08 серпня 2019 року Справа № 160/6277/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 , 1967 р.н., в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років з 01 лютого 2019 року на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і зобов'язати проводити виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:
- ОСОБА_1 , 1967 року народження, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії, перебуває на обліку в Управлінні праці та соцільного захисту населення Новокодацького району у м. Дніпрі, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії ЧАЕС 2 категорії, серії НОМЕР_1 , виданого 02.10.2000 року;
- позивач в період з 15.10.1987 року по 15.11.1987 року перебувала на посаді помічника санітарнного лікаря в МСЧ №126 м. Чорнобиль Київської області по ослуговуванню контингенту, які брали участь в ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС, про що був виданий Наказ №121 по СЕС Бабушкінського району від 13.10.1987 року;
- в лютому 2019 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років, оскільки виповнилось 50 років, а страховий стаж, обрахований станом на 02.2019 становить 26 років 4 місяці 2 дні, для цього були надані всі необхідні документи які надають підстави для отримання пенсії;
- згідно листа від 25.04.2019 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у призначнні пенсії, на підставі того, що не надано первинних документів, які підтверджують факт участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та відсутності довідки форми №122 ;
- позивач звертає увагу, що на підтвердження особливого статусу для призначення пенсії за віком надала посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», трудову книжку, Наказ №121 по СЕС Бабушкінського району м. Дніпропетровська від 13.10.1987, довідку, відповідно до якої час з 15.10.1987 року по 15.11.1987 року зараховується в стаж при призначенні пенсії у трикратному розмірі, посвідчення про відрядження;
- крім цього, позивач посилається на практику Верховного суду України від 21.11.2006 року, Верховного суду від 27.02.2018 (справа №344/9789/17), від 22.03.2018 (справа №588/538/16-а), в якій зазначено, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської АЕС», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи»;
- отже, посилання Головного управління Пенсійного фонду України і Дніпропетровській області на відсутність первинних документів, як підставу відмови у призначенні позивачу пенсії за віком є безпідставними і протиправними, оскільки на сьогодні є всі необхідні документи для визначення права ОСОБА_1 на призначення пенсій за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано у відповідача належним чином засвідчені рішення від 25.04.2019 року №045650003405 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсій за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС з доказами направлення та вручення позивачеві; заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС з доданими до неї матеріалами.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач позов не визнав, 07.08.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши таке:
- основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безспосередньо в зоні відчуження являєтсься довідка форми 122, яка видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями, в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії;
- ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 01.02.2019 року для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як ліквідатору аварії на ЧАЕС та надала наступні документи: копія посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС 2 категорії; довідка №10.6.0.6.7-2/24/4174 від 12.12.2018 року про період роботи в СЕС Бабушкінського району; копія довідки б/н від 07.12.1992 про заробітну плату; копія довідок б/н б/д, №12/725, наданих за підписом головного лікаря СЕС; копія довідки 01/06-02-262 від 28.10.1987 за підписом начальника МСЧ-126; оригінал та копія трудової книжки; копія паспорту та ідентифікаційного коду ;
- згідно наданих позивачем документів неможливо визначити кількість днів, які позивач працювала в зоні відчуження;
- відповідач вважає, що для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку вимагається наявність не лише посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а й належно оформлені довідки відповідних органів чи установ, в яких зазначено періоди роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварій на ЧАЕС.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 02.10.2000 р.
01.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою від про призначення пенсії за віком, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років, та надала наступні документи: копія посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС 2 категорії; довідка №10.6.0.6.7-2/24/4174 від 12.12.2018 року про період роботи в СЕС Бабушкінського району; копія довідки б/н від 07.12.1992 про заробітну плату; копія довідок б/н б/д, №12/725, наданих за підписом головного лікаря СЕС; копія довідки 01/06-02-262 від 28.10.1987 за підписом начальника МСЧ-126; оригінал та копія трудової книжки; копія паспорту та ідентифікаційного коду.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено розрахунок страхового стажу згідно протоколу №045650003405 від 25.04.2019 року в підсистемі призначення та виплати пенсій, який становить 26 років 4 місяці 21 день. Проте листом від 25.04.2019 року за вих. №045650003405 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі зниженням пенсійного віку, з посиланням на те, що за документами, які були додані ОСОБА_1 до заяви, неможливо визначити кількість днів, які позивач працювала в зоні відчуження.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для держаних пенсій, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон України № 796-XII), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України № 796-XII учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС це громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
За приписами ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України № 796-XII до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Згідно зі ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Стаття 65 Закону України № 796-XII визначає, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України № 796-XII.
Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року (справа № 21-1048во06) та від 04 вересня 2015 року (справа № 690/23/15-а), Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року (справа № 344/9789/17) від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії ЧАЕС 2 категорії серії НОМЕР_2 , видане 02.10.2000 року.
Отже, позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, в якому вказано, що він відноситься до 2 категорії, а відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» даний документ є підтвердженням того, що позивач перебував у зоні відчуження в 1987 році - не менше 14 календарних днів.
Відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України № 796-XII, особам, які працювали або працювали на територіях радіоактивного забруднення пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 р. у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, мають право на зменшення пенсійного віку на 8 років.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
З системного аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що особа, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, за наявності страхового стажу не менше 15 років має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (60-річного) на 8 років.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою від 01.02.2019 року про призначення пенсії за віком, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років. На дату звернення останній виповнилось 51 рік 9 місяців 15 днів, на підтвердження пільг були надані наступні документи: копія посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС 2 категорії; довідка №10.6.0.6.7-2/24/4174 від 12.12.2018 року про період роботи в СЕС Бабушкінського району; копія довідки б/н від 07.12.1992 про заробітну плату; копія довідок б/н б/д, №12/725, наданих за підписом головного лікаря СЕС; копія довідки 01/06-02-262 від 28.10.1987 за підписом начальника МСЧ-126; оригінал та копія трудової книжки; копія паспорту та ідентифікаційного коду.
Згідно з абз. 5 п.п. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи, які підтверджують особливий статус особи, а саме, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Довідкою №10.6.0.6.7-2/24/4174 від 12.12.2018 року про період роботи в СЕС Бабушкінського району, підтверджено, що на підставі наказу №121 від 13.10.1987 року позивач була відкомандирована для роботи в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильсткої АЕС в період з 14.10.1987 року по 15.11.1987 року. Крім того, дана інформація зазначена також у довідці б/д №12/725, яка підписана головним державним лікарем Бабушкінського району Похилько А.А.
Суд звертає увагу, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус учасника ліквідації наслідків аварії ЧАЕС 2 категорії не оспорюється.
Страховий стаж, згідно протоколу № 045650003405 від 25.04.2019 року, складеного в підсистемі призначення та виплати пенсій системи ІКІС ПФУ, становить 26 років 4 місяці 21 день.
За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 8 років, оскільки останній має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, його безпосередня участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджена належними та допустимими доказами, а також має відповідний страховий стаж.
Крім того, досягнення позивачем відповідного віку та наявність у нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачем не оспорюється.
Таким чином, позовна вимога «визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 , 1967 р.н., в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає частковому задоволенню, а саме визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 , 1967 р.н. в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років з 01 лютого 2019 року на підставі ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційні, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Згідно ч. 2 ст. 44 Закону України №1058-IV заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Звернення позивача з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відбулося 01.02.2019 року, що підтверджується копією заяви, яка міститься в матеріалах справи.
Ототожнення позивачем дати подання заяви та дати призначення пенсії є помилковим, з огляду на викладені вище норми.
Так як судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась з заявою про призначення пенсії не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то право на отримання пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років, вона має з 19.04.2019 року.
В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років, на підставі ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років з 19 квітня 2019 року на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, суд звертає увагу, що вимога позивача про зобов'язання відповідача проводити виплати, не підлягає задоволенню, оскільки суд не наділений правом встановлювати будь-які обставини наперед чи вчиняти дії направлені на захист ще не порушених прав.
За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як громадянин, віднесений до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки судом задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 частково, то пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області становить 384,20 грн.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років з 19 квітня 2019 року на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно