28 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/15888/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019
(головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)
у справі №910/15888/17 Господарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Приватного акціонерного товариства "Квазар"
про стягнення 307 029 450,46 грн,
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Квазар"
до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
про зміну договору,
08 жовтня 2019 року Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №910/15888/17.
23 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшли заперечення Приватного акціонерного товариства "Квазар" проти відкриття касаційного провадження, в яких заявник просить суд відмовити скаржнику у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 293 ГПК України. Вказані заперечення мотивовані тим, що на думку Приватного акціонерного товариства "Квазар" розгляд справ у суді апеляційної інстанції, як і у суді касаційної інстанції, здійснюється з урахуванням особливостей, які передбачають можливість зупинення провадження з підстав, передбачених, зокрема пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України.
Верховний Суд, розглянувши доводи, викладені у запереченнях проти відкриття касаційного провадження та подану Акціонерним товариством "Сбербанк" касаційну скаргу вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №910/15888/17, що оскаржується, зупинено провадження у справі №910/15888/17 до розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №916/4693/15 та виготовлення повного тексту рішення.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цій справі постало питання встановлення правової природи нарахованих позивачем після закінчення строку кредитування процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010, а саме, чи правомірним є таке нарахування на підставі укладеного між сторонами договору, або ж чи є такі проценти мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання в розумінні приписів ст. 625 ЦК України.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, переглядаючи справу №916/4693/15 за подібних правовідносин у касаційному порядку дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі даної справи на розгляд об'єднаної палати, оскільки суд вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням ч. 3 ст. 195 ГПК України, відповідно до якої провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
За приписами частини 2 статті 281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Отже, враховуючи вимоги статей 270, 281 ГПК України щодо порядку розгляду справ в суді апеляційної інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, Верховний Суд вважає, що у суду апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції є можливість зупинити провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ["Cantoni v. France", заява №17862/91, §31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява №20372/11, §65)]
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо можливості зупинення апеляційного провадження у цій справі. Аргументи викладені у касаційній скарзі не викликають розумних сумнівів щодо правильності застосування норм процесуального права господарським судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Для Верховного Суду правильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм права у справі №910/15888/17 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №910/15888/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді Н. Губенко
І. Кондратова