Справа №359/9127/19
Провадження № 3/359/3226/2019
Протокол №0445/12500/19
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
25 жовтня 2019 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його представника ОСОБА_1 та представника митниці Ясінської О.Я., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Київської митниці ДФС, про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, щодо громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Тернопільська область, зі слів пасажира місце проживання: АДРЕСА_1 , пенсіонер, паспорт НОМЕР_1 , виданий 15.12.2010, орган що видав 6110, -
27.08.2019 року о 08 годині 40 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу „Приліт” терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_2 , який прилетів до України з США, м. Нью-Йорк, рейсом № 232 літаком а/к «МАУ», своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. «Зелений коридор» призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Перетин пасажиром «зеленої лінії», згідно Наказу Міністерства Фінансів України № 671 від 03.08.2018р. «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю ним обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю.
На підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України громадянину було задано запитання щодо наявності готівкових коштів, пасажир відповів, що має при собі близько 26 000 доларів США. Після цього пасажиру було запропоновано пред'явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиром було видано готівку в дпоклажа).
Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування.
Зі слів громадянина України ОСОБА_2 , вищевказана валюта належить пасажиру особисто.
Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує в еквіваленті 9999 євро.
З виявленої суми, пасажирці було пропущено 11064 доларів США (еквівалент 9999 євро станом на 27.08.2019р.) За протоколом про порушення митних правил вилучено 15400 доларів США.
На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз'яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався.
Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_2 , під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином України ОСОБА_2 , який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор» готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для фізичних осіб, відповідно до Постанови Правління НБУ №3 від 02.01.2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей», та мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.
У зв'язку з цим працівниками митниці 27.08.2019 року, складено протокол про порушення митних правил №0445/12500/19, один примірник якого вручено під підпис громадянину України ОСОБА_2 , і в якому було зазначено про час та місце розгляду справи про порушення митних правил.
На підставі ст. 511 МК України за протоколом про порушення митних правил № 0445/12500/19 вилучено:долари США за курсом НБУ станом на 27.08.2019 р. за 100 Доларів США - 2506-289 гривень, кількістю 15400 доларів США, вартістю 385968 грн. 50 коп.
Підстав для відкладення розгляду справи, направлення матеріалів для додаткової перевірки, закриття провадження в справі, - не встановлено.
У судове засідання ОСОБА_2 з'явився, вину визнав та просив суворо не карати. Зазначив, що грошові кошти, які він мав при собі це його особисті грошові кошти, зароблені у Нью-Йорку. Зазначив, що на запитання представника митниці відповів чесно та не намагався приховувати грошові кошти. Недекларування грошових коштів лише результат його необізнаності та незнання митного законодавства України. Просив повернути вилучені грошові кошти.
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Варварський В.А. в судове засідання з'явився, повністю підтримав надані пояснення ОСОБА_2 та просив повернути вилучені працівниками митниці грошові кошти.
Представник митниці у судовому засіданні протокол підтримав, та зазначив, що громадянин України ОСОБА_2 скоїв порушення митних правил, яке передбачене ст. 471 МК України, у зв'язку з чим просив застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти.
Суддя, заслухавши думку представника митниці, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її представника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях громадянина України ОСОБА_2 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України.
Так, громадянин України ОСОБА_2 обрав вид митного оформлення зону спрощеного митного оформлення "зелений коридор", а тому відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України.
Відповідно до п. 5 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей", затвердженого постановою Правління НБУ № 3 від 02.01.2019 року фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.
При цьому у п. 6 вказаного Положення закріплено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Диспозицією ст. 471 МК України встановлено, що правопорушенням є порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
У п. 2 розділу V Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 671 від 03.08.2018 року, закріплено, що перетин громадянином зеленої лінії, яка позначає початок "зеленого коридору", вказує, що для проходження митного контролю ним обрано "зелений коридор", і декларування здійснюється шляхом вчинення дій.
Таким чином, із зазначених норм слідує, що відповідальність за порушення митних правил настає для громадянина, який обрав проходження митного контролю "зеленим коридором", - з моменту перетину останнім "зеленої лінії", що позначає початок "зеленого коридору".
Так, вина правопорушника, окрім особистого ним визнання, як вчиненого з необережності та неумисно, підтверджується, дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, долученими до протоколу про порушення митних правил №0445/12500/19 та встановлена судом.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Крім того, згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 ЗУ "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Згідно з Статтею 1 Протоколу N 1 до даної Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. З аналізу застосування зазначеної норми випливає, що положення даної статті містять три окремі правила. Перше правило має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном, друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, а третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.
