддя доходить до однозначного висновку про необхідність постановлення ухвали про залишення скарги захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора, яка полягає у не закритті кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року Законом № 475/97-ВР; статтями 19, 55 і 64 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року; Узагальненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування»; пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; статтями 26 і 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012 року (зі змінами та доповненнями); рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги (у новій редакції), затвердженим Рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 року, постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду, прийнятої 06.02.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 752/11464/16-к (провадження № 51-355 км 17), статтями 3, 21, 24, 26, 36, 40, 45, 50, частиною 2 статті 110, статтями 134 - 138, 219, 283, 284, 303 - 307, частиною 3 статті 309, статтями 318, 319, 321, 322, 328 - 330, 342 - 347, 350, 358, 363 - 364, 366, 369 - 372, 376, частиною 3 статті 392, статтями 532 та 533 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями), -
Скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора, яка полягає у не закритті кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, залишити без розгляду.
Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Повний текст ухвали було постановлено з урахуванням приписів частини 7 статті 115 Кримінального процесуального кодексу України, виготовлено шляхом комп'ютерного набору, підписано слідчим суддею та оголошено у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду 28.10.2019 року об 11 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя: ОСОБА_1