16 жовтня 2019 рокуЛьвів№857/9301/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.
за участю представників: позивача Шокало Н.А., відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі №1.380.2019.000758 (головуючий суддя Москаль Р.М. повний текст рішення складений 02.08.2019р.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з метою митного оформлення придбаного закордоном транспортного засобу, що був у використанні, ОСОБА_2 подавав митному органу електронну митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу декларант, серед інших документів, подав митному органу виданий продавцем-нерезидентом рахунок-фактуру (інвойс) №1168 від 03.12.2018, що підтверджує сплату фактурної вартості транспортного засобу в сумі 10100 євро. Стверджує, що цей рахунок-фактура (інвойс) є тим документом, які у відповідності до частини першої статті 368 МК України повинні використовуватися митним органом для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України. Вказує, що надані митниці документи на підтвердження вартості товару не містили розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Відповідач за наслідками розгляду поданих декларантом документів прийняв рішення про коригування митної вартості, що стало підставою для відмови в митному оформленні автомобіля за ціною угоди. Позивач вважає, що митний орган не довів існування визначених Митним кодексом України підстав, що підтверджують обґрунтованість сумнів у заявленій декларантом митній вартості товару, а також не зміг пояснити механізм формування та документально підтвердити достовірність «згенерованої АСАУР ДФС» ціни транспортного засобу, що була використана митним органом як для обґрунтування необхідності надання декларантом додатковим документів, так і для визначення митної вартості автомобіля за резервним методом. Так, митний орган взагалі не вказав в рішенні про коригування митної вартості товарів характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.01.2019 № UA209000/2019/000009/2.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Доводи апелянта зводяться до того, що в митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу, оскільки заявлена за першим методом вартість не відповідала інформації про вартість даного транспортного засобу, яка «згенерована АСАУР ДФС» та становить 17600 євро. Вказує, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення, оскільки при поданні митної декларації №UA209000/2019/000009/2 від 08.01.2019 для доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу декларанту необхідно було представити банківські платіжні документи - прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття готівки від громадянина. Вважає, що митний орган послідовно намагався застосовувати методи визначення митної вартості, а фактично вдалося застосувати лише шостий (резервний) метод. Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості в оскарженому рішенні визначено «середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР ДФС». Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що судом першої інстанції досліджено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору по суті. Здійснено оцінку доводів, наданих сторонами. Вважає, що декларантом подано до митного контролю митну декларацію №UA209190/2018/042475 на товар - «легковий автомобіль бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: SKODA, модель SUPERB, рік випуску 2015, модельний рік 2016, дата введення в експлуатацію - 29.12.2015, №кузова НОМЕР_1 , двигун дизель, об'єм -1598 cm3, потужність - 88 kw, колір чорний, кузов універсал, колісна формула 4x2, місць, включаючи водія - 5, дверей - 5, країна виробництва - Чехія». Митну вартість зазначено - 10100 Євро. З митною декларацією подано усі документи, що передбачені статтею 53 МК України, а саме рахунок фактуру (інвойс) від 03.12.2018 року №1168, копію митної декларації країни відправлення №18NLJPB1LNAXJ3WD50 від 05.12.2018 року, у якій відображено ціну 10100 євро, висновком експерта-автотоварознавчого дослідження від 14.12.18 №20491. Тобто декларантом було подано всі наявні документи, що визначає ч. 2 статті 53 МУ України. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване рішення суду без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити. рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 03.12.2018 ОСОБА_2 придбав у литовської фірми UAB Via Balt транспортний засіб марки SKODA модель SUPERB VIN-код НОМЕР_1 ; згідно рахунку-фактури (інвойс) №1168 від 03.12.2018 ціна транспортного засобу становить 10100 євро.
05.12.2018 продавець оформив митну декларацію країни відправлення №18NLJPB1LNAXJ3WD50, у якій відображено ціну 10100 євро.
Судовий експерт-автотоварознавець ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 провів експертне автотоварознавче дослідження автомобіля SKODA SUPERB ідентифікатор кузова НОМЕР_1 2015р.в., про що складено висновок №20491 від 14.12.2018. Експерт дійшов висновку, що вартість на кордоні України без врахування митних платежів та зборів, нерозмитненого і не зареєстрованого в Україні автомобіля SKODA SUPERB ідентифікатор кузова НОМЕР_1 2015р.в. на момент обстеження 14.12.2018 складає 10029,47 євро.
17.12.2018 для здійснення митного оформлення згаданого транспортного засобу уповноважений представник декларанта подав митниці митну декларацію №UA209190/2018/042475 в електронній формі, в якій заявлено митну вартість транспортного засобу в розмірі 10100 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 10100 євро, в графі 45 вказано 317283,35 грн., в графі 23 «курс валюти» 31,41419300 грн.
08.01.2019 митниця здійснила коригування митної вартості транспортного засобу та прийняла рішення №UA209000/2019/000009/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 17600 євро. Прийняте рішення відповідач мотивував тим, що в митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС. В рішенні зазначено, що неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також метод 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органах доходів і зборів. Джерелом інформації для визначення митної вартості вказано «середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР».
На підставі рішення про коригування митної вартості Львівська митниця ДФС прийняла рішення про відмову у митному оформленні транспортного засобу за заявленою декларантом митною вартістю відповідно до митної декларації №UA209190/2018/042475 від 17.12.2018 та доданих до неї документів, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00011. В картці відмови вказано, що декларантом порушено умови декларування, передбачені п.1 п. 8 статті 257 МК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку, єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 №651; невірно розрахована митна вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД. Неможливість митного оформлення обґрунтовано необхідністю внесення змін у гр. 12,45 МД у зв'язку із коригуванням митної вартості товару після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000009/2.
З метою отримання транспортного засобу у вільний обіг 16.01.2019 декларант подав митну декларацію №UA209190/2019/004776, в якій вказав митну вартість згідно оскарженого рішення про корегування митної вартості товару. Транспортний засіб за цією декларацією був оформлений митницею. ОСОБА_2 стверджує, що внаслідок митного оформлення транспортного засобу на підставі вартості, протиправно визначеної митним органом шляхом прийняття оскарженого рішення, зайво сплатив як фінансову гарантію 77226,63 грн.
14.02.2019 ОСОБА_2 в порядку статті 55 МК України звернувся до начальника Львівської митниці ДФС із заявою, на виконання п. 8 статті 55 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару надав квитанцію №575 від 03.12.2018 про отримання грошових коштів в сумі 10100 євро відповідно до рахунку №1168. В заяві просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08.01.2019 №UA209000/2019/000009/2 та повернути (вивільнити) фінансову гарантію в розмірі 77226,63 грн.
Львівська митниця листом №1604/ДЗН/13-70-19/38 від 19.04.2019 на заяву позивача від 12.04.2019 надала відповідь та повідомила ОСОБА_2 про те, що рішення про визначення митної вартості від 08.01.2019 №UA209000/2019/000009/2 не підлягає перегляду у зв'язку з закінченням визначеного ч. 8 статті 55 МК України терміну подання документів.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Натомість відповідач не довів правомірності рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля.
Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Як зазначено частиною другою статті 64 МК України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (частина восьма статті 55 МК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 821/110/18, від 17.07.2019 у справі №809/872/17, від 05.02.2019 у справі №816/1199/15.
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості транспортного засобу, суд керується такими міркуваннями: системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки: основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»; закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України; митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; закон визначає чіткий перелік обставин, які можуть зумовити виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Таким чином, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Судом встановлено, що заявник визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі та становить 10100 євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України (серед іншого: рахунок - фактура №1168 від 03.12.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.09.2018 №0296123297; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.12.2018 №UA209030/2018/70804; митну декларацію країни відправлення від 05.12.2018 №18NLJPB1LNAXJ3WD50; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 14.12.2018 №UA.005.34980-18, висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу № 20491 від 14.12.2018).
Митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Єдиним аргументом відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості автомобіля є вказівка на те, що така «не підтверджена документально» і «не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС».
Судом проаналізовано зміст наданих декларантом та встановлено, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль, оскільки в рахунку-фактурі рахунок - фактура №1168 від 03.12.2018, а також в митній декларації країни відправлення від 05.12.2018 №18NLJPB1LNAXJ3WD50 чітко вказано ціну угоди. Заявлена декларантом митна вартість є меншою, аніж визначена судовим експертом у висновку №20491 від 14.12.2018. Митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо.
Крім того, щодо згадки про «згенеровану АСАУР ДФС» ціну, то відповідач не надав суду пояснень щодо механізму цього «генерування», а також будь-яких доказів на підтвердження достовірності «згенерованої» ціни в розмірі 17600 євро. За таких обставин суд оцінює рішення митного органу в частині, що стосується «генерування» ціни транспортного засобу та обґрунтування сумнівів в задекларованій митній вартості як свавільне, оскільки відповідач не довів обставин, на які посилається, належними та допустимими доказами.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів: відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г; застосування резервного методу та визначення митної вартості в розмірі 17600 євро, базується на твердженні, що це «середня ціна, за яку транспортний засіб, визначеної марки, моделі, комплекції пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі та за умов повної конкуренції».
Оцінюючи пояснення суд зазначає, що відповідач не пояснив, чому при аргументації застосування «середньої ціни на транспортний засіб визначеної марки, моделі та комплекції…» митниця не визначала митну вартість за ціною договору подібних (аналогічних) товарів (метод 2б, стаття 60 МК України).
Визначення абревіатури «АСАУР» та схожих наведено в Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 (в чинному Порядку абревіатуру «АСАУР» замінено на «АСУР»): - АСУР - це автоматизована система управління ризиками (далі - АСУР), сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та/або митного оформлення товарів і транспортних засобів; - модуль АСУР - одна з підсистем АСУР, що входить до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів (далі - АСМО) або іншого програмно-інформаційного комплексу ДФС (далі - ПІК ДФС) і забезпечує роботу АСУР під час митного контролю товарів і транспортних засобів. Такий введений в експлуатацію в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, що входить до модуля «Журнал пункту пропуску» автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» наказом Державної митної служби України № 683 від 28.11.2012.
Відповідач не пояснив суду, яким чином системою АСАУР було визначено («згенеровано») вартість транспортного засобу в розмірі 17600 євро, які складові вплинули на формування саме такої вартості. Орган доходів та зборів не навів жодних розрахунків, за якими було визначено таку вартість транспортного засобу, що свідчить про порушення вимог статті 55 МК України. В оскарженому рішенні не наведено і суду не надано доказів, які підтверджують використання при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів інформації спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.
Таким чином, апелянт не зміг пояснити процедури/формули визначення («генерування») «середньої вартості», а також не надав суду будь-яких доказів на підтвердження достовірності «згенерованої АСАУР» середньої ціни транспортного засобу в розмірі 17600 євро. Тому рішення в частині визначення митної вартості транспортного засобу в розмірі 17600 євро також є свавільним.
Суд встановлено, що для доведеності заявленої митної вартості та вибраного методу визначення митної вартості декларованого товару/автомобіля ОСОБА_2 в порядку статті 55 МК України звернувся з відповідною заявою до начальника Львівської митниці ДФС, до якої додав додаткові документи: квитанцію №575 від 03.12.2018 про отримання литовською фірмою UAB Via Balt грошових коштів в сумі 10100 євро від ОСОБА_2 відповідно до рахунку № 1168 . Проте митний орган цей документ також не взяв до уваги.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №7063 від 08.04.2019, вартість на кордоні України без врахування митних платежів та зборів, нерозмитненого і не зареєстрованого в Україні автомобіля SKODA SUPERB ідентифікатор кузова НОМЕР_1 2015р.в. на момент обстеження 14.12.2018 складає 10029,47 євро. Цей доказ доводить, що задекларована позивачем митна вартість транспортного засобу є цілком реальною та достовірною.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000009/2 від 08.01.2019 є необґрунтованим, оскільки відповідач не довів правомірності рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі №1.380.2019.000758 - без змін.
Стягнути з Львівської митниці ДФС судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2375 грн. (дві тисячі триста сімдесят п'ять) 64 коп. за наступними реквізитами «тримувач коштів - УК у Галицькому районі м. Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача - 34310206081057; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. З. Улицький
Повний текст постанови складено 28.10.2019р.