16 жовтня 2019 рокуЛьвів№857/9315/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.
за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Герасиміва В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №1.380.2019.001233 (головуючий суддя Гулик А.Г. рішення проголошене о 14:52 год. у м. Львові повний текст складений 30.07.2019р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС третя особа Головне управління Державної казначейської служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС третя особа Головне управління Державної казначейської служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 57, 58 Митного Кодексу України, не застосувавши основний метод визначення митної вартості товарів, перейшов до другорядних методів, які також не застосував, посилаючись на те, що ані у відповідача, ані у позивача немає інформації про ідентичні та аналогічні товари та відсутня вартісна основа для розрахунку митної вартості в органу ДФС. При цьому, відповідач проігнорував той факт, що позивач надав висновок №10899 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 13.02.2019, відповідно до якого вартість на кордоні України без врахування митних платежів та зборів, не розмитненого та не зареєстрованого в Україні автомобіля марки RENAULT, модель CAPTUR, 2016 рік випуску, номер кузова НОМЕР_1 станом на момент виконання дослідження становила 8529,00 євро. Оскарженим рішенням визначено митну вартість транспортного засобу за резервним методом відповідно до цінової інформації з системи АСАУР ДФС у розмірі 12450,00 євро замість митної вартості 7900,00 євро, що заявлена позивачем. Позивач зазначив, що внаслідок такого неправомірного рішення відповідача, він змушений був доплатити за митне оформлення транспортного засобу 43587,87грн. та 435,88грн. комісії за послуги банку та сплатити 815,00 грн., пов'язаних із перебуванням транспортного засобу в зоні митного контролю з моменту в'їзду до дати прийняття відповідачем оскарженого рішення. Крім цього, позивач вказує на те, що через неправомірну відмову відповідача прийняти оформлену належним чином митну декларацію, відмову у митному оформленні придбаного мною транспортного засобу, йому завдано моральну шкоду в розмірі 10000,00грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/00094/2 від 13.02.2019. В задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 43587,87грн., надмірно сплачених за митне оформлення транспортного засобу марки RENAULT, модель CAPTUR, 2016 рік випуску, номер кузова НОМЕР_1 , 800 грн. витрат, пов'язаних із перебуванням автотранспортного засобу в зоні митного контролю, 450,88 грн. комісії та моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Доводи апелянта зводяться до того, що митною декларацією №UA209000/2019/00094/2 від 13.02.2019 індикатор ризику, визначений на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, склав 12450,00 євро, що перевищувало заявлену позивачем фактурну вартість. Це стало підставою, відповідно до Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1077, для проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу. Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості від 13.02.2019 №UA209000/2019/000094/2 використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР, - 12450 євро. Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити. рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Третя особа в судове засідання не прибула, хоча належним чином була повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 13.02.2019 позивач подав митну декларацію №UA209000/2019/00094/2 від 13.02.2019 із зазначенням купівельної ціни, сплаченої за транспортний засіб - в сумі 7900 євро, згідно з договором купівлі-продажу №000000009/19 від 06.02.2019. До вказаної митної декларації позивач додав висновок №10899 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 13.02.2019, відповідно до якого вартість на кордоні України без врахування митних платежів та зборів, не розмитненого та не зареєстрованого в Україні автомобіля марки RENAULT, модель CAPTUR, 2016 рік випуску, номер кузова НОМЕР_1 станом на момент виконання дослідження становила 8529,00 євро.
Відповідач, за результатами розгляду вказаної митної декларації, прийняв Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00308 та Рішення про коригування митної вартості товарів №209000/2019/000094/2 від 13.02.2019, де скоригував вартість автомобіля до 12450,00 євро.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що позивач надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Натомість відповідач не довів правомірності рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля
Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 зазначеного Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 52 МК України з'явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII зазначеного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 вказаного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 вказаного Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 зазначеної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно із ч.ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм вказаного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статтей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до 4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями зазначеної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Із змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для його прийняття, стало те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яку згенеровано АСАУР ДФС та складає 12450,00 євро.
Як слідує з матеріалів справи, позивач подав відповідачу митну декларацію №UA209000/2019/00094/2 від 13.02.2019 із зазначенням купівельної ціни, сплаченої за транспортний засіб - в сумі 7900 євро, згідно з договором купівлі-продажу №000000009/19 від 06.02.2019. Крім цього, позивач надав висновок №10899 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 13.02.2019, відповідно до якого вартість на кордоні України без врахування митних платежів та зборів, не розмитненого та не зареєстрованого в Україні автомобіля марки RENAULT, модель CAPTUR, 2016 рік випуску, номер кузова НОМЕР_1 станом на момент виконання дослідження становила 8529,00 євро.
Судом вірно встановлено, що заявлена позивачем митна вартість підтверджена документами відповідно до вимог ст. 54 МК України, а тому митний орган повинен був визначити митну вартість транспортного засобу за основним методом - за ціною договору (вартість операції).З огляду на це, відповідач не мав підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товарів шляхом отримання цінової інформації з системи АСАУР ДФС.
Щодо посилання апелянта на те, що позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 368 МК України, не подав до митного оформлення касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки, то колегія суддів вважає їх невірними, оскільки позивач подав договір купівлі-продажу №000000009/19 від 06.02.2019, що згідно з ч.1 ст.368 МК України є іншим документом роздрібної торгівлі, який містить відомості щодо вартості товару.
Не можна погодитись з доводами апелянта, що позивач не приєднав другу сторінку експортної декларації №19DE65010003808 від 06.02.2019, оскільки ні з Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00308, ні з рішення про коригування митної вартості товарів №209000/2019/000094/2 від 13.02.2019 не вбачається, що відсутність такого документа слугувала підставою для прийняття оскарженого рішення.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач надав митному органу документи відповідно до вимог ст.54 МК України, які дозволяли митному органу визначити митну вартість транспортного засобу на основі основного методу - за ціною договору (контракту), тому відмова позивача від подання інших документів не могла бути підставою для визначення митної вартості транспортного засобу за резервним методом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №1.380.2019.001233 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. З. Улицький
Повний текст постанови складено 28.10.2019р.