Постанова
Іменем України
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 752/14482/16-ц
провадження № 61-24288св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біляєв Володимир Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гудзем В. М., на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у складі судді Кулікової С. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв О. О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біляєв В. О., про визнання права власності, визнання договорів купівлі-продажу та договору дарування недійсними.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року клопотання ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення, апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків. Апеляційний суд запропонував сплатити судовий збір у розмірі 11 161,80 грн, надати копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , визнано неподаною та повернуто.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у встановлений судом строк не усунув її недоліки: не надав копію свідоцтва адвоката та докази сплати судового збору.
Короткий зміст касаційної скарги
У травні 2018 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
У липні 2018 року вказана цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції фактично відмовив ОСОБА_1 у доступі до правосуддя, оскільки у клопотанні про звільнення від сплати судового збору заявник вказував на скрутний майновий стан.
Заявник вважає, що відмовляючи йому у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд не врахував, що у п'ятиденний строк неможливо зібрати докази щодо майнового стану.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Форма і зміст апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися; документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.
Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України та частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, тому суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про повернення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на день подання апеляційної скарги) та частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
За змістом прецедентної практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Гергел і Георгета Стоїческу від 26 липня 2011 року, «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на скрутний майновий стан, а саме невеликий розмір заробітку. Водночас він не надав докази на підтвердження майнового стану (довідку про доходи за 2017 рік, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідку податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо), тому відповідно до статті 8 Закону та статті 136 ЦПК України апеляційний суд не міг вирішити питання про звільнення його від сплати судового збору.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у звільненні від сплати судового збору, оскільки не надано доказів на підтвердження неможливості сплати позивачем судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху, заявнику запропоновано сплатити судовий збір у розмірі 11 161,80 грн.
Копію ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 03 квітня 2018 року направлено на адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя В. М.
05 квітня 2018 року адвокат Гудзь В. М. отримав зазначену ухвалу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, тому строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі від 03 квітня 2018 року закінчився 10 квітня 2018 року.
Станом на 20 квітня 2018 року представник позивача не надав копію свідоцтва адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю та доказів сплати судового збору.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , визнано неподаною та повернуто.
Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Для уникнення створення особі перешкод для доступу до правосуддя у вигляді неможливості сплати судового збору цивільним процесуальним законодавством передбачено такі процесуальні механізми забезпечення судового розгляду поданих особами процесуальних документів у випадку складності для таких осіб оплатити визначену законом суму судового збору повністю: відстрочення сплати судових витрат, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру необхідних до сплати судових витрат, звільнення від його сплати.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою у цій справі, ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя (справа «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.
Враховуючи те, що заявник не надав докази на підтвердження майнового стану, з якими чинне законодавство пов'язує звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у звільненні позивача від його сплати.
Доводи касаційної скарги, що суд не виклав мотиви відхилення клопотання про звільнення від сплати судового збору є необгрунтованими, оскільки такі мотиви викладені в ухвалі від 03 квітня 2018 року, в якій зазначено, що у підтвердження клопотання про звільнення від сплати судового збору представник позивача не надав доказів на підтвердження обставин, які позбавляють позивача можливості сплатити судовий збір.
Установивши відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку із недоведенням останнім свого майнового стану на момент подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для усунення її недоліків, що відповідало вимогам чинного процесуального законодавства на момент постановлення оскарженої ухвали.
З урахуванням того, що ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_2 не виконав вимоги ухвали, не усунув її недоліки, а саме не надав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 та докази сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення.
Верховний Суд зауважує, що у матеріалах справи (а. с. 118 - 119) є копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 . Тому посилання суду апеляційної інстанції на те, що до касаційної скарги не додано відповідну копію є безпідставними. Водночас на виконання ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги від 03 квітня 2018 року в частині не надання доказів сплати судового збору є підставою для повернення апеляційної скарги.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, оскільки останній в особі представника ОСОБА_2 не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме не сплатив судовий збір.
Також заявник не скористався своїм правом та не звернувся до суду із заявою про відстрочення або розстрочення судового збору.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати про порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що вони є необґрунтованими, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гудзем Василем Миколайовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко