Справа № 283/1818/19
Провадження №2/283/721/2019
28 жовтня 2019 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Міхненка С.Д.
за участю
секретаря судового засідання - Ільніцької С.В.
позивача
відповідача, представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та визначення місця проживання неповнолітньої дитини,-
12 серпня 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача.
В судовому засіданні позивач з уточненням позовних вимог позов підтримала.
Зазначила, що 12 травня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Малинського району Житомирської області був зареєстрований шлюб між нею та ОСОБА_3 .
Від даного шлюбу у сторін є діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сімейні відносини не склалися, фактичні шлюбні відносини на даний час повністю припинені, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, майже не спілкуються, до примирення не прагнуть, а тому сім'я розпалася остаточно. Таким чином шлюб носить виключно формальний характер.
Отже рішення позивача щодо розірвання шлюбу є виваженим та остаточним.
Відповідач працює енергетиком на ПрАТ «Прожектор» та ТОВ «Прожектор» м. Малина, отримує офіційний заробіток, а тому має можливість сплачувати аліменти на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Також, у зв'язку з різницею у методах виховання дітей, негативною обстановкою в сім'ї та неприпустимою поведінкою відповідача щодо неї та її неповнолітніх дітей, ОСОБА_2 просить визначити місце проживання ОСОБА_5 , 2009 року народження разом з нею за місцем проживання її батьків за адресою: АДРЕСА_1 .
Пояснила , що з приводу протиправної поведінки відповідача вона у березні 2016 року зверталась до правоохоронних органів і постановою суду від 28 березня 2016 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Також у квітні 2017 року відповідач проявив насильство до старшої дочки ОСОБА_4 , що виразилось у погрозі застосування фізичного насильства та образ дочки.
З цього приводу ОСОБА_2 звернулась із заявою до правоохоронних органів.
Також внаслідок цих дій відповідача, ОСОБА_4 була взята на облік службою у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради як така, що перебуває у складних життєвих обставинах.
Позивач працює на посаді бухгалтера в ТОВ « Амстедам - Рейл » має стабільний заробіток, проживає разом з батьками, які проявляють турботу щодо свої внучок та допомагають ОСОБА_2 по догляду за дітьми.
В будинку батьків створені усі умови для проживання та навчання дітей.
Відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , 2009 року народження з матір'ю; погодився сплачувати аліменти на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 2200 грн. по 1100 грн. на кожну дитину щомісячно; в частині вимог про розірвання шлюбу позов визнає повністю.
Зазначив, що є інвалідом 3 групи пожиттєво, має соціальну пенсію у розмірі 2000 грн., яку витрачає на придбання ліків та підтримання свого стану здоров'я.
Працює на ТОВ «Прожектор» та ПрАТ «Прожектор». Його сукупний місячний дохід, з врахування пенсії, становить 7219,57 грн.
Також відповідач щомісячно несе витрати на утримання будинку. Отже з урахуванням усіх витрат, має можливість сплачувати аліменти на дітей у розмірі 2200 грн.
При визначенні місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , відповідач просить суд врахувати обставини, що свідчать про ставлення обох батьків до виховання та розвитку дитини.
Так, зокрема, позивач своїми діями створює йому всілякі перешкоди для того, щоб він не міг з нею спілкуватися, хоча ОСОБА_5 , прихильна до нього.
Також ОСОБА_3 цікавиться життям дитини, бажає брати участь у її вихованні.
Відповідач має власний будинок в якому створені всі умови для виховання та розвитку дитини, а тому просить залишити ОСОБА_5 проживати з ним.
Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 12 травня 2001 року підтверджується те, що сторони з 12 травня 2001 року перебувають у шлюбі, про що у Книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис за №58 (а.с.5).
Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони перебувають в стійких неприязних стосунках і майже не спілкуються, позивач до примирення не прагне, сторони не ведуть спільне господарство, не мають спільного сімейного бюджету, а тому суд вважає, що сім'я розпалася остаточно.
Згідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Копіями свідоцтв про народження дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується, що їх батьком є відповідач (а.с.6,7).
Діти проживають з позивачем.
У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 офіційно працевлаштований, працює в ТОВ « Прожектор » та ПрАТ « Прожектор », його середньомісячна заробітна плата за період з вересня 2018 року по вересень 2019 року в даних підприємствах становить відповідно 1205 грн. та 5569 грн. , а всього 6774 грн.
Відповідач є особою з інвалідністю 3 групи та отримує пенсію в розмірі 2000 грн.
Інших дітей, дружини, непрацездатних батьків на його утриманні не має.
Відповідно до ст.183 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Таким чином, суд з урахування досліджених доказів, вважає, що розмір аліментів, який повинен стягуватись з відповідача на утримання дітей повинен становити 1/3 частку його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 14 травня 2009 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Батьком дитини записаний ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_2 (а.с.6).
В судовому засіданні встановлено, що батьки малолітньої дитини офіційно працевлаштовані мають стабільний заробіток.
Висновком органу опіки і піклування виконавчого комітету Малинської міської ради від 21 жовтня 2019 року встановлено, що малолітня ОСОБА_5 та її сестра ОСОБА_4 проживають з матір'ю, у якої наявні всі умови для проживання дітей та їх гармонійного розвитку.
Орган опіки та піклування дослідивши обставини справи, вважає за доцільне залишити проживати малолітню ОСОБА_5 разом з її матір'ю ОСОБА_2
Дослідивши умови проживання батька ОСОБА_3 , також встановлено, що останній має всі умови для проживання його дочки.
В судовому засіданні була заслухана малолітня ОСОБА_5 , яка висловила бажання проживати разом із матір'ю , пояснивши, що їй там проживати зручно та комфортніше.
Проживати разом з батьком вона відмовляється, не заперечую щоб останній бачився з нею.
Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 вказувала, що вона належним чином виконує свої батьківські обов'язки, має самостійний дохід, належні умови для проживання дитини, піклується про її фізичне та духовне виховання, виховує дітей в атмосфері турботи та любові. ОСОБА_5 висловлює бажання проживати з нею за місцем свого постійного проживання.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Суди встановив, що як батько, так і мати дитини, належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, позитивно характеризуються в побуті та на роботі, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами.
Кожна із сторін має самостійний дохід, який може забезпечити дитині належні умови проживання, виховання та навчання.
Встановлено, що матеріально-побутові умови та рівень комфорту, які може забезпечити дитині мати, істотно не відрізняються від умов, які на даний час надає дитині батько.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що визначальне значення при вирішенні даного спору щодо місця проживання дитини мають інтереси самої дитини.
Установлено, що матір користується у малолітньої дочки повагою та авторитетом, про що остання повідомила і під час надання пояснень у суді.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Урахувавши дані обставини, суд вважає, що з метою дотримання найкращих інтересів ОСОБА_5 , слід визначити її місце проживання разом з матір'ю за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 768,40 грн. та на користь держави у розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 4,13,76,141,263,265,273,354 ЦПК України, на підставі ст.ст.104,110,112,161,180,182,183 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 12 травня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Малинського району Житомирської області між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_1 , про що був зроблений актовий запис № 58 - розірвати.
Залишити ОСОБА_2 прізвище набуте у шлюбі - ОСОБА_2 .
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 серпня 2019 року, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Визначити місце проживання малолітньої дитиниОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
У відповідності до ст.430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів на утримання дітей в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С. Д. Міхненко