Справа № 462/5192/19
(заочне)
21 жовтня 2019 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Колошкіна П.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 15 824,41 грн., з урахуванням обов'язкових податків і зборів, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2018 року по день ухвалення рішення суду. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала контролером радіо-електронної апаратури та приладів шостого розряду відділу 537 ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА». З 05.09.2018 року вона була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Станом на день звільнення з роботи і по даний час відповідач не виплатив їй заборгованість із заробітної плати. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 15.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
В подальшому ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року суд, з власної ініціативи, для об'єктивного та повного з'ясування обставин справи, перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання 21 жовтня 2019 року сторони не з'явилися, хоча про дату, час і місце проведення такого були повідомлені належним чином. При цьому, від позивача поступила заява, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу за її відсутності, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, не направив у судове засідання свого представника, відзиву, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.10.1998 року працювала на посаді контролера радіо-електронної апаратури та приладів ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» і з 05 вересня 2018 року була звільнена з підприємства за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки /а.с.7-10/.
Також встановлено, що в день звільнення позивачу не виплачено нараховану заробітну плату. Згідно даних довідки ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» № 285 від 26.07.2019 року сума заборгованості із виплати заробітної плати позивачу становить 15824,41 грн. /а.с.11/.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Таким чином, заборгованість невиплаченої позивачу в день звільнення заробітної плати складає 15824,41 грн., що не заперечується відповідачем, а відтак повинна бути стягнута із відповідача на користь позивача.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно даних довідки ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» №333 (а.с. 24) встановлено, що сума 15824,41 грн. заборгованості з виплати заробітної плати позивачу, яка підлягає стягненню на користь останньої, визначена в результаті утримання обов'язкових податків та зборів із нарахованої заробітної плати.
Тому, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 15824,41 грн., з урахуванням сплачених обов'язкових податків та зборів.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з наступного.
Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Як вбачається із роз'яснень даних у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Як встановлено, станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.
Згідно довідки ДП «ЛДЗ «Лорта» № 292 від 05.08.2019 року та довідки ДП «ЛДЗ «Лорта» № 333 від 27.09.2019 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 210,78 грн., без урахування податків та зборів /а.с.12, 24/.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2018 року по 21.10.2019 року (до ухвалення рішення по справі), що включає 274 робочих дні, складає 57 753,72 грн. (210,78 грн. х 274 робочих дні).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги і їх розмір є доведеними позивачем, а тому позов підлягає задоволенню і з відповідача слід стягнути на користь позивача невиплачену заробітну плату у розмірі 15824,41 грн., з урахуванням сплачених обов'язкових податків та зборів, та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 57 753,72, без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 768,40 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а судовий збір в розмірі 768,40 грн. за позовну вимогу про стягнення заробітної плати, від сплати якого позивач була звільнена, - з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» (ЄДРПОУ - 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1, р/р НОМЕР_1 ПАТ АКБ «Укргазбанк», МФО: 320478) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 15824,41 грн. невиплаченої заробітної плати, з урахуванням вже сплачених обов'язкових податків та зборів, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2018 року по 21 жовтня 2019 року у розмірі 57 753,72 грн., без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 - 768,40 грн. судового збору.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь держави - 768,40 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м. Львова.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст судового рішення складений 21 жовтня 2019 року.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю. Колодяжний