Іменем України
25 жовтня 2019 року
Київ
справа №676/4071/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21193/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів Тацій Л. В., Шарапи В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 (головуючий суддя Гонтарук В. М., судді: Граб Л. С., Біла Л. М.),
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (далі - УПФ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому в переведенні на інший вид пенсії, а саме - пенсії по інвалідності згідно з частиною дев'ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати УПФ призначити йому пенсію відповідно до частини дев'ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та наявності 10 років стажу роботи в органах прокуратури з урахуванням довідки про складові заробітної плати, виданої прокуратурою Хмельницької області від 18.07.2016 №18-352 вих. з дня звернення, тобто з 29.07.2016 (далі спірна пенсія, довідка про складові заробітної плати).
2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 зазначав про безпідставність, на його думку, посилань відповідача на те, що з 01.06.2015 не здійснюється, як призначення, так і перерахунок пенсій, відповідно до спеціального законодавства, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», оскільки на момент набрання чинності Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ), діяла частина дев'ята статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), яка передбачала право на призначення спірної пенсії.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.09.2016 (головуючий суддя Семенюк В. В.) позов задоволено. Визнані неправомірними дії відповідача щодо відмови у переведенні позивачу на спірну пенсію та зобов'язано УПФ призначити таку ОСОБА_1 , з урахуванням довідки про складові заробітної плати, з дня звернення, тобто з 29.07.2016.
4. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що чинне, на час звернення позивача, законодавство передбачало право на призначення йому спірної пенсії, у зв'язку з чим відмова пенсійного органу у переведенні на таку пенсію, є незаконною.
5. З таким рішенням не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку.
6. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 рішення суду першої інстанції скасоване та відмовлено у задоволенні позову.
7. Висновки суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що оскільки Закон №213-VІІІ не скасовано, його положення (у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону №1697-VII.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Не погоджуючись з такою постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. Аргументуючи касаційну скаргу, позивач, частково повторюючи доводи позовної заяви, наполягав на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, скасоване апеляційним судом помилково, за відсутності на те правових підстав.
10. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
12. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гриціва М. І., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
15. У зв'язку обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження в. о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Тацій Л. В., Шарапи Л. В.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
16. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 17.11.2015 перебуває на обліку в УПФ як одержувач пенсії по інвалідності другої групи загального захворювання, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як інвалід другої групи.
17. 14.04.2016 наказом прокурора Хмельницької області №322к позивача було звільнено з посади прокурора прокуратури міста Кам'янець - Подільського та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, про що свідчить запис в трудовій книжці ОСОБА_1
18. 29.07.2016 ОСОБА_1 звернувся з заявою до відповідача про переведення з одного виду пенсії на інший та її призначення, у зв'язку з інвалідністю відповідно до Закону №1697-VII.
19. Листом від 03.08.2016 № 93/Ч-16 УПФ відмовило позивачу в задоволенні його заяви про переведення на спірну пенсію.
20. Вважаючи дану відмову незаконною та такою, що порушує його права, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
VI. Позиція Верховного Суду
21. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Предметом позову у даній справі є відмова відповідача перевести позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
23. Як зазначено вище, мотивом відмови у задоволенні заяви позивача про переведення її з одного виду пенсії на інший стало скасування спеціальних пенсій з 01.06.2015.
24. В той же час, подібні правовідносини вже буди предметом розгляду у Верховному Суді.
25. Зокрема, у постанові від 10.07.2018 (справа №727/8035/16-а) Верховний Суд дійшов наступних висновків.
26. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону №213- VІІІ у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України".
27. Аналіз положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIII дає підстави для висновку, що ним скасовано діючі станом на 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру".
28. Разом з тим, 15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VIІ, який є чинним і на сьогодні.
29. Отже, питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України визначено і на теперішній час регулюється статтею 86 Закону №1697-VIІ.
30. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правого висновку, а відтак у спірних правовідносинах посилання пенсійного органу на положення Закону №213-VIII є помилковими, оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності Законом №1697-VIІ.
31. Згідно з частиною дев'ятою статті 86 Закону №1697-VII прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
32. В свою чергу, частиною другою статті 86 Закону №1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 86 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 №76-VIII).
33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що, у даному випадку, існують всі обставини, з яким частина дев'ята статті 86 Закону №1697-VII пов'язує наявність підстав для призначення пенсії по інвалідності.
34. Наведене у сукупності, з урахуванням приписів названих вище правових норм законодавства, встановлених судом першої інстанції обставин справи і досліджених в ході судового розгляду доказів, вказує на незаконність вчинених відповідачем дій щодо відмови у призначенні позивачу спірної пенсії.
35. Таким чином, колегія суддів, провівши касаційний розгляд справи в межах доводів і вимог касаційної скарги, дійшла висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно застосував норми матеріального і не допустив порушень норм процесуального права, повно і всебічно встановив обставини справи і перевірив їх належними та допустимими доказами, а відтак у апеляційного суду не виникли передбачені КАС України підстави для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалене відповідно до закону.
36. За правилами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
37. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -
38. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
39. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 скасувати та залишити в силі постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.09.2016.
40. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С. Г. Стеценко,
Л. В. Тацій,
В. М. Шарапа
Судді Верховного Суду