36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
25.10.19 Справа № 917/1473/19
Господарський суд Полтавської області в складі судді Іванко Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава, вул.Старий Поділ, 5, ідент. код 00131819
до дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 50 Кременчуцької міської ради Полтавської області, м.Кременчук, вул.Героїв Крут, буд.15, ідент. код 24831007
про стягнення 696 098,22 грн.
встановив:
До господарського суду Полтавської області надійшов позов Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 50 Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 696 098,22 грн. за договором №1715 від 01.01.2010 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав свої зобов'язання по договору, а саме надав відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, проте відповідач не виконав умови договору в частині своєчасної оплати за теплову енергію у зв'язку з чим за грудень 2018 р. та січень - квітень 2019 р. утворився борг в розмірі 594 322,04 грн.
Відповідач відзив на позов суду не надав.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2019р. позовну заяву Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу - дошкільному навчальному закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 50 Кременчуцької міської ради Полтавської області було визначено строк до 27.09.19р. для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відзиву па позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відзив на позовну заяву, суд 29.08.2019р. направив на адресу відповідача, а саме: 39622, м АДРЕСА_1 Кременчук, вул АДРЕСА_1 Героїв АДРЕСА_2 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.08.2019р. по даній справі.
Вищезазначена ухвала суду від 27.08.2019р. відповідачем отримана 06.09.2019р. про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та про дату, час, місце проведення судового засідання.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.08.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
За ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст.233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
01.01.2010 р. між Акціонерним товариством “Полтаваобленерго” (далі - позивач, теплопостачальна організація) та дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) комбінованого типу № 50 Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір № 1715 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України "Про теплопостачання" та діючого законодавства України.
Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплоспоживання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної Споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору.
Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на теплову енергію, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п.23 Правил користування тепловою енергією (далі - Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до Договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.
Так, за грудень 2018 р. та січень - квітень 2019 р. відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 594322,04 грн. Її споживання підтверджується актами про обсяги спожитої теплової енергії, які додаються.
У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 1715 про постачання теплової енергії в гарячій воді, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення згідно ст.625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію позивачем відповідачу нарахована пеня на загальну суму 81347,16 грн. (за період з 28.12.2018 р. по 31.05.2019 р. за грудень 2018 р. в розмірі 19121,04 грн., з 26.01.2019 р. по 30.06.2019 р. за січень 2019 р. в розмірі 26545,44 грн., з 28.02.2019 р. по 16.07.2019 р. за лютий 2019 р. в розмірі 15934,09 грн., з 28.03.2019 р. по 16.07.2019 р. за березень 2019 р. в розмірі 13699,90 грн., з 19.04.2019 по 16.07.2019 р. за квітень 2019 р. в розмірі 6046,69 грн.), інфляційні нарахування в розмірі 12852,87 грн. за грудень 2018 р. та січень - квітень 2019 р., та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 7576,15 грн. за грудень 2018 р. та січень - квітень 2019 р. (розрахунки додаються).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду та просить суд стягнути вартість спожитої теплової енергії в сумі 594322,04 грн. та зазначені вище нарахування з відповідача.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 1 Додатку № 4 до Договору - розрахунковим періодом с календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми “заборгованості” на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостаної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Позивачем на підставі відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії складені Акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії та виставлені відповідні рахунки за період грудень 2018 р. та січень - квітень 2019 р.
На підтвердження дат отримання рахунків відповідачу позивачем надано копії реєстрів про надання (отримання) представникові відповідача рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за спірний період.
В порушення умов Договору вартість отриманих послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді за грудень 2018 р. та січень - квітень 2019 р. на суму 594322,04 грн. відповідачем не сплачена.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 594322,04 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 1715 від 01.01.2010 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги з поставки теплової енергії у вигляді гарячої води оплачував з порушенням строків, визначених у договорі. Дана обставина не спростовується відповідачем.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
На підставі даної норми та п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору №1715 позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 12852,87 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 7576,15 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 1715 про постачання теплової енергії в гарячій воді, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.
З огляду на викладене, позивачем за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію відповідачу нарахована пеня за грудень 2018 р. та січень - квітень 2019 р. на загальну суму 81347,16 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за договором, позивачем правомірно нараховані та заявлені до стягнення пеня, річні та інфляційні.
Відповідач відзиву на позов не надав, викладене у позовній заяві не спростував.
Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин з приводу постачання теплової енергії в гарячій воді, обсяги та вартість поставленої за договором енергії.
Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 Бюджетного кодексу України). У зв'язку з цим, застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилося відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.
Таким чином, умови договору не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо своєчасної оплати спожитої електроенергії з причин затримки фінансування.
Крім того, за змістом частини другої статті 617 ЦК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи те, що: 1) терміни прострочки сплати основного боргу є не значними; 2) відповідач є бюджетною організацією; 3) ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, суд дійшов висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 50% за ініціативою суду.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасно проведену оплату послуг підлягають задоволенню частково в розмірі 40673,58 грн. Дана сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії позивачем. В іншій частині - у стягненні пені слід відмовити.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 594322,04 грн. основного боргу, пені в сумі 40673,58 грн., інфляційні нарахування в розмірі 12852,87 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 7576,15 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 10441,47 грн. (без урахування зменшення розміру пені) покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 50 Кременчуцької міської ради Полтавської області, м.Кременчук, вул.Героїв Крут, буд.15, ідент. код 24831007) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (м.Полтава, вул.Старий Поділ, 5, ідент. код 00131819) 594322,04 грн. - вартість спожитої теплової енергії, 40673,58 грн. - пені, 12852,87 грн. - інфляційні, 7576,15 грн. - 3% річних та 10 441,47 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Іванко Л.А.