36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.10.2019 Справа № 917/1679/19
за позовом Приватного підприємства “ЯВІР-2005”, ЄДРПОУ 33574487, 36007, вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, Полтавська область
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго”, ЄДРПОУ 03338030, 36008, вул. Комарова, 2а, м. Полтава
про стягнення 145 300,98 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
представник позивача: Фуголь С.А., док. в справі
представник відповідача: Данілова Н.Н., док. в справі
Приватне підприємство “ЯВІР-2005” звернулося до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” про стягнення 145 300,98 грн. заборгованості, у тому числі: сума заборгованості за надані послуги охорони згідно з Договором про надання послуг з фізичної охорони № 12-02-19/5 від 12.02.2019 у розмірі 121 084,15 грн. та сума штрафу у розмірі 24 216,83 грн.
Ухвалою від 30.09.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, судове засідання у справі призначити на 24.10.2019р., викликати учасників справи у судове засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
10.10.19 від відповідача надійшов відзив, в якому заперечує проти позовних вимог в частині стягнення штрафу. При цьому, у відзиві відповідач просив у випадку задоволення позову в частині стягнення штрафу зменшити розмір штрафу до 100 грн. (вх. № 10955).
15.10.19 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 1000,00 (вх. № 11050).
18.10.19 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить суд відмовити у задоволенні клопотання ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” про зменшення розміру штрафних санкцій до 100 грн. за безпідставністю, стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги охорони згідно з Договором про надання послуг з фізичної охорони № 12-02-19/5 від 12.02.2019 у розмірі 121 084,15 грн., суму штрафу у розмірі 24 216,83 грн., сплачені судовий збір у розмірі 2 179,51 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн. (вх. № 11281).
Крім того, 18.10.19 від позивача надійшов детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом Фуголь С.А. та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (вх. № 11282).
23.10.19 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 11498).
В судовому засіданні 24.10.19 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача просив суд при ухваленні рішення врахувати визнання суми основного боргу та зменшити розмір штрафу до 100 грн.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.
У судовому засіданні 24.10.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
Приватне підприємство “ЯВІР-2005” (Охорона) та Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго” (Замовник) уклали Договір про надання послуг з фізичної охорони № 12-02-19/5 від 12.02.2019 (далі - Договір).
Згідно з п. 2.1. Договору та Додатку № 2 ПП „ЯВІР-2005” (Охорона) прийняло під фізичну охорону відокремлені приміщення (будівлі) та майно, яке належить Замовнику на праві власності або знаходиться в його користуванні на законних підставах, та знаходиться за адресою: вул. Комарова, 2а, м. Полтава та вул. Духова, 1, м. Полтава.
Відповідно до листа ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” № 01.1-09/786 від 22.04.2019 фізична охорона об'єкту по вул. Духова, 1 у м. Полтаві була призупинена з 01.05.2019 за ініціативою Замовника.
В розділі 3 Договору сторони визначили ціну договору та порядок розрахунків, зокрема, ціна Договору визначається сторонами у розрахунку, наведеному у Додатку №1 до Договору. У разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну витрат на утримання охорони, вартість послуг охорони змінюється із внесенням сторонами відповідних змін до Договору. Оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісячно до 5 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Охорони, згідно виставлених Охороною рахунків. Підтвердженням надання послуг являється Акт здачі-приймання робіт (надання послуг), що надається Охороною для підписання Замовнику в двох примірниках в кінці кожного місяця. Замовник повинен не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, підписати Акт здачі-приймання робіт та повернути один примірник Охороні. У випадку не підписання Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) у терміни, передбачені п.3.4., вважається, що Замовником отримані послуги з охорони належної якості, у повному обсязі та своєчасно, у відповідності до умов Договору. В разі наявності обгрунтованих зауважень до охорони, Замовник зобов'язаний в термін 5 (п'яти) календарних днів з дня виявлення зауважень, направити охороні свої письмові претензії. Якщо Замовник не заявить свої письмові претензії, він втрачає право у подальшому при підписанні Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за відповідний місяць посилатися на ці зауваження, як на підставу відмови від підписання Акту або на порушення умов договору.
Згідно п.10.1. п.10.4 договору Цей Договір укладається строком на три місяці рік і набирає чинності з моменту підписання Сторонами. Якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із Сторін з попереднім письмовим повідомленням про це другої Сторони не менш ніж за 30 діб.
Пунктом 10.7 Договору передбачено, що з моменту закінчення терміну дії Договору або дострокового розірвання Договору, Охорона направляє для підписання Замовнику Акт звірки взаємних розрахунків в двох примірниках. Протягом трьох днів з моменту отримання, Замовник підписує Акт звірки взаємних розрахунків та повертає один примірник Охороні.
Позивач вказує, що на виконання умов укладеного договору позивач надав послуги фізичної охорони об'єкта в період з червня по серпень 2019 року на загальну суму 121 084,15 грн. відповідно до актів надання послуг: № 1949 від 30.06.2019 на суму 57 307,00 грн.; № 2266 від 31.07.2019 на суму 57 307,00 грн.; № 2929 від 19.08.2019 на суму 35 123,65 грн. та виставив відповідачу наступні рахунки на оплату наданих послуг з охорони: № 1886 від 03.06.2019 на суму 57 307,00 грн.; № 2206 від 01.07.2019 на суму 57 307,00 грн.; № 2662 від 02.08.2019 на суму 35 123,65 грн.
При цьому, позивач зауважив, що відповідач підписав без зауважень акти надання послуг за червень та липень 2019 року, однак за серпень 2019 року акт надання послуг залишився не підписаним, мотивованої відмови від підписання відповідач не надав. Жодних претензій та/або зауважень з приводу надання охоронних послуг від відповідача не надходило.
Проте, в обумовлені Договором строки відповідач надані позивачем послуги не оплатив
З урахуванням п. 10.7 Договору позивачем направлялися відповідачу для підписання Акти звірки взаєморозрахунків станом на червень, липень та серпень 2019 року. Акти звірки взаєморозрахунків за червень та липень 2019 року підписані та повернуті відповідачем, однак, за даними позивача, за серпень 2019 Акт звірки взаєморозрахунків на адресу позивача так і не повернувся.
У липні 2019 року відповідач звернувся до позивача з проханням із розумінням поставитися до затримки з виплатами по Договору № 12-02-19/5 від 12.02.2019 та розглянути можливість відстрочити оплату послуги до 31.12.2019 (лист № 09-10/1422 від 30.07.2019).
Крім того, ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” листом № 09-10/1510 від 12.08.2019 повідомило позивача про розірвання зі своєї ініціативи договору про надання послуг з фізичної охорони № 12-02-19/5 від 12.02.2019 з 19 серпня 2019 року.
Позивач вказує, що Договір припинив свою дію 19 серпня 2019 року з урахуванням вище вказаного листа відповідача, проте заборгованість відповідачем не погашена.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями, зокрема, з претензією № 941 від 02.08.2019 на суму 114 614,00 грн. за червень-липень 2019 року (вхідний № 1800) та претензією № 1096 про необхідність погашення заборгованості у розмірі 121 084,15 грн. за червень- серпень 2019 року.
Оскільки в обумовлені Договором строки відповідач надані позивачем послуги не оплатив, за ним виникла заборгованість в сумі 121 084,15 грн. Крім того, позивач за прострочення оплати послуг охорони із посиланням на п. 6.3 договору заявив до стягнення з відповідача 24 216,83 грн. штрафу.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт за договором.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт надання позивачем послуг, відповідно до укладеного між сторонами Договору, підтверджується наступними актами виконаних послуг: № 1949 від 30.06.2019 на суму 57 307,00 грн.; № 2266 від 31.07.2019 на суму 57 307,00 грн.; № 2929 від 19.08.2019 на суму 35 123,65 грн. При цьому, судом враховано, що відповідач не заперечує факту надання позивачем послуг за вказаними актами, зокрема, і за актом за серпень 2019 року, який залишився не підписаним без мотивованої відмови від підписання.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За п. 3.2 Договору, оплата здійснюється Замовником до 10 числа наступного місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Виконавця, згідно виставлених рахунків.
Відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, строк виконання зобов"язання з оплати вартості наданих послуг з фізичної охорони у розмірі 121 084,15 грн. з огляду на п.3.2. договору є таким, що настав
Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 121 084,15 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В даному випадку визнання відповідачем вказаних позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому позовні вимоги про стягнення 121 084,15 грн. основного боргу задовольняються судом повністю.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
В п. 6.3 Договору визначено, що у разі, якщо прострочення оплати послуг охорони триває більше 30 календарних днів, Замовник сплачує Охороні штраф у розмірі 20% вартості послуг, оплата за якими прострочена, що не звільняє Замовника від зобов'язань щодо оплати послуг.
Суд встановив, що прострочення оплати послуг охорони з боку відповідача триває більше 30 календарних днів, тому заявлені позивачем вимоги про стягнення 24 216,83 грн. штрафу є обґрунтованими.
Проте, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованого штрафу на 50%, виходячи з наступного.
У відповідності до Стаття 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу.
В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач посилається на те, що прострочення платежів відповідача об'єктивно виникало не з його вини, а внаслідок збігу низки обставин, зокрема, встановлення нормативу відрахування коштів органом державної влади (НКРЕКП), неузгодженості ціноутворення у сфері теплопостачання та реалій роботи підприємств галузі, діючий тариф, який є економічно необгрунтований.
Крім того, відповідач просив суд врахувати, що основним видом діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є постачання пари, гарячої води, його підприємство є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, при цьому, основними його споживачами є саме населення, які споживають приблизно 90% вартості всіх послуг, що надаються підприємством, а також бюджетні організації та установи; не має додаткових джерел надходження коштів.
Враховуючи наведені вище обставини, статус відповідача, як комунального підприємства, те, що порушення зобов'язання не завдало негативних наслідків для позивача суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір штрафу на на 50%.
При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
За даних обставин, вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню підлягають частково, а саме у розмірі 12 108,41 грн.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.
Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В матеріалах справи №917/1679//19 наявні платіжні доручення № 2840 від 25.09.2019р. про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн. та № 2845 від 26.09.2019р. про сплату судового збору в розмірі 258,51 грн., загалом на суму 2179,51 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом враховано, що статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем позову в частині суми основного боргу, суд дійшов висновку про повернення з Державного бюджету України на користь позивача 908,13 грн. судового збору (50 % від суми визначних позовних вимог).
Таким чином, на відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладається частково в сумі 1271,38 грн.
З приводу розподілу судових витрат судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.
Позивач просить покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000,00грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із розглядом даної справи в загальному розмірі 16 000,00 грн. суду надані такі докази: копію договору № 6 від 27.02.2019 про надання правової допомоги з додатками, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 18.10.2019 та копію квитанції № 12 від 18.10.2019.
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач вважає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, є необгрунтованим, а їх розмір є не співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи невелику складність юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі та відносно невелику кількість часу, необхідного на виконання адвокатом робіт (надання послуг), суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00грн. є завищеними, а тому розмір таких витрат підлягає обмеженню сумою 3 000,00грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго”, ЄДРПОУ 03338030, 36008, вул. Комарова, 2а, м. Полтава на користь Приватного підприємства “ЯВІР-2005”, ЄДРПОУ 33574487, 36007, вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, Полтавська область суму заборгованості у розмірі 121 084,15 грн., суму штрафу у розмірі 12 108,41 грн., 1271,38 грн. витрат по сплаті судового збору, 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути Приватному підприємству “ЯВІР-2005”, ЄДРПОУ 33574487, 36007, вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, Полтавська область з Державного бюджету України 908,13 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 2840 від 25.09.2019р. (оригінал платіжного доручення в матеріалах справи № 917/1679/19).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.10.2019р.
Суддя Киричук О.А.