Згадані правила не застосовуються окремо, тлумачаться в контексті загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних (громадських) інтересах; права регулювати використання власності; права встановлювати систему оподаткування.
Згідно до практики ЄСПЛ, на підставі висновків у його рішеннях для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Протоколу до Конвенції.
Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (до 10 000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.
Об'єктивна сторона правопорушення, яке вчинила громадянин України ОСОБА_2 полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в "зеленому коридорі", тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.
Згідно з ст. 471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти.
Таким чином, з огляду на вищевказані критерії правомірності позбавлення володіння згідно зі ст. 1 Протоколу до Конвенції, не викликають сумнівів щодо застосування адміністративного стягнення конфіскації товарів, та відповідає першим двом критеріям. Втручання є правомірним, адже конфіскація прямо встановлена і передбачена законом, а саме санкцією ст. 471 МК України. Конфіскація здійснюється для задоволення наявного суспільного інтересу, адже таким інтересом є додержання встановленого законами України порядку переміщення товарів через митний кордон нашої держави.
Проте відповідність третьому критерію - справедливій рівновазі між суспільним та приватним інтересам є не очевидною. Він є оціночним і стосується кожної конкретної справи, а тому встановлюється окремо щодо кожного порушника митних правил на підставі безпосереднього з'ясування обставин і фактів.
ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України","Гирлян проти Росії" від 09.10.2018).
При вирішенні питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення (чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв'язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.
За матеріалами справи жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.
Ввезення даної суми на територію України фізичними особами допускається, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Таким чином, єдине діяння, яке вчинив громадянин України ОСОБА_2 полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.
Так, у п. 28 рішення "Гирлян проти Росії" від 09.10.2018 (скарга № 35943/15) суд повторює, що для того, щоб бути пропорційним, втручання повинно відповідати серйозності порушення і санкції з огляду на тяжкість злочину, за яке воно призначене для покарання - в даному випадку недотримання вимоги декларації - а не серйозність будь-якого передбачуваного порушення, яке насправді не було встановлено, наприклад, злочин відмивання грошей або ухилення від сплати податків (див. Ісмаїлов, § 38, Grifhorst, § 102, і Boljeviж, § 44).
Отже, з огляду на практику Європейського суду, за вищевказане правопорушення, яке полягає в недекларуванні іноземної валюти, громадянин України ОСОБА_2 підлягає адміністративному стягненню у виді штрафу.
При цьому суддя звертає увагу, що представник митниці, у судовому засіданні, не довів і навіть не стверджував, що одного такого адміністративного стягнення не достатньо для досягнення бажаного стримуючого і карного впливу і запобігання порушень вимог про декларування. Пояснення представника митниці щодо застосування конфіскації обґрунтовуються виключно тим, що таке додаткове адміністративне стягнення передбачене ст. 471 МК України, як обов'язкове.
Також шкода, яку громадянин України ОСОБА_2 потенційно міг завдати державі, була незначною:івна не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби ввн ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території України. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків, внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації.
Крім того, застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою.
На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При прийнятті рішення суддя враховує, зазначені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та її представником, в судовому засіданні обставини. Грошові кошти, які мав при собі громадянин України ОСОБА_2 при перетині державного кордону України, є його заробітною платою та особистими заощадженнями та призначені родини. Конфіскація цих коштів, на які розраховував громадянин України ОСОБА_2 поставить його в скрутне матеріальне становище.
Відповідно п. 10 ч. 2 Конвенції про захист заробітної плати № 95: "Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї".
Крім того, в даному випадку, суддя враховує те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані з приводу того, що громадянин України ОСОБА_2 намагався умисно обійти митні правила України. Таким чином, громадянин України ОСОБА_2 допустив порушення митних правил випадково, через власну неуважність.
Обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про незаконність походження вказаних коштів.
Крім цього, із рішень Європейського суду з прав людини однозначно слідує, що законно здобута власність, утрачена через ненавмисну погрішність, без сумніву, є об'єктом захисту ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції.
Так, у справі "Гирлян проти Росії" від 09.10.2018 (скарга № 35943/15) Європейський суд зазначив, що національний суд при прийнятті рішення просто посилався на "характер і небезпеку злочину" і "інформацію про характер (заявника)", але не питав, чи було замовлення на конфіскацію на користь суспільства або дотриманий необхідний баланс. Тобто сфера огляду, проведена національними судами, була занадто вузькою, щоб задовольнити вимогу пошуку "справедливого балансу", властивого п. 2 статті 1 Протоколу № 1. Адже суд цікавив тільки факт учинення правопорушення, але не враховано право особи на мирне користування своїм майном. На думку Суду, така жорстка система не в змозі забезпечити необхідний справедливий баланс між вимогами загальних інтересів і захистом права людини на власність. Міра конфіскації поклала на заявника індивідуальне і надмірне навантаження і була неспіврозмірна скоєному злочину.
Питання захисту власності є актуальним на усьому загальноєвропейському правовому просторі, адже виключно законами України визначається правовий режим власності пункт 7 частини першої статті 92 Конституції України.
Рішенням ЄСПЛ від 11.07.2019 «Садоча проти України» (скарга №77508/11) було констатовано порушення Україною статті 1 Першого пр. отоколу до Конвенції. Суд установив, що конфіскація всієї незадекларованої під час проходження митного контролю суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення.
Разом з цим Європейський суд з прав людини зазначав, що його рішення, які до речі є джерелом права в Україні, фактично слугують не лише для вирішення справ, направлених до Суду, але, взагалі, для роз'яснення, захисту та розвитку правил, встановлених Європейською конвенцією з прав людини («Конвенція»), що сприяє дотриманню державами зобов'язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони (Ireland v. the United Kingdom, § 154). Таким чином, місія системи, створеної Конвенцією, полягає у визначенні питань державної політики в загальних інтересах, що підвищує стандарти захисту прав людини та розширює судову практику в сфері прав людини у всьому суспільстві держав-членів Конвенції (Konstantin Markin v. Russia [ВП], § 89).
З огляду на зазначені вище обставини цієї справи та практику Європейського Суду з прав людини вбачаються підстави для висновку, що застосування до громадянки України ОСОБА_3 і штрафу, і конфіскації предметів порушення митних правил, що передбачено санкцією ст.471 МК України як безальтернативне стягнення, буде порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника і буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі "правопорушення та відповідальності".
Тому, застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є безумовним порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, а саме втручання в право громадянина України ОСОБА_2 на повагу власності, так як є не пропорційним, оскільки покладає на нього "індивідуальний надмірний тягар".
При цьому конфіскація вилученої валюти, буде сприяти лише погіршенню матеріального становища правопорушника, а ніяк не сприятиме вихованню громадянина України ОСОБА_2 та попередженню вчиненню ним нових порушень.
Таким чином, враховуючи характер скоєного, виходячи із ч. 3 ст. 462 МК України, матеріали справи, встановлені судом обставини, зазначені норми закону, суддя дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.). З цього приводу підстав для застосування додаткового покарання - конфіскації вилученої валюти у суду немає, яке вказане в санкції ст. 471 МК України.
Саме таке стягнення суддя вважає достатнім для виправлення та належної поведінки громадянина України ОСОБА_2 в подальшому.
Відповідно до ч. 1 ст. 520 МК України витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються з державного бюджету.
Таким чином, з правопорушника громадянина України ОСОБА_2 на користь Київської митниці ДФС слід стягнути витрати, понесені Київською митницею ДФС на транспортування предметів правопорушення в справі про порушення митних правил від 27.08.2019 р. № 0445/12500/19 до місця зберігання 27.08.2019 р. у розмірі 19 грн. 75 коп. (а.с.20).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути з громадянина України ОСОБА_2 , на яку накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.
Керуючись ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 3, 10, 366, 462, 471, 520 МК України, ст. ст. 8, 23, 33, 40-1 КУпАП, суддя -
Визнати винним громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 15.12.2010, орган що видав 6110, у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.
Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0445/12500/19 від 27.08.2019 року готівку в розмірі 15400 (п'ятнадцять тисяч чотириста) доларів США - повернути громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 15.12.2010, орган що видав 6110.
Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави України (отримувач коштів: Борисп.УК/Бориспіль/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA328999980000031119106510004; код класифікації доходів: 21081100).
Стягнути з громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 15.12.2010, орган що видав 6110, на користь державного бюджету України (отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA118999980000031218206010004; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Стягнути з громадянини України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 15.12.2010, орган що видав 6110, на користь Київської митниці ДФС (р/р № 35211035089083, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 39470947) понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 19 (дев'ятнадцять) грн. 75 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова суду набрала законної сили ___________________.
Суддя С.М. Вознюк