Справа № 826/10377/18
про залишення апеляційної скарги без руху
28 жовтня 2019 року м. Київ
Суддя-доповідач Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьмишина О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромаленд» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Перевіривши апеляційну скаргу, суддя-доповідач дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 цього Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на момент звернення до суду з даним позовом становив 1762,00 грн.
Отже, сума судового збору при подачі апеляційної скарги складатиме: 1762*150% = 2643,00 грн.
Однак, апелянтом судовий збір сплачено не було у зв'язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню. Натомість, апелянтом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ознайомившись із заявленим клопотанням, суддя-доповідач приходить до висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Разом з тим, доводи щодо неналежного фінансування особи, яка утримується за рахунок державного бюджету та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а також обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставами для звільнення від сплати судового збору, відстрочення його сплати чи розстрочення.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 296 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Викладені апелянтом доводи не підтверджуються жодними доказами та не свідчать про неможливість сплати ним судового збору при зверненні до суду з апеляційною скаргою. Апелянтом також не надано доказів щодо вжиття заходів спрямованих на отримання таких коштів шляхом звернення до відповідного розпорядника коштів.
Отже, суддя-доповідач не встановив обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути підставами для звільнення апелянта від сплати судового збору.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що апелянтом вже оскаржувалось рішення Окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року.
Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати апелянтом судового збору. В подальшому ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року Головному управлінню ДФС у м. Києві було продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги на 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв'язку із неподанням у встановлений судом строку документа про сплату судового збору.
Звертаючись повторно 21 жовтня 2019 року (відповідно до трек-номеру на конверті) до суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, Головне управління ДФС у м. Києві просить поновити пропущений строк.
Оцінюючи поважність доводів апелянта щодо причин пропуску строку звернення на апеляційне оскарження, суддя-доповідач приходить до висновку, що останні не можуть бути визнані судом поважними, з огляду на наступне.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.
Як свідчить судова практика Верховного Суду, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
З матеріалів справи вбачається що, з моменту постановлення судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та ухвали про повернення апеляційної скарги сплинуло півтора місяці, однак апелянт за цей час не виконав вимоги п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України.
Довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження і доводи щодо неналежного фінансування, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.
За таких обставин, суддя-доповідач вважає необґрунтованим клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, а наведені в ньому причини пропуску строку - неповажними.
Таким чином, апелянту слід подати до суду мотивоване клопотання про поновлення строку звернення із апеляційною скаргою із зазначенням інших підстав та наданням доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку, а також документ про сплату судового збору в розмірі 2643,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням апелянту десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 133, 295, 296, 298, 321, 325, 328-331 КАС України, суддя-доповідач,
У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від спалти судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений нею строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина