м.Чернівці
25 жовтня 2019 року Справа № 926/1910/19
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик Світлана Миколаївна розглянувши заяву Національного природного парку "Вижницький" про встановлення відстрочки виконання судового рішення по стягненню 17962,00 грн. терміном на один рік
У справі:
За позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23 - А)
До Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 27 - А)
Про відшкодування шкоди в сумі 17962,00 грн. завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно - заповідного фонду
За участю представників сторін:
Від позивача: Книговський В.О. - заступник нач. відділу правового забезпечння (дов.№06 - 10/797 від 08.08.19р.)
Від відповідача: Колотило М.П. - в.о. директора (наказ №122-в від 09.10.19р.)
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2019 року задоволено позовні вимоги Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку "Вижницький" про відшкодування шкоди в сумі 17962,00 грн. завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно - заповідного фонду, стягнуто на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу шкоду в сумі 17962,00 грн на рахунок з обліку надходжень до державного та місцевих бюджетів р/р 33116331024333, отримувач - Вижницьке УК/отг м.Вижниця, МФО 899998, банк отримувача - Казначейство України, код отримувача 37984590, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів: 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету смт. Берегомет в сумі 8981,00 грн.; 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 3592,40 грн.; 30 відсотків до спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 5388,60 грн. та судовий збір в сумі 1921,00 грн.
17.10.2012 року на примусове виконання судового рішення видано відповідні накази.
18.10.2019 року відповідач НПП "Вижницький" через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав заяву про встановлення відстрочки виконання судового рішення по стягненню 17962,00 грн. терміном на один рік (один) з огляду на те, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою списання коштів в якій здійснюється в межах бюджетних асигнувань згідно кошторису НПП "Вижницький", в якому не передбачено списання коштів на виконання рішень суду з загального фонду, а здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду, з якого виплачується заробітна плата працівникам, здійснюється оплата послуг, податків та штрафів. Станом на 17.10.2019 року залишок коштів на рахунку НПП "Вижницький" на якому обліковуються кошти спеціального фонду становив 232777,75 грн., а кошторис (спеціальний фонд) на 2019 рік становить 900000,00 грн. Також, заявник зазначає, що ним на даний час здійснюється відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу за судовим рішенням у справі №926/870/18 в сумі 515626,00 грн., виконання якого розстрочено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.08.2019 року до березня 2019 року, тому просить відстрочити виконання рішення суду у даній справі на один рік.
В підтвердження скрутного фінансового становища додає копію кошторису зі змінами ННП "Вижницький" на 2019 рік, уопія виписки УДКСУ у Вижницькому районі із рахунку НПП "Вижницький" від 17.10.2019 року, копію картки касових видатків за січень - жовтень 2019 року.
Ухвалою суду від 18.10.2019 року прийнято до розгляду заяву Національного природного парку "Вижницький" про встановлення відстрочки виконання судового рішення по стягненню 17962,00 грн. на один рік та призначено розгляд заяви на 25.10.2019 року.
25.10.2019 року позивач через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав свої пояснення щодо заяви про встановлення відстрочки судового рішення по справі №926/1910/19 року, в яких останній заперечує проти задоволення даної заяви з огляду на те, що відсутні належні докази, які б підтверджували обставини, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання судового рішення.
Присутній представник позивача у судовому засіданні, 25.10.2019 року в усній формі заперечив проти задоволення заяви відповідача та заначив те, що виявлено порушення було у травні 2019 року та стягнуто шкоду з НПП "Вижницький" рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.09.2019 року, проте відповідачем не вчинено жодних дії для того, щоб домовитися про виплату боргу у розстрочку та запобігти розгляду справи у суді.
Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні, 25.10.2019 року підтримав подану заяву про відстрочення виконання судового рішення терміном на один рік та просив суд її задовольнити.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підстави для відстрочення виконання судового рішення передбачені частинами 3, 4 статті 331 Господарського кодексу України, за змістом яких підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Тобто, відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
З приводу вказаних доводів заявника господарський суд зазначає, що наведені відповідачем обставини не свідчать про істотне ускладнення виконання рішення або неможливість його виконання в розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, господарський суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відтак, доводи відповідача про відсутність у нього грошових коштів не свідчать про наявність підстав для звільнення від виконання, а також відстрочення виконання господарського зобов'язання.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки доводи боржника, а й заперечення кредитора.
При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Також судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до якої несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, п. 40).
У пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) вказано, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 43 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12. 2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони", 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
В пункті 35 рішення від 20.06.2004 року у справі "Півень проти України" (заява № 56849/00) Суд також зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
Більше того, суд вважає, що держава має позитивний обов'язок створити систему виконання рішень, яка б була ефективна як в теорії, так і на практиці і гарантувала виконання рішення без неналежних затримок (п. 84 рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", (заява № 71186/01).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд відзначає, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження позивачу грошових коштів у строк, вказаний у заяві про відстрочення виконання рішення у даній справі, відповідачем не було надано.
Суд відзначає, що стаття 331 Господарського процесуального кодексу України вимагає наявність конкретних обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Перелічені відповідачем обставини не є виключними та такими, що не унеможливлюють виконання рішення.
При цьому, твердження заявника про скрутне матеріальне становище не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову в задоволені заяви НПП «Вижницький» про відстрочення виконання судового рішення, оскільки заявник не довів належними та допустимими доказами наявність виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись статтями 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Національного природного парку "Вижницький" про встановлення відстрочки виконання судового рішення по стягненню 17962,00 грн. терміном на один рік - відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 24 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.10.2019 року
Суддя С.М. Гушилик