01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Щавінський В.Р.
02 жовтня 2019 року Справа № 320/7046/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Пилипенко О.Є. Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД»
до Київської митниці Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними та скасування рішень,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень від 07.11.2018 р. № UA125220/2018/010052/2 та від 13.11.2018 р. №/2018/010053/2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року позов було задоволено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, правомірності прийняття ним оскаржуваних рішень та наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що митний орган не зобов'язаний зазначати, що саме стало підставою для витребування в декларанта додаткових документів, що в контракті не деталізовано умови Інкотермс 2010, що позивачем не було надано доказів сплати транспортних витрат, що фактична сума витрат на фрахт перевищує заявлену позивачем, оскільки позивачем до неї не включено витрати на конвертацію валюти, що англомовна та російська версії контракту мають розбіжності, що страхова сума перевищує ціну товару.
Крім того, наводячи у своїй апеляційній скарзі відповідний розрахунок, митний орган зазначає, що для коригування заявленої позивачем митної вартості товару було взято рівень митної вартості подібного товару.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.04.2018р. між позивачем та AIMON GROUP LIMITED, Китай (постачальник) було укладено контракт поставки товарів № 1758.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного контракту на визначених ним умовах постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця продукцію, в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.
Під час імпорту товарів за вказаним Контрактом, зокрема, поставок за Інвойсом від 13.11.2018 р. FZAMC18046C (посуд керамічний: миски, тарілки, чашки; країна походження - Китай, інвойсна вартість - 20362,13 USD) та Інвойсом FZAMC18046A від 13.07.2018 (посуд керамічний: миски, тарілки, чашки; країна походження - Китай, інвойсна вартість - 16883,02 USD) уповноважена особа ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» подала до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - «Митний орган») митні декларації від 31.10.2018 №UA125220/2018/71-3043 та від 13.11.2018 № UA125220/2018/713826 разом з деклараціями митної вартості.
Митна вартість товарів, зазначених в Інвойсі FZAMC18046C від 13.07.2018 та декларації ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» визначено за першим (основним) методом, до її складу віднесено інвойсну вартість товару, витрати на транспортування та страхування, що відображено в деклараціях митної вартості.
Визначена та заявлена декларантом митна вартість товарів за декларацією від 31.10.2018 №UA125220/2018/713043 дорівнювала 0,87 USD за 1 кг імпортованого товару з кодом УКТЗЕД 6912003000, 1,33 USD за 1 кг імпортованого товару з кодом УКТЗЕД 6911100000, 1,68 USD за 1 кг імпортованого товару з кодом УКТЗЕД 6912009000.
До митної декларації від 31.10.2018 № UA125220/2018/713043 були додані такі документи (із зазначенням у дужках коду класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, під яким відповідно ідентифікуються документи у гр. 44. вантажно-митної декларації): пакувальний лист FZAMC18046C від 13.07.2018 (0271); інвойс від № FZAMC18046C від 13.07.2018 (0380); коносамент № SHZ2401911 від 19.07.2018 (0705); автотранспортна накладна (CMR) № 006591 від 19.09.2018 (0730); сертифікат про походження товару 18С4403А9865/00386 від 17.07.2018 (0861); митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA125220/2018/710897 від 24.09.2018 (m1300); рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД №KT-UA125000-0102-2018 від 26.10.2018 (m1503); висновок Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України №142005702- 0646 від 23.10.2018 (m1505); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125220/2018/710897 від 25.09.2018 (ml701); попередня митна декларація №UA125000.2018.949163 від 18.09.2018 (m1801); довідка про транспортні витрати №6590 від 09.08.2018 (3007); страховий поліс № 8322 від 11.09.2018 (3530); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару 02.04.2018 №1758 (m4100); генеральний договір добровільного страхування від 28.11.2016 №101023480 (m4200); додаткова угода до договору добровільного страхування №5 від 28.12.2017 (m4203); договір на перевезення №1763 від 07.11.2016 (m4301); інформація про позитивні результати державних видів контролю №3238368 від 20.09.2018 (5509); акт про взяття проб (зразків) товарів №UA125220/2018/710897 від 25.09.2018 (9107).
Відповідач направив електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: оригінали контракту від 02.04.2018 № 1758 та доповнень до нього; договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) на поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, а саме: - оригінали актів виконаних робіт та рахунок на транспортні витрати відповідно до договору перевезення.
Позивач листом від 07.11.2018 вих. № 3994 надав: оригінал контракту поставки товарів № 1758 від 02.04.2018; оригінал інвойсу FZAMC18046C від 13.07.2018; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений Київською обласною торгово-промисловою палатою № Ц-718 від 06.11.2018; оригінал акту виконаних робіт № UAIM0306687 від 09.08.2018; оригінал рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг №UAIM0306687 від 09.08.2018; інші документи на момент подання листа ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» надати не мало можливості.
Відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товару №UA125220/2018/010052/2 від 07.11.2018 і картку відмови у митному оформленні товару №UA125220/2018/00148.
Таким чином, митна вартість товарів була збільшена і відповідно збільшений розмір переплаченого мита та ПДВ на загальну суму 92 730,44 грн.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію № UA125220/2018/713598 від 09.11.2018 і митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.
Митна вартість товарів, зазначених в Інвойсі FZAMC18046A від 13.07.2018, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» було визначено за першим (основним) методом, до її складу віднесено вартість товару за інвойсом, витрати на транспортування та страхування, що відображено в деклараціях митної вартості.
Визначена та заявлена декларантом митна вартість товарів за декларацією від 13.11.2018 №UA125220/2018/713826 дорівнювала 0,87 USD за 1 кг імпортованого товару.
