Справа № 120/1782/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.
17 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року (місце ухвалення рішення - м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,
В травні 2019 року ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати висновок у формі протоколу №28 від 01.03.2019 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 15.05.2018 внаслідок травми та захворювання пов'язаних із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України, у місячний строк після набрання рішення законної сили повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 щодо виплати одноразової грошової допомоги як членам сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що вона та її малолітній син є членами сім'ї померлого ветерана війни - ОСОБА_3 . Причиною інвалідності та смерті ОСОБА_3 , відповідно протоколу військово-лікарської комісії, є поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у зоні бойових дій. Вважаючи, що разом із малолітнім сином ОСОБА_2 мають право на призначення одноразової грошової допомоги, як члени сім'ї померлого ветерана війни, позивачка звернулась до Міністерства оборони України із відповідною заявою, про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги. Однак, протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 28 від 01.03.2019 року, ОСОБА_1 та її малолітньому сину відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 на момент смерті не був військовослужбовцем, оскільки його виключено із списків частини.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 4 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 28 від 01 березня 2019 року.
Зобов'язано Міністерство оборони України, у місячний строк після набрання рішення законної сили, та з урахуванням висновків суду, повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , від 15 січня 2019 року, щодо виплати одноразової грошової допомоги як членам сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт вважає, що позивачці та її сину відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 17.05.2018 року смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2018 року №51 старшого солдата ОСОБА_3 виключено зі списків частини, тобто до дня смерті, оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем з посиланням на ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити.
Позивач та її представник в судовому засіданні заперечили щодо доводів апеляційної скарги.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.04.2016 року ОСОБА_3 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки.
17.12.2016 року в ході виконання завдань в зоні проведення Антитерористичної операції ОСОБА_3 одержав опіки ІІІ А ступеню кистей обох рук, обличчя, бокової поверхні спини зліва, правої голені.
14.03.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Вінницькій області, актовий запис №464.
28.11.2017 року відповідно до довідки акта огляду медико - соціальної комісії серія 12 ААА №602621 від 28.11.2017 року ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності.
Згідно витягу з наказу №51 від 20.02.2018 року ОСОБА_3 звільнено в запас наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20.02.2018 року №34-РС за п. «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби у запас) ч.8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», з 20.02.2018 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з 21.02.2018 року виключеного з продовольчого забезпечення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, актовий запис про смерть № 1450.
Протоколом №15 від 19.06.2018 року військово-лікарська комісія Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зафіксовано, що травма, захворювання та причина смерті ОСОБА_3 пов'язана із захистом Батьківщини.
Як видно з копії свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Згодом, ОСОБА_1 звернулась до Міністерства оборони України із заявою про призначення їй та її сину одноразової грошової допомоги як членам сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
На звернення ОСОБА_1 , протоколом №28 від 01.03.2019 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у виплаті одноразової допомоги відмовлено.
Не погоджуючись із такою позицією суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та прав свого малолітнього сина.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на членів сім'ї ОСОБА_3 розповсюджуються пільги та права, встановлені нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому відповідач діяв не в межах повноважень, не в порядку та не в спосіб, передбачені чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що дія цього Закону поширюється, зокрема, на членів сімей військовослужбовців, які померли.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відтак, законодавством визначено перелік підстав, за наявності яких призначення і виплата відповідної одноразової грошової допомоги не здійснюються, разом з тим, жодна з цих обставин не була підставою для не прийняття висновку стосовно можливості виплати заявниці одноразової грошової допомоги.
Згідно пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:
- загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
- смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Аналіз наведених норм говорить про те, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Тож, апеляційний суд звертає увагу, що допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті.
Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
В постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 761/18099/15-а зазначено, що визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Таким чином на підставі викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_3 з 2016 року проходив службу у Збройних Сил України, приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області, отримав травму (захворювання) пов'язане з проходженням служби та на момент смерті був інвалідом 2ї групи (причина інвалідності: поранення, ТАК пов'язане із захистом Батьківщини), можна зробити висновок, що на членів сім'ї ОСОБА_3 розповсюджуються пільги та права, встановлені нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 28 жовтня 2019 року.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.