Справа № 824/176/18-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дембіцький Павло Дмитрович
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
25 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Сербин І.І.,
представника позивача ОСОБА_3 ,
представника відповідача Козлана В .М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
у лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області у призначенні їй пенсії згідно Закону України "Про державну службу" з урахуванням складових заробітної плати для призначення пенсії як особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області з 29.01.2018 року призначити та виплачувати їй пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723 від 16.12.1993 року згідно поданих нею довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.01.2018 року №3008/3 та від 29.01.2018 року №3009/03, з урахуванням сум; всі судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Правом подання відзиву відповідач не скористався.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача вказав не необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 09.10.2017 року позивач звернулась із заявою на адресу Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про призначення їй пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області - протокол № 680 від 07.11.2017 року позивачу, 16.04.19, призначена пенсія, як мати дитини-інваліда, загальний стаж 33р. 11 м. 11 днів, з 09.10.2017 року, довічно.
29.01.2018 року позивач звернулась із заявою в довільній формі до Кельменецького управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області про призначення їй пенсії згідно Закону України «Про державну службу», враховуючи складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи, віднесених док категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
До заяви позивач додала, ксерокопію паспорта, трудової книжки, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.01.2018 року №3008/03 та від 29.01.2018 року № 3009/03.
Листом № 103/П-11 від 30.01.2018 відповідач відмовив у призначенні пенсії державного службовця ОСОБА_4 , мотивуючи свою відмову тим, що позивач не досягла передбаченого законом пенсійного віку.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки їй виповнився 51 рік, що не дає їй права на на призначення пенсії відповідно до Закону України " Про державну службу".
Крім того, у спірних правовідносинах відповідачем не було порушено прав позивача, оскільки з боку позивача допущено порушення процедури звернення для призначення пенсії, яка передбачена Порядком №22-1.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.
Спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок дій територіальних органів ПФУ при розгляді та вирішенні заяв фізичних осіб - громадян з приводу призначення пенсії визначений ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та конкретизований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1; далі за текстом - Порядок №22-1), у силу яких рішення за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження документів у формі протоколу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Обов'язок проведення органами УПФУ призначення пенсії відповідно до ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виникає виключно у разі подання заявником належного за формою документа, передбаченого Порядком №22-1.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонам позивач з відповідною заявою, оформленою згідно з вимогами Порядку 22-1, до пенсійного органу не звертався, а тому відповідного протокольного рішення пенсійний орган не приймав.
Таким чином, у відповідача відсутні підстави для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, оскільки позивачем не подана до відповідача відповідна заява та додані до неї необхідні документи в установленому порядку.
Крім цього, відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.
Таким чином закон пов'язує право на призначення дострокової пенсії за віком жінкам, які є матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років жінки.
Враховуючи викладене вище позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV з 09.10.2017 року, як мати дитини-інваліда.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що призначена пенсія позивачу за віком, як мати дитини-інваліда передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії ніж пенсія відповідно до Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), а також пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Відповідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
В свою чергу станом на подання позивачем заяви про призначення пенсії (29.01.2018) ОСОБА_4 виповнилось 51 рік, що у відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV не дає їй право на призначення пенсії відповідно до Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Враховуючи, що на час звернення позивача до відповідача про призначення пенсії по віку, як державного службовця стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби складав більше 20 років, тому за позивачем зберігається право на призначення пенсії відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу.
З огляду на вказане судом першої інстанції правомірно в позові було відмовлено, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 07 жовтня 2019 року.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.