Справа № 640/19909/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
28 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови йому у перерахуванні та виплаті з 01.05.2016 пенсії із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві перерахувати та виплатити йому пенсію з 01.05.2016 із розрахунку 90% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідки командування військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2018 № 497, виготовленої на підставі вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб навчального закладу» від 19.10.2016 № 718, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив йому у перерахунку та виплаті пенсії без обмежень максимального розміру пенсії згідно довідки командування військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2018 № 497, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718, застосовуючи при цьому 70 відсотків розміру його грошового забезпечення замість 90 відсотків, який йому було обчислено при виході на пенсію. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення, визначене ст. 46 Конституції України
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру виплати пенсії за вислугу років з 90% до 70% грошового забезпечення та у зменшенні встановленого максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.05.2016 перерахунок та виплату позивачеві пенсію із розрахунку 90% грошового забезпечення за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідки Київського міського військового комісаріату від 08.11.2017 № BОЗ/2087/1, виготовленої на підставі вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб навчального закладу» від 19.10.2016 № 718, але не більше дванадцяти мінімальних розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції помилково застосовано редакцію статті, чинну на момент його звільнення, тоді як застосуванню підлягає редакція статті, чинна на момент виникнення у позивача права на перерахунок. Таким чином, обмежуючи розмір пенсії позивача дванадцятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, судом першої інстанції порушено право позивача на отримання пенсійних виплат в належному розмірі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Указом Президента України № 967/2010 від 25.10.2010 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я з посади командувача Повітряних Сил Збройних Сил України.
З 03 листопада 2010 року він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» № 718 від 19.10.2016 встановлено нові умови грошового забезпечення.
На виконання вимог вказаної постанови 08.11.2017 Київський міський військовий комісаріат направив до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення позивача, згідно якої грошове забезпечення позивача становить 36 555, 22 грн, з яких посадовий оклад - 11 200, 00 грн; оклад за військове звання - 150 грн; процентна надбавка за вислугу років (40%) - 4 540, 40 грн; надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами (20%) - 2 240, 00 грн; надбавка за виконання функцій державного експерта (20%) - 2 240, 00 грн; надбавка за інтенсивність праці (100%) - 11 200,00 грн; премія - 4 985, 22 грн.
13.09.2018 позивачем отримано довідку військової частини НОМЕР_1 № 497, в якій наведено таблицю та зазначено види грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад - 11200,00 грн.; оклад за військове звання - 150 грн.; процентна надбавка за вислугу років (40%) - 4540,40 грн.; надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами (20%) - 2240,00 грн.; надбавка за виконання функцій державного експерта (20%) - 2240,00 грн.; надбавка за інтенсивність праці (100%) - 11200,00 грн.; премія 4985,22 грн., що загалом складає 36 555,22 грн.
11 жовтня 2018 року Руснак ІС звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив перерахувати йому пенсію із розрахунку 90% грошового забезпечення без обмеження граничного розміру, у відповідь на яку пенсійний орган листом № 115647/03 від 20.11.2018 відмовив у проведенні перерахунку, вказавши на те, що пенсія обчислена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт власних повноважень не довів перед судом переконливість своїх дій, що мало наслідком порушення права позивача на отримання пенсійних виплат в належному розмірі. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки пенсія позивачеві призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, то при перерахунку його пенсії повинен застосовуватись чинний на час первинного призначення йому пенсії граничний розмір у вигляді дванадцяти мінімальних розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів не може повною мірою погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.
Так, порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
За приписами частин першої та другої статті 63 цього Закону, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45).
Пунктом 1 Порядку № 45 визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Згідно з п. 5 Порядку № 45 для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно ст. 43 Закону № 2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, обчислюється з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) внесено зміни в ст. 13 Закону № 2262-XII, згідно яких призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 90 відсотків від грошового забезпечення на 80 відсотків від грошового забезпечення.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII (п.п. 2 п. 24 розділу ІІ) призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 80 відсотків від грошового забезпечення на 70 відсотків.
Разом з тим, Законом № 3668-VI до статті 43 Закону № 2262-XII внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають ст. 17 Конституції України, положення першого речення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII. Зокрема, Конституційний суд зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17.
Крім того, передбачені ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.
В той же час, п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, при цьому, пенсія позивачу призначена у 2010 році.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону № 614-VIII від 15.07.2015) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Викладене дає підстави для висновку, що внесені зміни до статей 13, 43 Закону № 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках та її максимального розміру стосуються виключно порядку призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом у разі реалізації ними права на первинне призначення пенсії за цим Законом, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Пенсію позивачу призначено 03 листопада 2010 року.
Таким чином, при перерахунку пенсії військовослужбовцям має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.
Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 квітня 2019 року в справі № 127/4270/17.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає звернути увагу на таке.
Частина третя статті 317 КАС України вказує, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Обов'язок суду апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, визначений в пункті 5 цієї статті, кореспондується із вимогами щодо оформлення судового рішення які знайшли своє відображення в статті 246 КАС України.
Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 246 КАС України у вступній частині рішення зазначаються прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів.
При цьому, вступна частина рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року не містить прізвища та ініціалів судді.
Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, не створює підстав для скасування судового рішення, оскільки не свідчить про неповноважність складу суду, який розглянув справу, оскільки відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2018 Кармазіна О.А. визначено головуючим суддею в справі № 640/19909/18 і ним же підписано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року.
В протилежному випадку апеляційним судом було б допущено «надмірний формалізм» з цього питання, оскільки така помилка носить випадковий характер і не впливає на зміст ухваленого рішення.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року - скасувати в частині відмовлених позовних вимог.
Ухвалити в цій частині постанову, якою абзац третій резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року викласти в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року пенсію із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідки Київського міського військового комісаріату від 08.11.2017 № BОЗ/2087/1, виготовленої на підставі вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб навчального закладу» від 19.10.2016 № 718».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова