23 вересня 2019 року Справа № 160/6690/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
16.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 39394856) № Ф-11122-50/67 від 14.11.2018 року, якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 54 копійки).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що:
- ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 29.10.2001 року, але починаючи з 2013 року не здійснювала підприємницьку діяльність;
- позивач з жовтня 2013 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах з Національним технічним університетом «ДНІПРОВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА», займаючи посаду прибиральниці. Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), страхувальником-роботодавцем систематично сплачується внесок з заробітної плати Позивача;
- 12.07.2019 року за заявою Позивача державним реєстратором здійснено реєстраційний запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Позивача за її рішенням;
- згідно з п. 4 розділу IV Інструкції № 449 (далі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внесення та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідні додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11122-50/67 від 14.11.2018 року, що прийнята на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів позивач отримала 25.06.2019 року;
- станом на 26.04.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 15 819,54 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 54 коп.);
- позивач не погоджується з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11122-50/67 від 14.11.2018 ГУ ДФС у Дніпропетровській області, оскільки вона суперечить нормам діючого законодавства України, не відповідає дійсним обставинам справи, є необґрунтованою та такою, що направлена на порушення прав та інтересів фізичної особи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 ; належним чином засвідчені копії податкової звітності з моменту взяття на облік; інформацію щодо податкового боргу, який став підставою для прийняття оскаржуваної податкової вимоги, з розрахунком його складових.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.
07.08.2019 року від представника відповідача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке:
- відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) регулюються виключно Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), яким визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку;
- згідно ч. І ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування ( п.4 ч. І ст. 4 Закону №2464-VI);
- Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень;
- ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Новокодацькому р-ні м. Дніпра) з 29.10.2001 року до 12.07.2019 року як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та відповідно до п. 4 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VI є платником єдиного внеску;
- згідно даних інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 09.02.2018 року був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн (704 грн * 12 місяців) та за три квартали 2018 року 7371,54 грн (819 грн * 9 місяців). Загальна сума недоїмки 15819,54 грн. Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу, адже на кінець місяця (31.10.2018 року) була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску;
- роботодавці та фізичні особи-підприємці розглядаються законодавцем як окремі платники ЄСВ.
Позивач правом на надання відповіді на відзив, а відповідач - заперечень не скористались.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Новокодацькому р-ні м. Дніпра) з 29.10.2001 року до 12.07.2019 року як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування.
З жовтня 2013 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах з Національним технічним університетом «Дніпровська політехніка», займаючи посаду прибиральниці.
12.07.2019 року ФОП ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 22240060007022541.
Станом на 31.10.2018 року за даними інтегрованої картки платника (далі - ІКП) по ФОП ОСОБА_1 обліковувалася недоїмка у розмірі 15819,54 грн., у зв'язку з чим Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф11122-50/67 на вищезазначену суму.
Відповідно до вимог п. 4 Розділу VI в третій частині порядкового номеру вимоги була контролюючим органом була додана літера «У».
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року № Ф-111122-50/67-У.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції чинній на момент вимкнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2464-VI), Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі- Інструкція №449).
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. (ч. 1 ст. 68 Конституції України).
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 ст. 2 Закону № 2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску .
Згідно ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), п. 5 та п.5-1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
В ч. 5 ст. 8 вищезазначеного Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до Закону України від 21.12.2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3200,00 грн, отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704,00 грн., так як (3200 грн. х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3723,00 грн (3723 грн. х 22 відсотки).
Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Згідно п.3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, п. 5 та п. 5-1 ч.1 ст. 4 Закону№ 2464-VI, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов'язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до п. 1, 4 ч. 2 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В той час п.4 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI встановлює, що періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно з п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки):
- формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень;
- окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк;
- є виконавчим документом.
Пунктом 4 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, суд не погоджується з доводами позивача про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки контролюючим органом не було проведено перевірку, у зв'язку з тим, що вищенаведеними нормами передбачено, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2013 № 755-IV (далі - Закон України № 755-IV) єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань (далі - ЄДР) створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з ЄДР.
Статус документів та відомостей, внесених до ЄДР передбачений ст. 10 Закону України № 755-IV. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою стороною.
Таким чином, взяття та зняття з обліку платників податків контролюючими органами здійснюється за принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що проводяться державними реєстраторами. Обмін відомостями (запитами) про здійснення дій з державної реєстрації та взяття на облік (зняття з обліку) юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється в порядку інформаційної взаємодії між ЄДР.
Отже, припинення підприємницької діяльності пов'язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебувала на обліку як фізична особа-підприємець на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Новокодацькому р-ні м. Дніпра) з 29.10.2001 року до 12.07.2019 року як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до інтегрованої картки платника, судом встановлено, що станом на 31.10.2018 року відповідачем ФОП ОСОБА_1 було здійснено нарахування єдиного соціального внеску наступним чином:
- за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, граничний строк сплати до 09.02.2018 року (704 грн *12 місяців);
- 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.04.2018 року (819,06 грн * 3 місяці);
- 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.07.2018 року (819,06 грн * 3 місяці);
- 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.10.2018 року (819,06 грн * 3 місяці);
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплата вищезазначених сум не здійснювалась.
У зв'язку з несплатою єдиного соціального внеску, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 №Ф-11122-50/67-У на загальну суму 15819,54 грн.
Контролюючий орган, при надісланні податкової вимоги від 14.11.2019 №Ф-11122-50/67-У керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки скаржник був фізичною особою - підприємцем (29.10.2001 року до 12.07.2019 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
В той час, згідно п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками не звільняються від сплати єдиного внеску. Сплата єдиного соціального внеску у такому разі не здійснюється подвійно, оскільки за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець.
Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога була сформована відповідачем правомірно, а наведені позивачем доводи не дають підстав для її скасування.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Юхно