Ухвала
28 жовтня 2019 року
м. Київ
Провадження № 51-4488 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд вказаного судового рішення у касаційному порядку.
Однак, касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим положеннями статті 427 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення вимог закону, передбачені у вказаній статті, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Проте, прокурор подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону. Посилаючись у касаційній скарзі на безпідставне звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання на підставі ст. 75 КК України, прокурор своїх тверджень належним чином не обґрунтував та не навів доводів щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання з огляду на положення ст. 414 КПК України.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 433КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 , не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, у зв'язку з порушенням вимог ст. 419 КПК України. При цьому не вказує, на які саме доводи апеляційної скарги представника потерпілого суд апеляційної інстанції не надав відповіді, залишаючи її без задоволення.
Суд касаційної інстанції є судом права та відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, а тому відсутність у ній належного обґрунтування, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою.
У зв'язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без руху, надавши йому п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.
При повторному зверненні до суду прокурором має бути підтверджено, що ним не пропущено цей строк.
На підставі викладеного та керуючись положеннями ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року щодо ОСОБА_4 , залишити без руху, надавши йому п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі не усунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5