Ухвала
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 552/6480/17
провадження № 51-5262ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні - ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року щодо ОСОБА_5 ,
установив:
Як убачається із змісту касаційної скарги, прокурор порушує питання про перегляд указаного судового рішення у касаційному порядку.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_4 , покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року щодо ОСОБА_5 та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 цієї статті.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);
3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом при його винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, у касаційній скарзі прокурор хоча і покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, проте не конкретизує яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого судом рішення, і чому ці порушення слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом ухвали апеляційного суду, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на точний зміст положень ст. ст. 412, 413 цього Кодексу, а також статей 370, 404, 419 КПКу їх взаємозв'язку.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні - ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року щодо ОСОБА_5 , залишити без руху і надати строк для усунення недоліків протягом семи днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3