"24" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2536/19
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Ткаченко Б.Р., - на підставі довіреності ордера ;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове” про стягнення 41 812,06грн.,-
28.08.2019 року позивач - Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2592/19) до відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове”, в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 41 812, 06 грн., з яких: 30 466,22 грн. - пеня, 5 968,41грн. - 3% річних та 5 377,43 грн. - інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №8120/1718-ТЕ-23 від 12.09.2017р., в частині своєчасної сплати вартості отриманого природного газу, що стало підставою для нарахування пені відповідно до п. 8.2 договору, а також нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 29.08.2019 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2536/19 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 26.09.2019 року
17.09.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд зменшити суму пені до 99%. Також зазначив, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове” не є прибутковою організацією та не використовує газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опаення та постачання гарячої води населенню і оплата поставленого газу залежить виключно від розрахунків споживачів.
В судовому засіданні 26.09.2019 року судом було оголошено перерву до 09.10.2019 року.
03.10.2019 року від Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшла відповідь на відзив, відповідно якого позивач заперечує проти зменшення неустойки та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому позивач наголосив, що АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як державне підприємство, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
09.10.2019 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 24.10.2019 року.
В судовому засіданні 24.10.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, повний текст якого буде складено 29.10.2019р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
12.09.2017р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір постачання природного газу №8120/1718-ТЕ-23 (надалі - Договір) відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1, якого, постачальник (Позивач) зобов'язався передати у власність споживачу (Відповідачу) у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Також сторонами було укладено додаткову угоду №2 від 13.04.2018р., за якою викладено розділ 12 договору у новій редакції.
Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що Позивачем поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 1 508 575,13 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.
Однак Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове” в порушення прийнятих на себе зобов'язань за отриманий природний газ розрахувалося не своєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.2 Договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як вказує позивач, оскільки боржником Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове” зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу за договором не було виконано у передбачений договором строк, у відповідності до умов договору було нараховано штрафні санкції у вигляді 30 466,22 грн. - пеня, 5 968,41грн. - 3% річних та 5 377,43 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи встановлення судом факту прийняття відповідачем зобов'язань за договором, так і нарахованих штрафних санкцій за невиконання зобов'язання боржником, суд, перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 30 466,22 грн., вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.
Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове”, суд вказує наступне.
Так, норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми суми пені, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про необхідність застосування індивідуального порядку стягнення штрафних санкцій в даному випадку, з огляду на наступне.
Розглядаючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд враховує перш за все направленість неустойки, яка має стимулювати боржника своєчасно виконувати взяті на себе, зокрема, грошові зобов'язання.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує також, що власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове”.
При цьому, джерелом надходження коштів на рахунок Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове”, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги. Крім того, як зазначає відповідач низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії, особливо фізичних осіб, які отримують відстрочки на оплату послуг теплової енергії, що призводить до відсутності у відповідача достатніх коштів на сплату своїх договірних зобов'язань, та на зазначену кількість пенсіонерів які мають труднощі із своєчасною сплатою комунальних платежів. Також відповідно до довідки №139 від 14.09.2019 року через несвоєчасну оплату, або взагалі не оплату внесків на утримання будинку та опалення, виникає величезна заборгованість мешканців ОСББ, тим самим роблячи неможливість вчасно оплачувати постачальникам за отриманні послуги. Як зазначає відповідач, заборгованість жильців становить на 01 січня 2017 року - 564 653,48 грн., на 31 грудня 2017 року - 493 828,88 грн., на 31 грудня 2018 року - 993 089,64 грн.
При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять, вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялись.
Водночас, матеріали справи не містять також і відповідних обґрунтувань відповідача щодо наявності обставин, що зумовлюють необхідність зменшення пені саме на 99%.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 10 000,00 грн.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 5 377,43 грн. та 3% річних у сумі 5 968,41 грн., доданий позивачем до позовної заяви, суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове” про стягнення 41 812,06грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове” (65009, м. Одеса, вул.. Кленова, 2а, , код ЄДРПОУ 37170541) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 10 000 /десять тисяч/ грн, 3% річних у сумі 5 968 /п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім/ грн. 41 коп., інфляційні втрати у сумі 5 377 /п'ять тисяч триста сімдесят сім/ грн 43 коп., а також судовий збір у сумі 1 921 /одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/ грн.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 29 жовтня 2019 р.
Суддя С.Ф. Гут