Ухвала
Іменем України
28 жовтня 2019 р.
м. Київ
Справа № 619/1205/17
Провадження № 51-5264 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області,
встановив:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 3, 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: судові рішення, що оскаржуються; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Частиною 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Проте, наведених положень процесуального закону не дотримано, оскільки, зазначивши в касаційній скарзі про те, що вирок місцевого суду місцевого суду, переглядався в апеляційному порядку, засуджений, посилається виключно на порушення, допущені судом першої інстанції, однак не вказує яких саме порушень допустився апеляційний суд і не зазначає у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого апеляційним судом судового рішення згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412- 414, 419 цього Кодексу.
До того ж, положеннями ч. 1 ст. 436 КПК Українивизначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, а саме: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий судовий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Поряд з цим, зазначена в касаційній скарзі вимога про зміну вироку місцевого суду не повною мірою узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону, оскільки не містить того, яке рішення має ухвалити касаційний суд стосовно ухвали апеляційного суду.
Крім того, ОСОБА_4 у касаційній скарзі не зазначає, яке саме рішення Дергачівського районного суду Харківської області він оскаржує. Також засуджений не погоджується, в тому числі, й з рішенням апеляційного суду, проте не вказує назву суду та дату проголошення даного рішення.
Таким чином, засудженому слід конкретизувати, яке саме судове рішення він оскаржує, зазначити вимогу щодо оскаржуваного судового рішення, яка б узгоджувалася з положеннями ст. 436 КПК України, обґрунтувати свою вимогу з урахуванням положень ч. 1 ст. 438 цього ж Кодексу.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3