Справа № 120/1327/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
16 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. ,
за участю:секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.,
представника відповідача: Паничука Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (повний текст виготовлено 01.07.2019) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису,
В квітні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Можайське" (далі ТОВ "Можайське") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (дала ГУ Держгеокадастру), у якому просило визнати протиправним та скасувати припис №59/0019ПР/03/01-19 від 15 березня 2019 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис №59/0019ПР/03/01/-19, що складений ГУ Держгеокадастру 15 березня 2019 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ "Можайське" сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1921 (однієї тисячі дев'ятсот двадцять однієї) гривні.
18 червня 2019 року представником позивача Балтаком Д.О. подано заяву про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.
Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року заяву задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру на користь ТОВ "Можайське" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок-невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що обов'язковою умовою для прийняття додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат відповідно до статті 143 КАС України є наявність поважних причин неможливості подання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, однак договір про надання правничої допомоги був підписаний Балтаком Д.О. ще 15.04.2019, а тому підстав вважати, що станній не мав можливості подати його в день розгляду справи по суті, немає.
Крім того, скаржник просить звернути увагу, що заява про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат була направлена представником позивача на адресу Управління без додатків, в зв'язку з чим останнє було позбавлене можливості ознайомитись з документами і доказами на які посилається заявник.
На переконання апелянта сума понесених витрат представником позивача необгрунтовано завищена.
Позивач та представник позивача своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судовою повісткою, в судове засідання не з'явився.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив із того, що розмір понесених адвокатом витрат на професійну правничу допомогу, що становить 6000 грн., підтверджується належними доказами, а тому заява представника позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат у зазначеному розмірі підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
За правилами ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За приписами ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. (ч.3 ст.143 КАС України).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в порядку ст.143 КАС України, можуть бути відшкодовані після постановлення судового рішення лише за наявності умови, що особа, яка понесла судові витрати до закінчення судових дебатів подасть суду заяву.
Як встановлено колегією суддів, розгляд справи за позовом ТОВ "Можайське" до ГУ Держгеокадастру про визнання протиправним та скасування припису №59/0019ПР/03/01-19 від 15 березня 2019 року відбувся 11.06.2019. В матеріалах справи міститься заява адвоката Балтака Д.О.-представника позивача від 29.05.2019, таким чином представнику відповідача було відомо, що позивач має намір подавати заяву в порядку ст.143 КАС України.
При цьому, з матеріалів справи слідує, що 24.06.2019 відповідача повідомлено, що розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення відбудеться 26.06.2019 о 16:00, а відтак представник ГУ Держгеокадастру не був позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі з доказами, поданими до заяви, а також заявити під час розгляду справи клопотання про відкладення її розгляду, з метою ознайомлення з доказами, поданими представником позивача, які йому не були відомі.
Що стосується обгрунтування розміру витрат понесених на правничу допомогу, колегія суддів виходить із такого.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Балтаком Д.О. на підставі договору про надання правової допомоги від15 квітня 2019 року б/н.
За змістом вказаного договору, його предметом є надання Балтаком Д.О. ("Адвокат") правової допомоги на умовах, передбачених цим договором, а саме: здійснювати представництво інтересів ТОВ "Можайське" ("Клієнт") у Вінницькому окружному адміністративному суді при розгляді справи за позовом про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 15 березня 2019 року №59/0019ПР/03/01-19, за що останнє зобов'язується сплатити гонорар у розмірі, визначеному в акті прийому-передачі наданих послуг.
Пунтом 4.1 договору визначено, що за надання правової допомоги в рамках цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар, який є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару зазначається у в акті прийому-передачі наданих послуг (пункт 4.2 договору).
Клієнт здійснює оплату адвокату гонорару у готівковому порядку на протязі трьох календарних днів з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг (пункт 4.3 договору).
12 червня 2019 року сторонами договору підписано акт прийому-передачі наданих послуг. Цей акт підтверджує те, що в рамках виконання умов договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2019 року адвокатом надано клієнту наступні юридичні послуги: надання консультацій щодо правових підстав з приводу припису Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 15 березня 2019 року №59/0019ПР/03/01-19; складання відповідних процесуальних документів (адміністративного позову, клопотань, заяв, відповіді на відзив, заперечень на клопотання сторони тощо); особиста участь адвоката в якості представника клієнта у Вінницькому окружному адміністративному суді в рамках адміністративної справи №120/1327/19-а. Також цей акт підтверджує те, що за домовленістю сторін вартість наданої професійної допомоги становить 10000 гривень.
12 червня 2019 року позивачем сплачено 10000 гривень в якості гонорару відповідно до договору від 15 квітня 2019 року, що підтверджується квитанцією до договору про надання правової допомоги.
Про оприбуткування готівкових коштів в сумі 10000 гривень свідчить також витяг із книги обліку доходів і витрат, що ведеться адвокатом Балтаком Д.О.
Водночас, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, складений 12 червня 2019 року, містить детальний опис наданих адвокатом послуг, кількість витраченого ним часу та розрахунок вартості таких послуг.
Надані послуги складаються із: попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин; підготовки адміністративного позову; прийняття участі у судових засіданнях; вивчення та правового аналізу змісту відзиву на позовну заяву; підготовки письмових пояснень по суті позовних вимог; підготовки заяви про вирішення питання про судові витрати; підготовки заяви про винесення додаткового судового рішення.
Витрати на професійну правничу допомогу дійсно пов'язані саме із розглядом адміністративної справи №120/1327/19-а.
При цьому, із розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, що складений 12 червня 2019 року, суд першої інстанції встановив, що адвокатом визначено вартість прийнятої ним участі у трьох судових засіданнях: 17 травня 2019 року - в розмірі 1000 гривень, 29 травня 2019 року - в розмірі 3000 гривень, 11 червня 2019 року - в розмірі 2000 гривень. Однак, надані документи не містять обгрунтувань такої різниці у визначенні вартості послуг за участь у судових засіданнях, а тому суд дійшов висновку, що гонорар адвоката за його участь в кожному із судових засідань в розмірі 1000 гривень є співмірним із часом, витраченим у таких засіданнях, що було залишено поза увагою апелянтом.
Окрім того, суд першої інстанції відмовив представнику позивача в частині відшкодування витрат понесених ТОВ "Можайське" за надання правової допомоги і витрат, пов'язаних із підготовкою заяви про вирішення питання про судові витрати (28 травня 2019 року) та підготовкою заяви про винесення додаткового судового рішення (12 червня 2019 року).
Враховуючи ви щезазначене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що справедливим і співмірним відшкодуванням витрат на правничу допомогу буде сума 6000 грн.
Стосовно посилань відповідача на те, що представник позивача мав можливість подати докази на підтвердження витрат на правову допомогу до винесення основного рішення по справі (11.06.2019), то як звернуто увагу під час апеляційного розгляду справи самим же представником ГУ Держеокадастру, згідно договору про надання правової допомоги оплата адвокату гонорару здійснюється на протязі трьох календарних днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. А як слідує з матеріалів справи акт прийому-передачі наданих послуг підписано сторонами 12.06.2019, тобто після винесення судового рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 77, 132, 143, 243, 205, 250, 252, 304, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 жовтня 2019 року.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.