До митної декларації від 13.11.2018 №UA125220/2018/713826 були додані такі документи (із зазначенням у дужках коду класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, під яким відповідно ідентифікуються документи у гр. 44. вантажно-митної декларації): пакувальний лист FZAMC18046А від 13.07.2018 (0271); інвойс від № FZAMC18046A від 13.07.2018 (0380); коносамент № SHZ2401911 від 19.07.2018 (0705); автотранспортна накладна (CMR) № 006592 від 19.09.2018 (0730); сертифікат про походження товару 18С4403А9865/00388 від 17.07.2018 (0861); висновок Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України №142005702-0644 від 22.10.2018 (1505); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125220/2018/710788 від 21.09.2018 (ml 701); попередня митна декларація №UA125000.2018.949204 від 18.09.2018 (ml801); довідка про транспортні витрати №6589 від 09.08.2018 (3007); страховий поліс №8321 від 11.09.2018 (3530); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару 02.04.2018 №1758 (т4100); генеральний договір добровільного страхування від 28.11.2016 №101023480 (т4200); договір на перевезення №1763 від 07.11.2016 (m4301); інформація про позитивні результати державних видів контролю №3224951 від 21.09.2018 (5509); акт про взяття проб (зразків) товарів № UA125220/2018/710788 від 21.09.2018 (9107).
Відповідач направив електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) №1758 від 02.04.2018, інвойсу FZAMC18046В від 13.07.2018; договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) на поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, а саме: оригінали актів виконаних робіт та рахунок на транспортні витрати відповідно до договору перевезення.
Позивач листом від 13.11.2018 вих. № 1558 надав: прайс-лист продавця б/н від 03.04.2018; комерційну пропозицію № 10062018 від 10.06.2018; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений Київською обласною торгово-промисловою палатою № Ц-706 від 05.11.2018; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAIM0306687 від 09.08.2018; акт виконаних робіт № UAIM0306687 від 09.08.2018.
Також було надано для ознайомлення оригінали наступних документів: оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1758 від 02.04.2018; інвойс FZAMC18046A від 13.07.2018; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAIM0306687 від 09.08.2018; акт виконаних робіт № UAIM0306687 від 09.08.2018; прайс-лист продавця б/н від 03.04.2018; комерційну пропозицію №10062018 від 10.06.2018.
Відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товару №UA125220/2018/010053/2 від 13.11.2018 і картку відмови у митному оформленні товару №UA125220/2018/00151.
Таким чином, митна вартість товарів була збільшена і відповідно збільшений розмір переплаченого мита та ПДВ на загальну суму 138 736,60 грн.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UА125220/2018/713921 від 14.11.2018 і відповідач прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.
Вважаючи зазначені рішення про коригування митної вартості товару протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI (далі - Конвенція, Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок № 631).
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1, 2 ст .52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації
У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У п.п.3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі та квитанції.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16.
Посилання апелянта на те, що надання додаткових документів на вимогу митного органу є обов'язком декларанта і що митний орган не зобов'язаний зазначати, що саме стало підставою для витребування в декларанта додаткових документів, є необґрунтованими, оскільки митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 р. по справі № 826/8797/16
Доводи апелянта про те, що в контракті не деталізовано умови Інкотермс 2010, є необґрунтованими, оскільки Контрактом (зокрема п.п. 5.4.4) передбачено можливість визначення умов поставки для кожної конкретної партії за погодженням сторін і такі умови при імпортуванні позивачем спірних товарів визначені у наданих до митного контролю документах, зокрема інвойсах на конкретні імпортовані товари.
Посилання апелянта на те, що позивачем не було надано доказів сплати транспортних витрат, спростовуються матеріалами справи, оскільки, як було встановлено вище, позивачем при декларування митної вартості на спірні поставки товарів було надано відповідну міжнародну автомобільну накладну, коносамент, договір перевезення та здійснення транспортно-експедиційних послуг, копію акта виконаних робіт по вказаному договору, копію рахунку морського перевізника, які в сукупності містять всі необхідні відомості для підтвердження відповідної складової заявленої позивачем митної вартості товару.
Твердження апелянта про те, що фактична сума витрат на фрахт перевищує заявлену позивачем, оскільки позивачем до неї не включено витрати на конвертацію валюти, є необґрунтованими та засновуються на припущеннях.
Доводи апелянта про те, що англомовна та російська версії контракту мають розбіжності, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки апелянтом не обґрунтовано, яким чином це унеможливлює визначення та/або здійснення перевірки заявленої позивачем митної вартості товару. Крім того, за умовами Контракту його російська версія, у разі розбіжностей, має пріоритет над англомовною.
Посилання апелянта на те, що страхова сума перевищує ціну товару, також є необґрунтованими, оскільки страхова сума визначається сторонами договору страхування та є сумою, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату з настанням страхового випадку, тобто вона жодним чином не впливає на заявлену митну вартість, а лише визначає межі відповідальності страховика.
Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.
Крім того, апелянтом не доведено, тим більше з урахуванням його ж доводів, неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»).
Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 р. по справі № 809/4367/15.
Тож, наведені в апеляційній скарзі розрахунки та доводи митного органу про те, що для коригування заявленої позивачем митної вартості товару було взято рівень митної вартості подібного товару, не підтверджують правомірності коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом.
Отже, апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за основним методом.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України), що обумовлює покладення обов'язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.
Перевіряючи всі доводи апелянта, колегія суддів також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень від 07.11.2018 р. № UA125220/2018/010052/2 та від 13.11.2018 р. № UA125220/2018/010053/2 та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Київської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Разом з тим, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 02 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: