28 жовтня 2019 року
Київ
справа №0540/5230/18-а
адміністративне провадження №К/9901/29404/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі №0540/5230/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
25.10.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.
Водночас, за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
В свою чергу, у відповідності до пункту другого частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2018, прийнятим за правилами спрощеного позовного провадження, даний адміністративний позов задоволено.
В повному обсязі рішення суду першої інстанції виготовлено 22.08.2018.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням наведеного, останнім днем строку апеляційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2018 є 21.09.2018.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Донецькій області оскаржило його в апеляційному порядку, однак, апеляційна скарга не була оформлена у відповідності до вимог пункту першого частини п'ятої статті 296 КАС України щодо надання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено десятиденний з дня вручення копії ухвали строк для усунення вказаного недоліку, як це передбачено частиною другою статті 298, статтею 169 КАС України.
У межах встановленого судом строку недолік апеляційної скарги усунуто не було, натомість, відповідачем заявлено клопотання про продовження строку сплати судового збору, обгрунтоване необхідністю надання додаткового час для вирішення питання щодо виділення коштів, призначених для цієї мети.
У задоволенні вказаного клопотання Перший апеляційний адміністративний суд відмовив у зв'язку з його необґрунтованістю та ухвалою від 26.11.2018 повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, з огляду на неусунення недоліку останньої та на підставі частини другої статті 298, статті 169 КАС України.
За змістом наведених норм процесуального права до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 КАС України, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, якою, в свою чергу, передбачено повернення позовної заяви, яку залишено без руху, якщо позивач не усунув її недоліки у встановлений судом строк.
Відповідач повторно подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, посилаючись на те, що пропуск цього строку обумовлено наявністю поважних, на думку податкового органу, підстав, а саме відсутністю фінансування видатків бюджету установи, призначених для сплати судового збору, у зв'язку з чим, первісно подана апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала з огляду на неусунення упродовж встановленого судом строку недоліків останньої.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2019 на підставі частини третьої статті 298 КАС України апеляційну скаргу залишено без руху й встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху 13.09.2019 й в межах встановленого судом строку звернувся до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому, посилаючись на критичну ситуацію із фінансуванням видатків на сплату судового збору, зазначає, що такі обставини є непереборними та не залежали від податкового органу, а відтак, є поважними підставами пропуску цього строку.
Втім, наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а тому, з огляду на викладене та на підставі пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
За змістом вищенаведеної норми процесуального права суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Не погодившись з ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019, Головне управління ДПС у Донецькій області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення як таке, що постановлене з порушення норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Головне управління ДПС у Донецькій області посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неповажність вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не врахував, що відсутність коштів та, як наслідок, неможливість виконання вимог процесуального закону і суду щодо надання документа про сплату судового збору через відсутність фінансування видатків бюджету установи, призначених для цієї мети, є об'єктивно непереборними та істотними обставинами, які не залежали від волі відповідача.
В той же час, статтею 129 Конституції України, як одну з основних засад судочинства, визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема, пунктом першим частини п'ятої статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі, щодо надання документа про сплату судового збору.
В свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо належного оформлення апеляційної скарги, окрім іншого, стосовно надання документа про сплату судового збору, в тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.
Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене, відповідач не був позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже державні органи, які діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися принципу "належного урядування", своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, в тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати виконання своїх процесуальних обов'язків.
У даному ж випадку, відповідач, звертаючись з повторною апеляційною скаргою поза межами строку апеляційного оскарження, а також на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення її без руху, зазначав, що пропуск цього строку обумовлено відсутністю належного фінансування видатків бюджету установи, призначених для сплати судового збору.
Проте, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки останні не були пов'язані з наявністю особливих і непереборних обставин, які, в контексті наведених положень національного законодавства, могли б зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення цього строку.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажність вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі №0540/5230/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про про скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду