22 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/15453/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Березінського О. С. (адвокат),
відповідача - Яценка Є. О. (адвокат),
третя особа - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 (суддя Щербаков С. О.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 (суддя: Мальченко А. О. (головуючий), Жук Г. А., Дикунська С. Я.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до VR GLOBAL PARTNERS, L.P. (ВР Глобал Партнерс, Л.П.),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця",
про визнання пунктів договору недійсними.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 назву товариства змінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця"; далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - банк) в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати недійсними пункт 2.2. та абзац 2 пункту 3.8 кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 № 20-3760/2-1 (далі - кредитний договір).
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що третя особа, як державне підприємство, у статутному капіталі якого більше 50 % акцій належать державі, при залученні кредитних коштів мала погодити умови оспорюваного кредитного договору із органами центральної виконавчої влади відповідно до передбаченої чинним законодавством процедури. Натомість, оспорювані умови кредитного договору не відповідають умовам, які були погоджені уповноваженими органами, зокрема, щодо сплати комісійних платежів і строку користування кредитом. Таким чином, на думку позивача, спірні умови не відповідають вимогам статті 67 Господарського кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 809.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 (суддя Маринченко Я. В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 (судді: Отрюх Б. В. (головуючий), Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.), позов задоволено.
4. Постановою Верховного Суду від 27.11.2018 (судді: Вронська Г.О. (головуючий), Баранець О. М., Студенець В. І.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
5. При цьому, касаційний господарський суд наголосив на необхідності судам належним чином встановити факт обізнаності відповідача про наявність/відсутність цивільних прав у третьої особи на укладення договору у визначеній редакції; чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення.
6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019, у задоволенні позову відмовлено.
7. Судові рішення аргументовано тим, що зміст оспорюваного договору не відповідає основним умовам, які були погоджені уповноваженими органами, зокрема, щодо укладення кредитного договору з відповідачем на умовах трирічного строку користування кредитними коштами та без комісійних платежів, що є порушенням встановленої у постанові Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 809 процедури погодження договорів; а отже вимоги позивача є обґрунтованими, однак, наявні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності, про який заявлено відповідачем у справі, оскільки ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником прав й обов'язків ДТГО "ПЗЗ", яке є стороною оспорюваного кредитного договору, а тому позивач, як правонаступник, вважається обізнаним щодо наявності зазначеного договору з моменту його укладення, судом не встановлено підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності та для визнання причин пропуску такого строку поважними.
8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, зокрема, залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача - VR GLOBAL PARTNERS, L.P. (ВР Глобал Партнерс, Л.П.).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), наголошує, що суди неправильно встановили початок перебігу позовної давності, не врахували того, що позивач є новою юридичною особою, утвореною на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, зокрема із Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-західна залізниця"), тому позивач не мав правових підстав для звернення до суду з метою захисту порушеного права до 21.10.2015 (дати свого утворення).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача і третьої особи до суду не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12. 29.12.2011 між банком і ДТГО "Південно-західна залізниця" (позичальник) укладено кредитний договір, за умовами якого:
- банк зобов'язується надати позичальникові кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12 500 000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти, встановлені цим договором (пункт 2.1);
- дата остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014. (пункт 2.2);
- кредит надається банком позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у банку, код банку 300012, на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку, код банку 300012, згідно наданого позичальником письмового звернення відповідно до цільового призначення кредиту. Після надання кредиту на суму, що зазначена у пункті 2.1 цього договору, подальше кредитування в межах строку, встановленого пунктом 2.2 цього договору та в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення (пункт 3.1);
- проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки в розмірі 11 % річних (пункт 3.2);
- за наявності заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:
1) в першу чергу сплаті підлягає нарахована, але не сплачена в строк плата за кредит;
2) в другу чергу сплаті підлягає нарахована плата за кредит, строк сплати якої ще не сплинув;
3) в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;
4) у четверту чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим договором.
Заборгованість за кредитом, строк сплати якої ще не настав, погашається позичальником в строк, передбачений пунктом 2.2 цього договору (пункт 3.5);
- з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань позичальника з погашення кредиту, плати за кредит та неустойки позичальник відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" доручає банку за умови настання строків виконання грошових зобов'язань за цим договором від імені та за рахунок позичальника здійснювати договірне списання коштів в сумі заборгованості за кредитом, платою за кредитом та неустойкою, з поточного рахунку № НОМЕР_1 , або з будь-яких рахунків, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких рахунків, які відкрито позичальником у банку та направити на погашення заборгованості перед банком за цим договором (на відповідні рахунки обліку банком зазначеної заборгованості). У разі відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку позичальника у валюті заборгованості, позичальник доручає банку від імені та за рахунок позичальника:
1) здійснити списання коштів з будь-яких рахунків в іншій іноземній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких рахунків в іноземній валюті, які відкрито позичальником у банку в сумі еквівалентній сумі заборгованості, за курсом банку на день списання, та здійснити продаж/обмін відповідної іноземної валюти, що була списана на іноземну валюту заборгованості за курсом банку на день здійснення операції. Кошти, отримані в результаті здійснення операції з продажу/обміну іноземної валюти, зарахувати на рахунок, відкритий позичальнику у валюті заборгованості у банку, код банку 300012.
2) здійснити списання коштів з будь-яких рахунків у національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких рахунків у національній валюті, які відкрито позичальником у банку, у сумі еквівалентній сумі заборгованості, по курсу банку на день списання, та здійснити купівлю іноземної валюти в сумі заборгованості, за курсом банку на день здійснення операції. Кошти отримані в результаті здійснення операції з купівлі іноземної валюти зарахувати на рахунок, відкритий позичальнику у валюті заборгованості у банку, код банку 300012. При купівлі іноземної валюти позичальник доручає банку, а банк зобов'язується утримати суму відповідно до чинного законодавства та умов договору банківського рахунку від 26.12.2011 № 20-2/592. Позичальник доручає банку за здійснення операції з купівлі, обміну та продажу валюти списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника №2600830118655/980, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у банку. У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, позичальник доручає банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у банку, код банку 300012, або відкритих у банку в еквіваленті суми комісійної винагороди банку за курсом банку на день списання та здійснити продаж/обмін іноземної валюти за курсом банку на день здійснення операції. Передбачене цим пунктом договірне списання здійснюється банком у відповідності до нормативно-правових актів Національного банку України (пункт 3.8);
- цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженим представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (пункт 6.1);
- всі зміни та доповнення до цього договору щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту, виду забезпечення виконання зобов'язань, плати за користування кредитом, обов'язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов'язань вносяться за погодженням Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі, набувають чинності з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та є невід'ємними частинами цього договору (пункт 6.9).
13. Державна адміністрація залізничного транспорту України направляла Міністерству фінансів України та Міністерству інфраструктури України листи від 12.12.2011 № ЦЗЕ-11/2362 та № ЦЗЕ-11/2365 щодо надання дозволу на отримання довгострокових кредитних коштів у вигляді відновлювальної кредитної лінії, у т.ч. з відповідачем, з наданням проектів кредитних договорів.
14. Міністерство інфраструктури України листом від 27.12.2011 № 11494/11/10-11, розглянувши лист від 12.12.2011 № ЦЗЕ-11/2362 щодо погодження умов залучення третьою особою довгострокових кредитних ресурсів (відновлювальна кредитна лінія), повідомило, що відповідно до поданих на розгляд документів планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів, зокрема, з відповідачем: сума кредитів - 91,25 млн. дол. США; строк користування кредитними коштами - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення - застава майнових прав у співвідношенні 1:3,34; мета запозичення - виконання програми капітальних інвестицій. Відповідно до Порядку погодження залучення державними підприємствами, у т.ч. господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15.06.2011 № 809, Міністерство погоджує третій особі зазначені умови залучення довгострокового кредиту, за умови отримання третьою особою від Мінекономрозвитку інформації про відповідність державній політиці у сфері управління державним сектором економіки залучення підприємством кредитів. Одночасно, з метою захисту інтересів державного підприємства, рекомендовано при укладенні кредитного договору з відповідачем пункт 3.9. виключити, а в пункті 5.5. зменшити розмір штрафу.
15. Крім того, Міністерство фінансів України листом від 29.12.2011 № 31-12110-103-10/33215, розглянувши лист від 12.12.2011 № ЦЗЕ-11/2365 щодо погодження здійснення довгострокових внутрішніх запозичень третьою особою, повідомило, що відповідно до поданих на розгляд документів планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів, зокрема, з відповідачем: сума кредитів - 91,25 млн. дол. США; строк користування кредитними коштами - 3 роки; відсоткова ставка - 11% річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення - застава майнових прав у співвідношенні 1:3,34; мета запозичення - виконання програми капітальних інвестицій. Зведений фінансовий план залізниць України на 2011 рік затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 № 983-р, в якому передбачається залучення третьою особою довгострокових кредитів на суму 973,5 млн. грн. Ураховуючи викладене, Міністерство фінансів України погоджує здійснення вищезазначеного запозичення третій особі за умови, якщо не будуть перевищені відповідні показники фінансового плану підприємства на 2011 рік.
Позиція Верховного Суду
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
17. Причиною спору у справі стало питання наявності або відсутності підстав для визнання недійсними оспорюваних умов (пунктів) кредитного договору та інших договорів про внесення змін до нього.
18. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
19. За змістом частини 2 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
20. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).
21. Частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
22. Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
23. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
24. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
25. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
26. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 809 затверджено Порядок, який визначає процедуру погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі (далі - підприємства), кредитів (позик) шляхом укладення кредитного договору, договору позики або випуску облігацій підприємства (далі - залучення кредиту (позики), у результаті якого виникають зобов'язання щодо повернення коштів, та надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, за змістом якого:
- залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов'язанням погоджується: Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик); органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю (далі - уповноважений орган), - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик) (пункт 2 Порядку);
- для погодження залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантії або поруки за таким зобов'язанням підприємство подає Мінфіну або уповноваженому органу заяву, до якої додаються: 1) у разі погодження залучення кредиту (позики) в т. ч.: проект кредитного договору (договору позики, проспекту емісії або рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій підприємства, а в разі надання повноважень щодо залучення кредиту (позики) - також проект відповідного договору), який зокрема: не може передбачати дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою) з ініціативи кредитора із необґрунтованими фінансовими втратами (за винятком здійснення запозичення у формі випуску облігацій підприємства); копії в т.ч.: рішення уповноваженого органу про погодження умов кредиту (позики) (подається Мінфіну) (пункт 3 Порядку);
- Мінфін або уповноважений орган протягом 30 робочих днів після надходження заяви приймає рішення щодо погодження залучення кредиту (позики), забезпечення підприємством виконання зобов'язань за кредитом (позикою) порукою або гарантією чи відмови у погодженні, про що письмово повідомляє підприємству (пункт 4 Порядку).
27. Попередні судові інстанції з огляду на наведені положення статей 203, 215 ЦК України, Порядку, а також зважаючи на те, що центральними органами виконавчої влади було надано погодження Укрзалізниці та ДГТО "Південно-західна залізниця" на укладення спірного кредитного договору на умовах трирічного строку користування кредитом і без комісійних платежів, дійшли не заперечуваного сторонами справи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Водночас у задоволенні зазначених вимог було відмовлено через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі.
28. Враховуючи встановлені положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги.
Так, предметом касаційного оскарження є висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання пропущеним строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.
29. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
30. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
31. Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
32. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
33. Для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
34. Судами попередніх інстанцій установлено, що оспорюваний кредитний договір було укладено 29.12.2011.
35. Як підставу для скасування судових рішень скаржник зазначає, що до моменту офіційного створення Товариства позивач із незалежних від нього обставин був позбавленим права звернутися до суду за захистом свого порушеного права до 21.10.2015 і судами попередніх інстанцій неправильно визначено початок перебігу позовної давності, що призвело до помилкових висновків і необґрунтованої відмови у позові.
36. Доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає помилковими з огляду на таке.
37. Товариство (код ЄДРПОУ 40075815) утворено згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
38. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, а скаржник не заперечує, що Товариство є правонаступником прав і обов'язків ДГТО "Південно-західна залізниця", яке було стороною (позичальником) оспорюваного кредитного договору та було обізнано про умови цього договору та договорів про внесення змін і доповнень до нього з моменту їх укладання.
39. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, тобто 29.12.2011 (дата укладення кредитного договору).
40. Отже, позовна давність щодо заявлених вимог сплила 29.12.2014.
При цьому, відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
41. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
42. Позовна давність не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому поважними причинами у разі пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
43. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропуску, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
44. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
45. Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що доказів неможливості вчасного звернення із відповідним позовом позичальником за кредитним договором матеріали справи не містять.
46. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
47. Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право.
48. Інститут позовної давності також має на меті сприяти сталості цивільних відносин.
49. За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що звернення з позовом у цій справі відбулося після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, і за відсутності доказів поважності причин пропуску позовної давності.
Аналогічну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу у подібних правовідносинах за участю тих самих сторін, що і у справі № 910/15453/17 наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 18.12.2018 у справі №910/2968/18, від 15.01.2019 у справі № 910/2969/18, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
51. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
Щодо судових витрат
52. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі № 910/15453/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Н. О. Багай
К. М. Пільков